Розгорнуте інтерв’ю тренера збірної Польщі U-19 Артура Гадзицького

Артур Гадзицький, тренер збірної Польщі U-19, тренер команди першої ліги «AZS UMCS Люблін» про те, чому в процесі підготовки футболістів варто використовувати футзал,  що корисного у футзалі та яка його специфіка. Читайте у розгорнутому інтерв’ю…
 
– Футзал особисто для вас? Вибір на всю тренерську кар’єру, чи тільки, як її початок?
– Я підходжу до футзалу чи пляжного футболу, яким також займаюся, як доповнення до тренерської техніки. Я вважаю, що будь-яка пов’язана з футболом дисципліна буде додатковою цінністю для цього виду спорту. Футзал навчає краще проаналізувати гру у меншій площині, дозволяє побачити деталі, які не завжди можна побачити у футболі, коли грає 11 людей. Футзал значно більш динамічний, тому це той інструмент, який можна використовувати для того, щоб розвивати гравців і тренерів.
 
– У Польщі футболістам не подобається розвиватися через футзал. На відміну від Бразилії або Португалії, де багато гравців почали грати саме в залі, що вплинуло на їх майстерність і техніку…
– Бразильці і португальці йдуть цим шляхом. Пробують італійці, росіяни, але вони запозичують досвід у тих же бразильців.
 
– Так само, як казахи та азербайджанці?
– Точно. З іншого боку, країни, які до цього часу не мали відношення до футзалу, тобто англійці чи німці, теж починають розвивати цю дисципліну. Наразі великий крок був зроблений англійцями, і через деякий час, завдяки визнанню цієї дисципліни, футзальні можливості будуть успішними. Аналогічно Німеччина.
 
– Важко повірити, що передова країна, чемпіон світу з футболу, і тільки нещодавно дебютувала у чемпіонатах Європи, і в суміжному виді спорту лише починає свою історію…
– Цікаво, що в Польщі ми вже двадцять років маємо футзальні структури, а Німеччина в 2016 році тільки виграла перший офіційний матч, і торік (2017р.) дебютувала у кваліфікації. У певному сенсі я пов’язую це з тим, що їм подобається «тримати все наостанок». Вони не конкурували, щоб побудувати команду в той час, коли були не готові до цього з точки зору спорту та організації.

– Німецький підхід!
– Це так! Але в той же час, розвиток німецького футзалу може загрожувати прогресу польського. В них серйозні фінансові вкладення, що може означати витік наших кращих гравців до західного кордону.
 
– У Польщі серед цих топ-гравців, яких справді не забувають, і, хто пов’язаний з футзалом на серйозному рівні, це Krzysztof Mączyński (Чемпіон Польщі U20,  2005р.), а на заході більше таких прикладів можна навести. Ви також можете побачити, що на матчі в другій лізі вхід вільний, і незважаючи на це, – у залах порожнеча. В чому проблема?
– Можливо, така ситуація у Любліні, але коли мова йде про Сілезію, то там ви побачите тисячі людей на трибунах, те саме в Ополе, в Глівице або маленькому містечку Писковіце, де на кожній грі зал заповнений вщент. Не гірше і на півночі – в Любаві, в Пневі. Одного разу «Pogoń 04 Щецин» зумів залучити 5 000 глядачів.
Хоча в Польщі практично кожен грає взимку в залі, але далеко не всі розуміють, що футзал – окремий вид спорту, де багато правил відрізняються від футбольних. У західній свідомості футзал функціонує вже кілька десятиліть. А ми взимку наче переходимо у зал, але не обов’язково граємо у футзал. І, можливо, проблема в тому, щоб треба формувати народну свідомість, пояснювати, що є така дисципліна, як футзал, і вона динамічна, захоплююча, цікава.
 
– Гра в залі не має нічого спільного з футзалом, бо ніхто не зважає на фоли, грають з воротарем…
– Я також додавав би, що в залі грають футбольним м’ячем, що немає нічого спільного з футзалом.
 
– Потрібно вводити футзал як окрему спеціалізацію фізичної культури (сміється – авт.)?
– Я думаю, що це справа часу, і футзал таки проникне в свідомість. Якщо футзал через значну подію «достукається» до вболівальників, то він захистить себе. Динаміка, темп гри, видовище – все це на хорошому рівні.
 
