Головний тренер львівської «Енергії» Валерій Легчанов – про протистояння із бразильцем Сержао під час ігрової кар'єри

Готовя к публикации обширное интервью хорошо известного в Украине бразильца Сержао, мы решили опросить тех, кто играл вместе с ним и против него, а также экс-главу пресс-службы НФК «Ураган» Олега Ланяка. Мнение Валерия Легчанова публикуем отдельно – благодаря Станиславу Безушко оно получилось очень объемным.
 
– Бразильцы в Украине до этого уже играли. Какое у вас было первое впечатление, когда Вы увидели Сержао?
– Вперше я пересікся з ним ще коли ми їздили на передсезонні спаринги в Москву – передчемпіонська «Енергія», з Кобзарем. Він тоді грав за «Спартак» ще з довгим волоссям і не такий габаритний, як вже був у нас через чотири роки. Він слід там залишив. Спершу було візуальне сприйняття – «нічого собі». Але вже тоді ми відчули, що він футзаліст високого класу. Можливо не найвищого, як Рікардіньо, але в нього багато чому можна було повчитись. Коли він переїхав до Івано-Франківська, то знаю за нього, що він і порядна людина.

– Вы играли против Сержао. Какие впечатления?
– Його було важко закрити. У нас була специфіка підготовки і допомога один одному у грі з ним. Хтось мав особисті завдання, хтось страхував, десь була зонна робота. Була установка подовше тримати м’яч у грі, не грати у короткі атаки, щоб змушувати його втомлюватись, бо гра у відборі не найкраще його вміння. Змушували його пів зміни забирати і йому не вистачало свіжості, щоб показати свої найкращі якості. 

В нашій команді Дмитро Бондар мав завдання у своїй четвірці, я у своїй грав по ньому. Габарити переважали і якщо дати можливість доставити йому вчасно м’яч, то він міг «розібратись». Зі стелею штовхатись важко, тому треба було переважати за рахунок думки і вибору позиції та змушувати його рухатись. Якщо в статиці, то він міг «розібратись» на квадратному метрі з будь-яким гравцем, мав добрячі три вибухові кроки.

– Почерпнули ли Вы для себя что-то новое, играя против него?
– Він прекрасний фінішер, але не «сліпий» бомбардир, міг віддати передачу, правильно відкритись на «стандарті», зіграти в дотик. Вони (маються на увазі бразильські легіонери – прим. ред.) дали нам не стільки бразильського колориту, як якісну гру. Сержао, Біро Жаде, Роніньо, Вассура – це якісні легіонери. Вони додали краси футзалу. Вболівальники отримували задоволення від гри і виконаного фінта та передач. Вони розбавили поставлену роботу на обсяг.

– Можно ли считать Сержао лучшим из легионеров, игравших в Украине?
– При всій повазі я б так не сказав. Один із найкращих точно. Якщо брати сезон, коли він «затягнув», то що скажеш, якщо він забив вирішальні голи і команда стала чемпіоном. Але наступні роки пішли на спад. Один із найкращих за позицією точно, але чи найкращий серед усіх? В п’ятірку точно б увійшов. 

– Ваша оценка его вклада в игру «Урагана»?
– Якщо сказати, що у них одне чемпіонство за 18 років, а вистрілив він в цей рік і вони (маються на увазі бразильські легіонери – прим. ред.) прийшли по ходу сезону, то внесок дуже вагомий. За ним «підчищали» три гравці, які виходили з ним на майданчик, але він усі недоліки компенсував голами і пройденими серіями, та й у фіналі забив. Він дав те, чого їм не вистачало. Без переоцінки – його внесок дуже вагомий у чемпіонські медалі.

– Вспомните ли какой-то забавный эпизод, связанный с Сержао?
– Є фотографія з нашого матчу, здається, львівського, коли пішли провокації. Я його тримаю, щоб не спалахнула бійка чи ще щось. І виходить 5 чи 6 гравців поруч стоять, суддів і не видно. Подивився на фото і таке враження, що за тата ззаду тримаюсь. Думав, що я його стримую. Він був професійний гравець, але не знаю, що було б якби він вирішив взяти участь у сутичці. Напевно, всіх би порозкидав. 
 
Futsaluaorg.ua благодарит за помощь в создании материала Станислава Безушко