Капітан «Енергії» Владислав Лисенко про гру із «Єнакієвцем», воротарські секрети та про протистояння із «Кардиналом-Рівне»

- Владиславе, що скажете про гру із «Єнакієвцем»?
- Було важко. Так сталося, що ми не реалізували свої моменти, забили тільки один гол. Тому було складно. Якби у першому таймі Денис Овсянніков реалізував свій гольовий момент або ми забили коли грали учотирьох проти трьох (дві хвилини після вилучення Хурсова), при рахунку 2:0 потім було би легше грати. А так, кінцівка була на нервах.

- Можна сказати, що у цій грі у вас було дуже багато роботи?
- Щиро кажучи, так би не сказав. У першому таймі біля моїх воріт моментів практично не було. Після перерви через нервозність, тяжіння відповідальності за результат, дозволили супернику створювати небезпеку. Але не скажу, що роботи було дуже багато.

- Чому в Донецьк не поїхав ані Володимир Кардаш, ані Петро Ільків?
- У Вови Кардаша були проблеми зі здоров’ям. Наш наставник прийняв рішення взяти на виїзд тільки одного воротаря. У такому випадку «Енергія» у заявку змогла подати на одного польового гравця більше, чим зазвичай. За задумом тренерів, ми повинні були утримувати максимальний темп, застосовувати ротацію гравців так, аби ніхто не втомлювався і не випадав з гри.

- Не було побоювань, що можете травмуватися і команда залишиться без свого єдиного голкіпера? 
- Ні, не було. Подібне ми уже практикували в «Інтеркасі», коли «ламався» Євген Іваняк. Те ж саме було і в «Таймі». Тому, нічого нового не сталося. Ми зі Станіславом Олександровичем домовилися, що я не буду лізти в «стики», єдиноборства. Грубо кажучи, межі свого штрафного майданчика я не мав покидати, аби уникнути проблем.

- Владиславе, вам часто доводиться грати проти своїх колишніх одноклубників. Один одного ви добре знаєте. В цій ситуації у кого більша перевага – у вас, оскільки ви знаєте, як вони завдають удари чи у них, оскільки вони знають як ви дієте в тій чи іншій ситуації?
- Безперечно, колишні одноклубники знають слабкі та сильні сторони один одного. Тому загадок жодних не має. На перший план виходить результат, хто в якійсь ситуації себе краще проявить, той і виграє.  

- Два останні матчі із «Єнакієвцем» «Енергія» виграла із однаковим рахунком - 1:0, а на початку сезону була нічия – 1:1. Це свідчить про те, що команда із Донбасу є незручним суперником для «зелено-білих»?
- В останній грі із «Єнакієвцем», як уже говорив, ми самі собі створили проблеми. Нам потрібно було забивати більше, а ми цього не зробили, тому і виникла нервозність наприкінці матчу. Інші два матчі, справді, були важкими із невеликою кількістю небезпечних моментів біля наших і їхніх воріт. У першій очній грі в цьому сезоні курйозний гол, після рикошету від Діми Бондаря, позбавив нас двох очок. Тут у Львові теж був важкий матч, його долю вирішив один десятиметровий. А остання гра в Донецьку, вважаю, далася нам легше, чим попередні. Хоча ми і перемогли тільки з різницею в один гол, але перемога є перемогою. Не має ж значення який рахунок, головне ми перемогли, а це три очки.

- Хотілося б абстрагуватися від останньої гри «Енергії» й перейти до поточного сезону в цілому. Особисто в мене двояке враження від кількості команд. З одного боку, шість учасників надто мало для Екстра-ліги, а з іншого – у нас не має прохідних ігор. Що краще: більше команд і, відповідно, більше прохідних ігор чи менше учасників і така напруга у кожному матчі, як тепер?
- Справді, в Екстра-лізі зібралися команди приблизно одного рівня, кожен може забрати очки у свого суперника. Але я не вважаю, що якби було більше команд, були би прохідні ігри. Для підтвердження моїх слів достатньо згадати матч «Енергії» в розіграші Кубка проти «Меркурія». Гра була достатньо не простою, а нас ще очікує виїзне протистояння. Переконаний, що команди рівня «Меркурія», «Львівхолоду», донецького АРПІ, «Титан-Покровка», є пристойного рівня. Особливо не просто з ними було би грати на виїзді. Не вважаю, ігри із такими суперниками прохідними. А зараз, мені здається, в Екстра-лізі є замало команд. Зрозуміло, що керівники клубів самі визначаються кому грати в елітному дивізіоні, а кому у першому. Тому так і виходить. Як на мене, міні-футбол в нашій країні є достатньо розвинутим видом спорту і в першій лізі є вдосталь хороших команд, які б могли боротися за достатньо високі місця в Екстра-лізі.

