Олександр Бондар – про польський футзал, Лігу чемпіонів, українську Екстра-лігу і львівський «Тайм»
– У якому польському клубі було легше адаптуватися?
– Напевно, тут, в «Рекорді». Тому що тут створені всі умови для того, щоб грати. Дуже хороша структура: спортивна школа, професійний клуб, третя ліга великого футболу, жіночий футбол, футзал. І все на такому рівні, що приходиш в роздягалку тільки за кросівками і щитками. Загалом ні про що не думай, тільки грай. Все налагоджено на професійному рівні. Тим більше, що це моя третя команда в Польщі після «Вісли Кракбет» і «Ред Девілз» (Хойніце).
Не скажу, що було тяжко. Польську трохи знав – у мене в Польщі родичі живуть. Загалом мені було нескладно адаптуватися і в побутовому плані, і в спортивному.
– Як ти вважаєш, чому польський футзал за наявності хорошої інфраструктури повільно переходить у професійний статус?
– Багато хто працює. Тут немає такого, щоб усі професійно займалися футзалом. Практично всі, хто грає, вранці йдуть на роботу, до обіду працюють, а вже після роботи йдуть на тренування. Тому й такий рівень. У нас в Україні все набагато більш професійно – більшою мірою ті, хто грає у футзал, не працюють. Я думаю, що в цьому головна причина.
– Які завдання стоять перед «Рекордом» у Лізі чемпіонів УЄФА?
– У нас днями відбулася зустріч з президентом, говорили про це. Зрештою, хотілося б потрапити в елітний раунд. Завжди ставиш високі цілі, але не завжди вдається їх досягнути.
– Твоя думка про суперників.
– Вважаю, що перша група нам по силам. Суперники з Люксембургу, Болгарії і Уельсу. Треба проходити, тим більше, що граємо вдома, а от далі буде складніше. Наступна група у Ризі більш рівна: місцевий «Нікарс» – хороша команда з досвідченим тренером, постійно грає в Лізі чемпіонів.
За розкладами туди також може потрапити володар Кубка Німеччини, який за нашими даними цього сезону робить ставку на бразильців (вісім), і чемпіон Румунії «Тімішоара», де вистачає натуралізованих бразильців і португальців. У нас шлях В, де з групи виходить одна команда. Так що буде важко у будь-якому випадку, але будемо старатися. Поки що потрібно виграти цю групу, а потім вже думатимемо як грати далі (посміхається).
– Можеш виділити якихось польських футзалістів, які, на твій погляд, могли б грати в чемпіонатах рівнем вище, ніж польський?
– Перший, кого можна виділити, це Павел Будняк. Дуже сильний гравець, він свого часу грав у нас за «Ураган». Коли я грав у Хойніце, там був Томаш Крізель, зараз грає за збірну Польщі – теж хороший гравець. В «Клірексі» заграв Себастьян Лещак – дуже виділяється. Він прийшов з футболу, це у нього другий або третій сезон у футзалі, але він дуже швидко прогресує.
– Твоє ставлення до плей-офф? У польському футзалі зараз велика дискусія щодо цього.
– Знаю, що була нарада президентів, але за плей-офф проголосувало всього п'ять чи шість чоловік з дванадцяти. Тому поки закинули таку систему змагань. Правда, очки тепер вже не діляться навпіл на другому етапі. Тут все як у футболі: поміняють щось у футболі – через рік те саме роблять у футзалі.
Моя думка – система плей-оф потрібна. Це цікаво для глядачів. Тільки щоб не було такого, що команда грає регулярний чемпіонат в одному складі, а перед плей-оф дозаявляє чотирьох бразильців і починає «виносити» всіх. Придумати б що-небудь, наприклад, щоб гравець зіграв не менше 75% матчів у чемпіонаті. Або закривати трансферний період задовго до початку плей-офф. Якось так, тому що багато хто таке практикує, а, на мою думку, це неправильно.
– Слідкуєш за українською Екстра-лігою?
Тут Сашко жвавішає і посміхається.
– Звісно, постійно. Буває, що включаю по 2-3 матчі одночасно: один на комп'ютері, другий на телевізорі, а третій на телефоні. Стараюся дивитися всі матчі.
– За кого уболіваєш?
– В першу чергу за «Кардинал-Рівне». Це моя рідна команда. І за «Енергію», за яку довгий час грав. Підглядаю якісь комбінації, стандарти, фрагменти. Дивлюся, а потім прихожу на тренування і розповідаю тренеру. У нас багато комбінацій так і називаються – «Кардинал», «Ураган», є навіть «Сокіл», сьогодні якраз спробували її розіграти (сміється).
– Кого з українських гравців можна виділити?
– Мені складно. Дуже багато молодих гравців. Коли я грав були зовсім інші люди. Але молодь прогресує – це помітно. І у збірній йде процес зміни поколінь, бо з’явилося багато молодих гравців. Я думаю, що все буде добре. У «Сокола», до речі, теж серйозний акцент на молодь – проти нас виходили зовсім молоді хлопці. Гра поставлена, виконавці добре готові фізично.
– Сашко, заглядав в базу ФФУ, дивився як розвивалася твоя кар'єра. Помітив, що ти в ОДЕКу одночасно грав і у футбол, і у футзал. Чи так це?
– Так, було таке.
– Ти там за чотири сезони забив більше 80 голів. Нападником грав?
– Ні, лівим півзахисником (сміється). Так воно і було – в суботу міг грати за МФК «Рівне» тоді ще у Першій лізі, а в неділю – за ОДЕК на великому полі.
– Який період за час виступів в Україні можеш виділити? В якому клубі тобі гралося найкомфортніше?
– Коли грав за львівський «Тайм». Тоді склад був дуже потужній. Підбір виконавців був відмінний: Дмитро Бондар, Ільдар Макаєв, Максим Павленко, Сергій Чепорнюк, Віталій Скорий, Олександр Кондратюк, Євген Москвін, Сергій Кольцун, потім додалися Валерій Легчанов, Денис Овсянніков. Склад був такий, що і в дванадцятку гравців у протоколі важко було потрапити.
– Кілька слів з приводу сьогоднішнього матчу.
– Ми зібралися і зайшли в зал тиждень тому. За два тижні до цього отримали завдання з фізпідготовки, бігали, готувалися самостійно. Тому як для першого матчу ми зіграли добре. У другому таймі почали пробувати новачків, ще багато непорозумінь. Вони (бразилець та італієць) ще багато чого не знають, тому чимало помилялися. І «Сокіл» теж у другому таймі додав, вони добре грали в пресинг. Пресували, пресували і таки змусили нас помилятися. Для нас це добре – в Польщі проти «Рекорду» так не грають. Так що для нас зіграти такий матч перед стартом офіційних змагань – дуже хороша підготовка до сезону.
– Спасибі за інтерв'ю. Успіхів в Лізі чемпіонів!
– Вам – успіхів в чемпіонаті!
Сергій Бабіков