– Роль телебачення значна?
– Протягом півроку “Футзал” також перебував на національному рівні на TVP3, але для того, щоб стати телевізійним продуктом, він повинен бути вражаючим для глядача. Телевізійна графіка сповільнює роботу, ми знаємо це з великого футболу. Коли ви знаходитесь на стадіоні та спостерігаєте за матчем, а потім дивитися по телевізору, ви бачите дві різні гри. Існує також питання про рівень матчу, адже ми не є португальською чи іспанською лігою, тому, якщо ліга перебуває на відповідному рівні, це стане продуктом, за яким будуть спостерігати, і кілька десятків, і кілька сотень тисяч людей. Нинішній показник – не більше чотирьох тисяч, а для країни з майже 40-а мільйонним населенням це є поганим результатом. Тобто – спочатку повинен бути продукт, і друге питання – потрібно його правильно презентувати.
 
– У нас був тимчасовий стрімкий бум на пляжний футбол, коли наша команда грала на чемпіонатах світу. Що потрібно робити, щоб суміжні до футболу види спорту ставали популярнішими? Зрозуміло, що вони не перевершать традиційний футбол, але принаймні ми досягнемо такого рівня, що до нас прийдуть відомі гравці…
– Ми знову повертаємося до якості. Сильна футзальна структура буде створена хорошими тренерами, які для того, щоб виховати значну кількість хороших гравців, повинні багато вчитися та вдосконалюватися. Робота на рівні ліги допоможе досягти кращих результатів на міжнародній арені, а, як відомо, хороші результати здатні підняти майже кожну дисципліну.
 
– Це залежить від Футбольного союзу, якому напрямку вони приділяють найбільше уваги?
– Союз відіграє велику роль, і може сприяти кожному виду спорту через свою діяльність. Однак, тільки чекаючи підтримки, можна згаяти багато часу. Наразі найбільше очікують чемпіонатів світу, потім – олімпійська збірна, жіноча збірна, всі юнацькі команди, а потім у нас є пляжний футбол, міні-футбол і т.д. Це не те, на що вони дивляться із зневагою, але це своєрідна ієрархія.
 
Я думаю, що більшою мірою все залежить від місцевих громад, оскільки вони здатні популяризувати спорт, і тоді більше людей будуть культивувати футзал. Варто віддати належне тренерам, які можуть використовувати футзал, як інструмент роботи з футболістами. В такому випадку 14-15-річний хлопчик, який тренується в той же час на траві і в залі завжди буде мати можливість вибирати. Зокрема, це робить «Рекорд» (Бельсько-Бяла). Клуб має команду, сформовану з своїх вихованців, на рівні третьої ліги. Також має футзальну команду – чемпіона Польщі, крім того, виграє чемпіонати у футзальних молодіжних групах, починаючи з 14-річних та 20-річних юнаків.

Тобто своїм прикладом показує, що поєднання футзалу та футболу працює. Є хлопчики, які схильні грати в залі, є ті, хто намагається реалізувати себе у великому футболі, але, якщо з різних причин їхня кар’єра не складається, у них завжди є можливість повернутися до футзалу.
 
– Знов я повернуся до прикладів з Іспанією і Португалією, де великі клуби мають свої футзальні секції. Як думаєте, що може залучити юнаків в такі секції? У Варшаві всі хотіли б грати у футзальному  «Легіоні», в Любліні – в «Двигуні», бо це найвідоміші клуби країни.
– Було б чудово, якби великі клуби мали подібні підрозділи. Ідеально, щоб для клубів “Екстракласи” це було обов’язковою нормою. Тобто вони б були зобов’язані мати академії, і відповідне число тренерів з певними кваліфікаціями.
 
– Це гарно звучить, але проблема з інфраструктурою…
– Ми знаємо це, але якщо таке зобов’язання буде «зверху», то кожен клуб в лізі повинен буде мати команду з міні-футболу або молодіжні команди в даному виді спорту. Чому це не повинно бути так? З’являється можливість подвійного відстеження за спортсменами. Однак, на мій погляд, майбутнє футзалу за меншими містами.
 
