Теперішній склад однієї з найсильніших аматорських футзальних команд Львівщини «Княжого Ринку» важко уявити без Ігоря Стасюка. Недарма кажуть, що голкіпер у футзалі – це більше ніж півкоманди. Своєю грою Ігор Стасюк неодноразово вселяв впевненість у дії партнерів, і не тільки у «Княжому Ринку». За плечима в Ігоря Стасюка чималий досвід, який він передає своїм молодшим партнерам. Усі цікавинки своєї кар’єри Ігор Стасюк розповів в інтерв’ю нашому сайту. 

Коротка довідка

Кар'єра у футболі
1993          ФК Львів
1994-1995  Скіфи (Львів)
1996-1998  Гарай (Жовква)

Кар'єра у футзалі
1993          СДЮШОР Львів 
1997/98     Україна (Львів)
1999-2005  ТВД (Львів)
2005/06     Галпідшипник (Львів)
2010          Динамо (Львів)
2012-...      Княжий Ринок (Львів)

 

- Ігоре, як і багато інших гравців у футзал, в цей вид спорту Ви потрапили з футболу.
- Так, за часів мого дитинства усі ходили на різні спортивні секції. Я не був винятком, займався веслуванням, плаванням, а згодом футболом. У цьому виді спорту вдалося найбільше. Були такі команди, як ЛАЗ, «Скіфи» та «Гарай».  Приємно згадувати про ці часи, але ці команди через брак фінансів свого часу припинили своє існування. У футзалі виступав за такі колективи як «Україна», «ТВД», «Галпідшипник», «Динамо» та «Княжий ринок». 

- Уболівальники зі стажем найбільше пам’ятають Ваші виступи у львівському «ТВД».
- Можна сказати, що там були найбільш пам’ятні часи. З чемпіонату області ми дійшли аж до Вищої ліги України і стали володарями Кубка України. На жаль, я тоді уже не грав за «ТВД».

- Згадайте який був рівень футзалу тоді і який є зараз на професійному рівні. 
- Якщо аналізувати його в цілому по Україні, то він впав. На мою думку, потрібно збільшувати кількість команд, а особливо аматорських, які б змогли рости та прогресувати, а не стояти на місці. На обласних рівнях він зріс і при бажанні та регулярному тренувальному процесі не одна команда мала б можливість перейти на професійний рівень. Втім, все впирається у фінансування і це питання, мабуть, є найважливішим. Для прикладу, у чемпіонаті Києва футзаліст на вихідних може заробити більше ніж гравець Екстра-ліги за місяць. 

- Чи була у Вас можливість виступати закордоном? Чимало Ваших знайомих та партнерів по команді виступали у різних закордонних клубах. 
- Якщо колись ще міг про це подумати, то зараз вже над цим не задумуюся. Все-таки вік вже не той. Бажання грати у футзал є - головне, щоб здоров’я дозволяло це робити. З роками з’являється впевненість. 

- Цього року у складі команди ветеранів ТВД Ви виступаєте у чемпіонату України серед ветеранів 40 і старше. 
- Хороші змагання, адже це чергова нагода побачити людей завдяки яким і розпочинався розвиток футзалу України. Це можливість побачити справжніх зірок нашого футзалу, з якими раніше доводилося грати пліч-о-пліч. Добре, що Олександр Король проводить такі змагання. Це турнір надзвичайно високого рівня. 

- Як оціните виступ «ТВД» на цьому турнірі?
- