Валерій Легчанов вже більше півроку біля керма «Енергії». Він багато сезонів захищав кольори львівського клубу  як гравець, а тепер торує шлях до успіху на посту головного тренера команди. Про підсумки минулого року і про плани на майбутнє Валерій Легчанов розповів клубній прес-службі.

- Що Ви вважаєте основним здобутком львівської «Енергії» в минулому році?
- Якщо календарний рік, то це — чемпіонство «Енергії». Це головний трофей українського футзалу. І дуже приємно, що енергетики зуміли повернути золоті медалі до Львова. Це вже третє чемпіонство «Енергії». Вона увійшла в число топових команд України, які здобували чемпіонство три та більше разів, а їх небагато: «Локомотив» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк), «Інтеркас» (Київ), «Локомотив» (Харків) і «Енергія» (Львів). Це головний здобуток 2016 року. Планку підняли високо, і треба працювати, щоб її втримати.

- Як вплинуло здобуте чемпіонство на колектив команди? Чи не з’явилось зайвої «зірковості»?
- Ні, я хотів би подякувати Максиму Павленку за те, що колектив дуже хороший. Правда в його словах — фінальну серію виграли чотирнадцять друзів. Дуже складний був суперник (харківський «Локомотив»), іменитий, але дійсно команда зібралась, була віра в перемогу, один за одного, і енергетики перемогли заслужено. В цьому плані я задоволений і працею хлопців, і самовіддачею, і бажанням покращувати гру. Так що золоті медалі не зробили нам ведмежої послуги, а навпаки — хлопці дивляться тільки вперед.
 

- Як Вам було повертатись в «Енергію» вже не гравцем, а тренером, як команда зустріла?
- Я дуже багато років тут провів у якості гравця. Було багато хорошого, ми здобули багато титулів, і з керівництва ніхто не змінився. Я підтримував контакт з командою і під час своєї двохрічної, так би мовити, «відпустки».

- А у Вас які були відчуття?
- Зрозуміло, що це новий статус, десь було хвилювання. Але «Енергія» завжди славилась єдністю, колективом, ми разом йдемо до перемоги. В нас і девіз такий завжди перед іграми.

- Які матчі були ключовими для «Енергії» в минулому році вже під Вашим керівництвом?
- Це, звичайно, єврокубки, в яких ми давно не виступали. Здобувши чемпіонське звання, ми отримали право зіграти в Кубку УЄФА. В нас було багато дебютантів, хоча є і досвідчені гравці, які вже брали участь у  цій футзальній Лізі чемпіонів. Ці матчі були ключовими в 2016 році — ми могли перевірити свій рівень, адже суперники нам дістались відповідного хорошого класу, з легіонерами.

- Як вплинув на команду той фактор, що єврокубкові матчі відбулись у Львові?
- Дуже сподобалась підтримка глядачів, організація, видовище. Але була і друга сторона медалі. Крім підтримки, хлопці отримали додаткову відповідальність перед своїм глядачем. Десь “перегоріли”, хвилювались і не реалізували ті гольові моменти, коли ми могли вийти вперед, завершити матч на свою користь. Можливо, на виїзді не було б такого хвилювання. Я завжди кажу, що коли ти боїшся зробити помилку, ти її зробиш. Напевно перед своїми глядачами в нас це і відбулося.
На жаль, у наступний етап ми не пройшли. Але я сказав гравцям, що ми отримали той європейський досвід, який не отримаєш в українському чемпіонаті. Без цього не зрозумієш де та планка, до якої потрібно прагнути.  Звичайно, нам би не завадив ще й досвід елітного раунду Кубка УЄФА. Це був би додатковий бонус для розвитку нашої молодої команди. Тож будемо тепер працювати над тим, аби знову підкорити вершину і приймати участь в єврокубках. Адже європейські змагання це верх того, куди потрібно рухатись у клубному футзалі.

- Команда — це насамперед люди, як Ви оцінюєте сьогоднішніх гравців «Енергії»?
- Минулий рік був не під моїм керівництвом, тож оцінку чемпіонській команді зробив попередній тренер. Але всі гравці знають, що ніколи не треба зупинятись на досягнутому. Кожен працює над всіма компонентами гри, вдосконалюється. Ми всі переглядаємо відеонарізки із закордонних чемпіонатів, які за рівнем є вищими за нашу першість. Про слабкі сторони ми розмовляємо на кожному тренуванні. На цьому робимо акцент, і всі працюють, щоб наші «мінуси» менше проявлялись безпосередньо в матчах. А більш детально в середині сезону я не хотів би когось виділяти чи навпаки. Підіб’ємо підсумки по завершенню першості.

- Як влився в колектив Віталій Танський, який тільки в січні приєднався до «Енергії»?
- Я задоволений його грою. Знаю Віталія вже давно, і добре, що «Енергія» підсилилась таким кваліфікованим гравцем. Футзальний вік дещо відрізняється від футбольного, тож він зараз у  футзальному «розквіті сил». І досвід у нього є, надійний у захисті, і організаторські здібності, адже він був капітаном в “Кардиналі”. І особисто як людина він підходить в наш колектив досить добре, не виникає ніяких проблем в його адаптації. Я впевнений, що він допоможе  команді і сам буде розвиватись далі.  
Чи будуть ще нові гравці важко сказати. Якісне підсилення, звісно, ніколи не завадить, але я задоволений тим складом, який є. Тим більше в Україні сьогодні такі реалії, що футзального трансферного ринку не існує як такого. А після  завершення сезону будемо вже дивитись по результатах. Є і хороша перспективна молодь в «Енергії», яка вже «стукає» до основного складу. 
 