– Це ніша для влади…
– Може бути менша кількість населення, але є прекрасний зал. У Любліні є проблема із залами, їх не вистачає для тренувань баскетболом, гандболом, волейболом і міні-футболом. Але в меншому місті може успішно функціонувати об’єкт для всієї спільноти. Приклад – «Lubawa Constact», де у невеликому містечку зал заповнюється вщент, як у згаданому раніше Писковіце.
 
– В цьому є своя привабливість.
– Тим більше, якщо це будуть місцеві клуби, що залучають гравців із прилеглої місцевості, то зал буде заповнений автоматично. Хто головним чином йде на матчі? Сім’ї гравців, друзі, партнери, колеги, і таким чином ми об’єднуємо спільноту.
 
– Про прірву в інтересах – найдешевший квиток на Євро з футзалу в Словенії можна купити за 5 євро, а дешевий квиток на чемпіонат світу в Росії більше ніж за 100$.
– Говорячи про футбол, не варто забувати, що це найпопулярніший вид спорту в світі, який об’єднує мільйони людей – на трибунах, те саме стосується телебачення. Футзал, я б назвав, молодшим братом футболу, який нічим не гірший.

– Розкажіть, який Ви тренер?
– Я тільки на початку свого шляху, тому весь час вчуся, і знаю, що багато ще попереду. Протягом цих 8-9 років я керував гравцями різного рівня, від селищної команди до представництва країни, від стадії «ельфа» до «старшого». Але весь час я хочу навчатися і бути кращим в тому, що я роблю.
 
– Всі в один голос сказали, що Ви працеголік, у позитивному сенсі зациклений на футболі.
– Я присвячую футболу багато часу, іноді жертвуючи сімейними та домашніми обов’язками. Тому я завжди вдячний своїй дружині, що отримую від неї багато підтримки,  завдяки їй я можу зосередитись на улюбленій справі. Впродовж останніх двох років з понеділка по п’ятницю у мене по сімнадцять тренувань. Це дуже багато, до прикладу, якщо хтось працює на рівні “Екстракласи”, то скільки тренувань він має? Шість-вісім?
 
– Виходить – Ви з тренування на тренування…
– Саме так. Крім того, я витрачаю час на підготовку до занять, аналізую ігри своєї команди та її суперників.
 
– Тиждень занадто короткий?
– Якби я мав в запасі ще два дні, я б не образився (сміється – авт.). Однак, навіть, якщо це вихідний, я все одно щось собі вигадаю – візьму м’яч і піду на пляж.
 
– Під час курсів УЄФА з футзалу, в яких Ви брали участь, були цікаві спікери.
– Хочу сказати великі слова вдячності організаторам, тому що був тренер збірної Іспанії  Venancio Lopez. Під час попереднього навчання в Білій Підляській був тренер національної збірної Італії – Roberto Menichelli.  Був Graham Dell, колишній тренер збірної Англії та людина, яка керує курсами ФІФА, і можна було багато чому навчитися. Саме цей курс, коли мова йде про учасників, був дуже сильним. Це був один з перших курсів у Європі, виключно футзальний. На одній лаві сиділи всі польські футзальні функціонери.
 
– Працюючи з «U19»  ви маєте можливість дізнаватися більше про футзал, побачити щось нове, зокрема, як на турнірі у Вишеграді, де ви отримали безцінний досвід.
– Це дуже почесно, і кожен юнак, який тільки починає грати у футзал чи футбол, мріє потрапити у збірну країни і захищати її кольори. З однієї сторони – це велика честь, а з іншої – велика відповідальність, і важливо, щоб молодь, що приїжджає в збірну, хотіла залишитися у футзалі. Я черпаю досвід, працюючи з людьми, які «з’їли зуби» у цьому виді спорті, і можуть багато  чому навчити.

– Особливо, що у збірній є один з ваших клубних гравців – Якуб Ванкевич.
– Так, Якуб потрапив у збірну і надовго закріпився в складі. Гравець може бути здібним, і показувати хороший результат у своєму клубі, але в збірній може не зіграти, і відповідно не затримається там надовго. Ванкевич добре акліматизувалися, був ключовим гравцем, і дуже шкода закінчувати роботу з юнаками 1998 р.н., бо це дуже здібний футзальний «випуск».
 