- Ви згадали кубковий матч із «Меркурієм». Тоді «Енергія» проводила тренувальний збір в Трускавці і гру проводила на тлі втоми. Ви теж вийшли на майданчик втомленими чи у воротарів навантаження не такі значні, як у польових гравців?
- Безумовно, усі грали в якійсь мірі втомленими. Але до матчу із «Меркурієм» ми також готувалися. Під час зборів були двохразові тренування. Але перед матчем із «Меркурієм» у нас усе було як завжди – одне передігрове тренування. Звісно, певна втома накопичилася. Але ми і не думали про те, що можемо на тлі двохразових тренувань приїхати і просто обіграти «Меркурій». Підготовка у нас таки була.

- Владиславе, в Україні є багато нестандартних виконавців, від яких ви відчуваєте особливу небезпеку?   
- Для голкіпера найбільш незручним ударом є той, після кого м’яч залітає в сітку воріт. А залетіти у ворота може будь-який м’яч. Тому нікого виділити не можу. Голкіпер може відбити якийсь неймовірний удар, а потім пропустити «метелика». Помилка польового гравця не так помітна, як помилка воротаря. Не можу сказати хто завдає «зручні» чи «не зручні» удари.

- Бувало таке, що після гри, як ви сказали, «метелики» снилися?
- Не снилися, але бувало, що деякі епізоди часто згадував. «Метелики» не сняться, просто після них заснути не можу.

- Перед десятиметровим чи пенальті хвилюєтеся, руки пітніють?
- Безпосередньо в грі жодного хвилювання не має. До матчу у кожного футболіста, який до чогось прагне, хоча би мінімальне хвилювання повинно бути. Якщо не має хвилювання, значить людина є байдужою. Але будь-яка нервозність вивітрюється відразу після стартового свистка.

- Що вам допомагає перед грою швидше впоратися із хвилюванням? Можливо, музика?
- Музику полюбляю послухати, але не перед грою, а удома із дружиною. Перед матчем я просто налаштовуюся, пригадую хто і як із команди суперників грає, моменти із попередніх ігор. Одним словом, аналізую суперника.

- Ще одне питання, що стосується воротарських секретів. Перед десятиметровим чи пенальті ви можете по очах виконавця стандарту прочитати в який кут воріт він завдаватиме удар?
- Теоретично, це можна зробити. Але більшість гравців намагаються поглядом, поведінкою обманути воротаря. Тому тут усе залежить від того, хто кого перехитрив. Під час десятиметрового є більше часу на аналіз. Але якщо удар є точним та сильним, його відбити достатньо не просто. Пенальті ж є лотереєю.

- Наостанок, про наступного суперника – «Кардинал-Рівне». Судячи зі слів опонентів, ця гра є зустріччю принципових суперників. Що цей матч означає для вас?
- Щиро кажучи, «Кардинал-Рівне» для нас є таким же суперником, як і усі інші. Для них, мабуть, гра з нами є особливою. Можливо, це все через те, що багато хто із цієї команди свого часу грав у Львові, за «Енергію». Тому їм здається, що ми для них є принциповими суперниками. Для «Енергії» ж перемога потрібна у кожному матчі і не має значення у грі із яким суперником – «Кардиналом», ЛТК, «Ураганом» тощо. У нас же завдання – перемагати у кожній грі. А про принциповість наступної гри, краще запитайте у гравців «Кардиналу». Для нас це буде звичайна гра на перемогу.

Джерело - energia.lviv.ua