Інтерв'ю з одним із найдосвідченіших українських легіонерів у Польщі

Фото: Aleksander Knitter (chojnice.com)

У сезоні 2019/20 Роман Вахула представляв п'ятий клуб Екстракляси – у травні про придбання українця оголосив «Клірекс» (Хожув). - Вони хотіли мене бачити у своєму складі, – говорить колишній гравець «Ред Дрегонс» (Пневи), пояснюючи причини переходу.

– У минулому сезоні Ви забили 10 голів, і записали на свій рахунок стільки ж гольових передач. Який це був сезон у вашому виконанні, якщо спробуєте зробити самооцінку?
– Мені дуже не подобається себе оцінювати. Для цього є журналісти, тренери, уболвальники. Я завжди намагаюся зробити все можливе і допомогти команді заробити три бали.

– У останньому матчі ліги проти «Ред Девілс», Ви забили 100-й гол Екстраклясі (насправді 101-й, про що ми написали окремо – ред.). Обставини цієї події були незвичайними. Гол на останній секунді матчу з дабл-пенальті. Перед ударом трибуни скандували Ваше ім'я, бажаючи, щоб Ви підійшли до м'яча на 10-метровій позначці. Що Ви відчували перед ударом і відразу після нього?
– 100 голів у Екстраклясі є для мене певним успіхом, що робить мене дуже щасливим. Дуже хочеться подякувати тренеру, товаришам по команді і уболівальникам за довіру. Я дуже ціную це. Перед ударом я сказав собі, що буде те, що має бути. Дякувати Богу, мені вдалося забити гол, що мене дуже радує.

– «Ред Девілс» виграв лише два матчі з найкращими шістьма командами. Чи цього не достатньо, щоб грати з найкращими? Чи вважаєте Ви, що це було головною причиною того, що ви не потрапили в «чемпіонську» групу?
– Щоб потрапити в першу шістку, перемог з «Клірексом» і «Пястом» дійсно не вистачило. На мою думку, як і в житті, так і в спорті, найголовніше – це стабільність. Нам цього дуже бракувало. Були матчі, які перебували під нашим контролем, але в кінцівці ми втрачали очки.

– Дивлячись на таблицю, можна скласти враження, що ви були надто сильні для «групи боротьби за виживання». Дійсно схоже, що ліга була розділена на сім сильних команд та п'ять інших?
– Мені здається, що це дійсно так виглядало. Коли ми не потрапили у першу шістку, то поспілкувалися з командою в роздягальні, і вирішили, що треба закінчити на сьомому місці. Завдання-мінімум виконали.

– Ви провели півтора сезони в «Ред Девілс». Завели багато знайомств, а також тренували другу команду з Пнев. Яким був цей час у вашому житті?
– Півтора роки минули як сон. У мене багато друзів, як і у моєї сім'ї. Я сподіваюся, що вони залишиться до кінця життя. Я тренував другу команду «Ред Дрегонс». Для мене це було щось нове і приємне. Робота з молоддю була для мене чистим задоволенням.

– Який потенціал молодих гравців з Пнев, котрих Ви мали можливість тренувати?
– Потенціал у молоді проглядається. Простий приклад – зараз три гравці тренуються з першою командою (Давід Кубіяк, Матеуш Горни і Бартломей Гладішевскі – ред.) І це певний успіх для мене, як для їхнього тренера. Я сподіваюся, що у тренера Лукаша Фрайтага ще є кілька хлопців, яких він може запросити до першої команди.

- Поки що в Польщі Ви грали в командах, які боролися за чемпіонство як от «Вісла» або «Рекорд». Я не рахую короткий епізод у «Лех Канцелярії» (Сломники), про яку Ви, мабуть, хочете забути. Яка є різниця, якщо грати за фаворита і в команді-середняку, як можна сказати про «Ред Девілс»?
– У кожній з названих команд були як переваги, так і недоліки. Знаєте, якщо ви боретеся за чемпіонство, то це різні емоції, атмосфера і т.д. Але, з іншого боку, боретесь ви за чемпіонство або за сьоме місце – не можете дозволити собі грати у пів ноги. Так було в «Ред Девілс», тому що ми грали до кінця.

– Після закінчення сезону Ви вирішили перейти в «Клірекс» (Хожув). Як до Вас прийшло рішення змінити клуб і чому «Клірекс»?
– Я отримав пропозицію від клуба з Хожува. Я розмовляв з керівництвом «Ред Дрегонс» (Пневи), ми також довго думали про сім'ю і вирішили переїхати. А чому «Клірекс»? Вони хотіли бачити мене у своєму складі.

– Що буде в наступних сезонах з «Ред Дрегонс», враховуючи, що уболівальники з Пнев не побачать ані вас, ані Лукаша Фрайтага у ролі гравців? Чи буде команда достатньо якісною? Чи Ви вважаєте, що тренер Фрайтаг належним чином підготує команду і «Ред Дрегонс» продовжать боротися за високі місця?
– Я усім серцем бажаю, щоб «Ред Дрегонс» завжди боролися за високі місця. Думаю, що Лукаш з усім розбереться, а знамениті гравці допоможуть тренеру виконати поставлену на сезон ціль. Чи буде команда відчувати, що ми не будемо грати? Вважаю, що це покаже наступний сезон. Скажу одне – незамінних людей немає. Удачі «Ред Дрегонс»!

– Ви оселилися в Польщі доволі давно. Ви тут з 2011 року. Чи плануєте повертатися в Україну?
– З 2011 року я з дружиною і донькою живу в Польщі. Це наша друга країна. Нам дуже приємно, що ми можемо провести час у Польщі. Проте нас дуже сильно тягне до рідного дому. Рано чи пізно ми повернемося в Україну.

– Як Ви сприймаєте рівень польської ліги за ці вісім років, що провели тут? Ми наближаємося до європейського рівня чи віддаляємося від нього?
– З 2011 року рівень ліги зростає. Ми рухаємося вперед маленькими кроками – це показувала і показує «Кадра». Тому що якщо є сильна команда, то, на мій погляд, рівень ліги зростає. Польща наближається до решти Європи, і я дуже радий цьому.

– Чого Роман Вахула хоче досягти в наступному сезоні в кольорах «Клірексу»?
– Я хотів би досягти максимуму. Я розумію, що інші 13 команд також будуть боротися за найвищий результат. Я працюватиму над тим, щоб допомогти новому клубу досягти мети.

– Які Ваші плани на наступні роки вашої кар'єри?
– Перш за все, я хотів би, щоб все було добре зі здоров'ям. Як буде здоров'я, прийдуть і успіхи. Я сподіваюся якнайдовше грати в Екстраклясі.

Джерело – Mateusz Nizio, futsal-polska.pl