– Молоді хлопці хочуть грати великий футбол. Як їх зупинити? Чи можна навчити трохи футзалу і трохи футболу? Чи потрібна конкретна спеціалізація?
– Спеціалізація тільки з певного віку, тому що тренувальні навантаження будуть накопичуватися. Це те, про що не говорилося, але це дуже важливо. Скажімо, якщо гравці на рівні IV-ліги тренуються 3-4 рази на тиждень і стільки ж будуть тренуватися в залі, то це дуже багато, і ви повинні бути обережними, щоб не нашкодити їм.
 
– До якого рівня можна поєднувати футзал і футбол?
– Поки футзал не є самостійною дисципліною, нам доведеться поєднувати навіть і в старшому віці.
 
– Я пам’ятаю колись, коли Ви грали в «Хейро Жешув», там був Себастьян Броккі, який грав 90 хвилинах на стадіоні «Сталь», а через день майже весь матч грав у футзал.
– Один з багатьох прикладів.
 
– Я тоді поговорив з ним і запитав, як він впорався з цим навантаження…
– Я іноді сміюся, коли водночас йде футбольний і футзальний сезон,  то гравці відразу з великого поля потрапляють в зал, змінюють брудні від трави гетри, і продовжують грати.
 
– Але зусилля в залі різні. Короткі відстані …
– Але при високій інтенсивності. У великому футболі є багато «простоїв». Ми нещодавно з Камілом Страчирою жартували (колишній гравець «Gornik Leczna» і «Motor Lublin»), що в залі, не зробивши багато кроків, ноги горять, що не завжди відчуваєш на великому полі. От вам і різниця між роботою в залі і на полі, зусилля тут значно інтенсивніші.
 
Гра у залі багато чого вимагає від гравців, але також багато дає. Розвиває почуття комбінаційної гри та вміння грати на невеликому просторі. Звичайно, з точки зору вміння поводитися в певних ситуаціях, футзал навчає творчості.
 
Дозвольте мені навести приклад: візьміть футзальний майданчик розміром 20×40 і футбольне поле –  60×100. А тепер уявіть собі футзальні поля на траві – їх виходить 7,5. Тепер переведемо футзальних гравців на велике поле, виходить 31х31. Це абстрактна ситуація, але вона ілюструє, настільки швидко гравці у футзалі повинні приймати рішення, перебуваючи під тиском, і маючи велику кількість дуелей «один на один».

– До речі, гравці не можуть вільно грати з воротарем …
– Ще одне обмеження. Гравці повинні бути готові до багатьох ризиків і майстерно грати під тиском. А тепер ще одне питання, в 90-і роки Лотар Маттеус в матчі подолав сім кілометрів,  це була робоча конячка з залізними легенями, а сьогодні найкращі дотягують до тринадцяти. Яким шляхом розвивається футбол? Це динаміка.
Ми знаємо виключно технічний аспект футзалу, як контроль м’яча підошвами, але є ще комбінаційна гра, творчість гравців у невеликому просторі, і ці  елементи будуть вирішальними. Тепер у футболі хочуть бачити творчих гравців, які готові приймати сміливі рішення, то чому б не використовувати футзал, як інструмент, який дозволяє таким гравцям розвиватися.
 
– Ви говорите про футзальні елементи, які можна використати у великому футболі. Чи є щось, що важко реалізувати?
– Це залежить від ситуації. Якщо ми візьмемо деякі ігри Роналдіньо, який з дитинства грав у футзал, то я гарантую вам, що контроль м’яча підошвою у Рональдіньо буде дуже високим. Чи має це негативний вплив на його ефективність? На мій погляд, ні. Якщо гравець може успішно бити носком, то чому б ні.  Яскравий приклад – «постріл», який подарував Бразилії фінал Кубка світу в 2002 році. Роналдо забив носком, не ситуаційний удар по великому футболу і щось природне для футзалу.
 
Інший приклад. Гравець повертається спиною до воріт, так як грають багато нападників, в цей же час контролює м’яч, захищаючи його від захисників, що також є елементом гри. Ключовим моментом є вибір правильної позиції для ситуації, що склалася. Якщо до таких технічних елементів, як удар внутрішньою стороною стопи, середньою частиною підйому, гравець додасть удар п’яткою і носком, то це буде тільки «плюсом».
 
