– Віталію Олексійовичу, юнацька збірна України (U-19) вперше за 1,5 року провела міжнародні товариські матчі та зіграла на масштабному турнірі, посівши третє місце. Підбийте підсумки цього ігрового циклу.

– Завжди приємно перемагати й чогось досягати. Перед нами стояло завдання награти зв’язки між гравцями, відпрацювати стилі ведення гри проти різних суперників. Я вважаю, що ці компоненти ми відпрацювали. Звичайно, щось вийшло, а щось – ні. Незважаючи на рахунок, ми завжди намагалися грати як планували заздалегідь.

– На цьому турнірі за збірну дебютувала низка гравців, які, у тому числі, раніше пройшли чимало зборів разом з командою. Які Ваші враження від їхніх виступів?

– Дійсно, одна справа збиратися і тренуватися, інша – грати на міжнародному рівні з однолітками. Тож, у нас дійсно було багато дебютантів. Хтось зумів впоратися з хвилюванням, у когось було більше бажання. Загалом, можу сказати, що від гри хлопців залишилося позитивне враження.

– Основними етапами підготовки до офіційних матчів перед стартом цього турніру були навчально-тренувальні збори. Майже всі з них через задіяність у клубі пропустив Олександр Дичук. Наскільки змінилася гра збірної за його присутності?

– Олександр став чемпіоном Екстра-ліги у складі івано-франківського «Урагана». Він не завжди отримував ігровий час або потрапляв до заявки, але брав участь у тренувальному процесі. Йому вдавалося систематично зростати разом завдяки перебуванню на паркеті разом з досвідченими виконавцями. Тож, звичайно, Олександр неабияк додав за цей сезон. Мова про розуміння гри й її психологію. Ми довірили йому роль віцекапітана. Олександра цілком справедливо її одягає та веде партнерів за собою. Станом на зараз це дійсно досвідчений, зрілий та дуже важливий футзаліст для нашої команди.

– Як оціните досвід серій пенальті, який отримала наша команда під час турніру?

– Це дуже важливо. Ми не надто переймалися цим аспектом  рамках підготовки до турніру. Натомість, вже у Хорватії зіткнулися з цим двічі. Всім відомо, що пенальті – це, передусім, психологія. Не завжди майстерність виходить на перший план. Важливо зуміти впоратися зі своїми емоціями. Безумовно, це піде на користь та стане непоганою можливістю загартувати характер наших футзалістів.

– Як проходив відбір гравців на серію пенальті? Це було Ваше рішення чи все більше залежало від ініціативи гравців?

– Все залежало від ініціативи футзалістів. Ми поцікавилися хто готовий пробити й хлопці взяли на себе відповідальність. Можливо, у нас була інша думка, але не хотілося змушувати виконувати шестиметрові удари тих, хто не був готовий до цього у конкретний момент.

– Наша команда тричі зіграла внічию впродовж основного часу матчів турніру. Суперниками з якими ми розійшлися миром стали Хорватія і Франція. Яка з команд справила на Вас краще враження?

– Скажу чесно, що від хорватів я очікував трішки більшого, оскільки команда перебуває у статусі чинного віцечемпіона Європи. Нинішнє її покоління виглядало трохи слабше. Щодо збірної Франції, то вона демонструвала цікавий футзал. Було б цікаво ще раз зустрітися з цим суперником.

– Переможцем турніру «Futsal Week» стала збірна Іспанії. Наскільки прикро, що наша команда не зіграла з цим суперником?

– Звичайно, іспанці – це суперник топ-рівня. За календарем турніру ми могли з ними зіграти лише у фіналі. Цього не сталося. Можливо, і на краще. Цій команді можна протиставити лише максимальну фізичну підготовленість. У такому напруженому графіку в останній день турніру зробити це нам було б важкувато.

Джерело - Пресслужба Асоціації футзалу України