- Які цілі ставите перед собою?
- Мета, як і в кожного тренера — вдосконалення якості гри. Щоб кожен гравець ріс: як особисто в майстерності та розумінні гри, так і в командних завданнях, стратегії. І є ще таке поняття як самовіддача.
Ну і, звичайно, результат. Ми команда-чемпіон, є цілі, які поставило перед нами керівництво перед початком сезону і ми повинні їх досягнути. Це підтвердження звання чемпіона, Кубок. І завдання на кожен матч — перемога. Перед «Енергією» завжди ставились найвищі завдання, як колись, так і зараз. Тож до кожного суперника ми готуємось окремо, відповідально.
А особисто для мене, як тренера, ціллю є рух вперед, прогрес команди, якою ти керуєш. Щоб гравці розвивались, можливо, хтось з них «переросте» рівень чемпіонату України і гратиме закордоном — прославить  і своє місто, і свій клуб, в якому він грав.

- Після приходу в «Енергію» Ви залишились працювати помічником головного тренера збірної України. Як Вам вдається поєднувати ці два напрями?  
- В цілому тут немає великої складності. Приймалось рішення і керівниками Асоціації, і клубу, тому ніяких перепон у цьому плані нема. Поєднувати вдається нормально, тим паче я не головний тренер збірної. Олександр Петрович (Косенко) теж підтримав цю ідею. Він сказав, що я ще ближче буду бачити наших кандидатів в збірну. Адже готуючись до кожного матчу в “Енергії” ми детально вивчаємо суперника, гравців. І це допомагає моїй роботі в збірній.
В клубі також не були проти. Мої короткочасні від’їзди не повинні вплинути на «Енергію». Хіба в позитиві, можливо, кількість енергетиків-збірників зросте (посміхається). А збірна дає можливість побачити щось закордоном, аби внести це в свою роботу вже тут, в Україні. Адже ми беремо участь у чемпіонатах світу, Європи. І хлопці все це бачать, бачать куди всі нам, українським футзальним клубам потрібно рухатись.

- Нещодавно збірна зіграла два товариські матчі проти чемпіонів Європи — Іспанії. Як проявили себе в цих поєдинках енергетики Михайло та Микола Грицини, і як Ви оцінюєте гру національної команди?
- По гравцях — це, швидше, питання до головного тренера. А зі своєї сторони я задоволений.  Головне, якщо раніше про суперника Іспанію говорили, що з ними можна грати, то ці матчі показали — з ними потрібно грати і потрібно досягати позитивного результату при належній підготовці. Ми вже реально бачимо, що можемо не просто відбиватись, а вести в рахунку, домінувати під час гри. Погано, що кінцівки поєдинків нам не вдались, що в першому матчі, що в другому. Це більше психологія, переживають гравці за кінцевий результат, тому йдуть помилки. Але в цілому підходом, відношенням до гри всіма збірниками — тренерський штаб задоволений. Це хороша інформація для нас перед кваліфікаційними матчами чемпіонату Європи. 

- Ви були одним із найулюбленіших гравців «Енергії» та збірної для вболівальників, кращим бомбардиром клубу. Не сумуєте за полем?
- Я вже не вперше відповідаю таке питання (посміхається). Якщо чесно, може ніхто і не повірить, я не сумую за полем. Не знаю, з чим це пов’язано. Можливо з тим, що я закінчив грати на такому негативному психологічному фоні, ми програли фінальну серію. Також травми дають про себе знати.  
Хоча, насамперед, йдеться про професійний футзал. Адже я не завершував грати  повністю. Коли є вільний час підтримую форму. Живучи вдома, я брав участь у змаганнях простого сільського рівня. І тут у Львові ми збираємось з керівниками, бігаємо, в цьому плані жага до футзалу в мене не пропала — хочеться вигравати, отримувати позитивні емоції. І мене не раз питають, що я дуже рано завершив кар’єру — в 34 роки, міг би ще грати кілька років, але за професійним полем я не сумую.

- Ваш рецепт: як поєднати видовищну гру, яку люблять вболівальники, і прагматизм, результат?
- І з цим досвідом, який я отримав як гравець і в клубі, і в збірній, і як капітан збірної, і пізніше як помічник головного тренера збірної — я хотів би, щоб вектор розвитку футзалу в Україні пішов вгору. По-перше, майданчики в кожному обласному центрі, хоча би п’ятитисячні  палаци спорту, де можна проводити ігри. Потрібне ширше висвітлення матчів в ЗМІ, на телебаченні. Наприклад, матчі чемпіонату Іспанії з футзалу віднедавна транслює відомий телеканал Євроспорт.
Хочеться, щоб в Україні теж так було — були палаци спорту, рівень футзалістів зростав, повернулась стабільність в клуби, з’явились легіонери високого рівня, щоб наш футзал став ще більш видовищний, наша молодь переймала досвід у них.
А від своєї команди хочу сказати: ми намагаємось працювати в цьому напрямку, щоб більше вболівальників приходило у Львові на наші матчі. Якраз хочемо поєднувати той яскравий атакуючий футзал із досягненням результату. Адже перш за все ми граємо у футзал для наших вболівальників.

- 13 лютого у Вас День народження. Чи маєте побажання, мрії, які загадаєте у цей день?
- Наперед я ніколи не загадую. Глобальні питання — вони на устах в усіх, це питання миру в країні. В сім’ї — це, звісно, здоров’я. А загалом бажаю, щоб все було добре та позитивно і в сім’ї, і в клубі, і в країні. А про інше розповім, коли ці плани здійсняться (посміхається).

Дякуємо Вам за розмову і бажаємо підкорення нових футзальних вершин!

Джерело - http://energia.lviv.ua