– Коротше кажучи, важливо бути ефективним.
– Все визначає ефективність. Чому Бекхем був видатним футболістом? Тому що він був генієм передач у центрі поля, і відмінно бив  внутрішньою частиною підйому. Хтось каже, що він не міг грати головою, лівою ногою, але все, що робив правою ногою – робив дуже добре. І ми говоримо про гравців, чий діапазон рухів може бути набагато ширшим. Тепер Коутіньйо знаходиться на вершині, і, якщо ви пошукаєте інформацію про нього, то зрозумієте, що він тісно  пов’язаний із футзалом.
 
Багато тренерів з великого футболу побоюються футзалу, мовляв, тверда поверхня, багато травм і т.д. Оскільки я був у футзалі, я бачив менше травм, ніж за один сезон у футболі.
М’язові травми, пов’язані зі зміною поверхні, від штучного до природного і навпаки, від м’якого до твердого, це відіграє велику роль. Зал завжди однаковий. Є багато таких міфів, які можна швидко спростувати. У залі спонтанних травм, без участі суперника, мені здається, значно менше.
 
– Досить складно знайти елементи, які корисні для футзалу, але цілком не придатні для великого футболу?
– Одного разу я був на конференції, на якій проводив заняття по використанню футзалу у навчання дітей та підлітків. Показуючи еволюцію футболу та шлях, по котрому він розвивається, я навів велику кількість «за», але потім зрозумів, що треба показати «мінуси». І єдине, що спало мені на думку, це – було «накладання» тренувальних навантажень, а також зміна поверхні – від залу до майданчика і навпаки. Ось і весь ризик. Однак, ми повинні шукати нові рішення.
 
– Пляжний футбол може бути корисним?
– Це ще одна дисципліна. Чому це крутий досвід? Вийдіть на пісок, і пробіжіть тричі від воріт до воріт…

– Ви навряд чи зробите це, не маючи відповідних кондицій!
– Точно! Але тоді ви побачите, хто з гравців має відповідні вольові якості, і буде продовжувати працювати. Абстрактний приклад – у вас є два футболісти, ми відправимо їх на пісок, і подивимося, хто з них через дві хвилини буде просити заміну, а, хто намагатиметься зробити щось більше. Коли ти по кісточки в піску, але все ж мусиш зробити удар і боротися, а багато речей не виходить, то ти не відмовляєшся від спорту, який є не тільки техніко-тактичним, а й силовим.
 
– Це дуже ефективно.
– Це правда, але не всі зможуть грати на піску. У мене є багато прикладів, коли спортсмени є неперевершеними в залі, але на пісок не вийдуть. Там ви просто повинні докласти багато сили, що не завжди матиме остаточний ефект.
 
– Практика відіграє велику роль?
– Пляжний футбол – приємне доповнення. Я думаю, що нам потрібно подивитися на футбол під глобальним кутом. Хтось може бути абсолютно непридатним для гри на траві або в залі, але йому добре вдається на піску або в будь-який іншій конфігурації. Можливо, хтось ніколи не буде професійним гравцем, але буде залишатися в спорті і любити його. У підсумку, це приведе до формування залученої до футболу спільноти – судді, тренери, вболівальники спонсори, тощо.
 
– Тобто об’єднання людей з багатовимірним досвідом…
– Ці люди можуть не грати у футбол, але мають свій бізнес і можуть допомогти дітям. Як правило, вони самі колись грали, і добре пам’ятають ті відчуття дружби, того, що відбувається в роздягальнях…
Що потрібно всім футбольним школам? Хтось скаже, що дотації від міста, але цього недостатньо. Бо ми не обмежуємось однією академією. А завдяки бізнесу, наприклад, ще п’ять тисяч дітей можуть тренуватися. Що краще: широкий асортимент або вузький?
 
– Добре, коли є можливість вибирати. Можливо, дитина піде в інший вид спорту. Наприклад, тренер побачить, що він має здібності до чогось іншого. В США багато молоді протягом тривалого часу вивчає кілька дисциплін і робить остаточний вибір у віці 18-19-ти років. А  в Польщі кожен тренер скаже вам, що ви повинні формуватися в одному напрямку.
– У нас різна культура. Там акцент робиться на загальну ефективність, щоб дитина функціонально діяла і рухалася. А, чи стане вона пізніше бейсболістом, баскетболістом чи футболістом, це його справа. Я щасливий, коли до мене на тренування приходять хлопці, що займаються бойовим мистецтвом чи дзюдо, бо знаю, що їх загальна фізична підготовка значно вища. «Закриття» себе в одній дисципліні не дасть результату. Потрібно  формувати здорове і спортивне покоління, яке буде адаптовуватися до будь-якого виду спорту. Тоді у нас буде більше футболістів, футзалістів, волейболістів тощо.
 
– Парадокс полягає в тому, що старше покоління проходили всі ці дисципліни на уроках фізичного виховання, грало в дворі, і попри те, що організованих тренувань не було, всі були більш пристосованими. На сьогоднішній день ми маємо більше фінансових витрат на спорт, більше можливостей, а діти пасивніші.
– Фінансові витрати не такі важливі. Це стосується питань культури дозвілля та культури руху.
 
– Як думаєте, ми повинні з раннього віку розвивати здібних дітей?
– Ми повинні тренувати якомога більше гравців у клубах. Однак, для того, щоб гравець розвивався, він повинен працювати в групі свого рівня. Кожен з футболістів на фоні своїх однолітків може виглядати інакше у віці 7 років, і інакше у віці 17 років. Важливо, щоб кожний робив систематичний прогрес відповідно до свого потенціалу. Маючи групу футболістів певного віку ви можете зробити з ними більше, тому, що навколишнє середовище змушує конкурувати і бути більш активними.
 
– Ви приймаєте шістнадцять дітей до однієї групи. Чи стежите за тими, хто не відповідає вимогам? Наприклад, той, хто сьогодні є сімнадцятим або двадцятим і не отримав цього шансу, але підозрюєте, що через 2-3 роки він буде провідним гравцем у своїй віковій категорії.
– Завжди будуть гравці, які з різних причин не можуть кваліфікуватися, іноді через хвилювання, іноді через фізичні показники, і їм складніше отримати хороші показники в тестах, що базуються в основному на швидкості. Але не варто їх викреслювати завчасно, тому що ніхто не знає, як вони розвиватимуться. Є ще один елемент – праця. Тому завжди варто спостерігати за гравцями, і надавати їм шанс, особливо тим, хто демонструє старанність та відданість справі.
 
– Особливо, що в молодшому віці фізичні показники відіграють велике значення, і десять сантиметрів – вже велика різниця…
– Звичайно, так. Оскільки ці тести ґрунтуються в основному на швидкості, то нижчі хлопчики будуть працювати повільніше. Але це не означає, що в перспективі вони не будуть більш ефективним на рівні тих, хто зараз працює швидше. Діти бачать, що можна працювати по-іншому, і згодом потрапити в клуб і там навчатися.
 
– Особливо сьогодні, коли менше інтересу до спорту …
– Я б не погодився…
 
– Можливо, тих, хто має добру загальну ефективність менше?
– Тепер, згода. Якщо у нас є вибрана група, ми у цих дітей двічі на тиждень є тренування. До того, двічі на тиждень тренування проводять клубні тренера, але цього недостатньо, щоб виділитися.
 
– І вони позаду…
– Вони відстають, і це помітно. Але відсоток тих, хто не потрапляє на наступний рік навчання, невеликий. Якщо хтось приходить в клуб, то, як правило, залишається там. Діти розвиваються по-різному. У нас є один хлопчик, який два роки тому був на 36-у місці в тестах, а в червні минулого року він вже потрапив до структури, оскільки виявилося, що він занадто мало часу ще тренувався в клубі. Він тільки почав працювати, а його потенціал вже є великим.  Селекція завжди не ідеальна, тому, коли вибираєш кращих шістнадцять, на жаль, завжди хтось може «вислизнути». Крім того, є батьки, які тиснуть “така чудова дитина, як ти міг його не прийняти”.
 
– Працює в KOR (комітет захисту робочих – авт.)?
– Це скрізь, хоча я повинен визнати, що ми зустрічаємо свідомих батьків. Коли дитина «випадає» з групи, ми завжди аргументуємо чому, і здебільшого батькам зрозуміло.
 
Джерело – zzapolowy.com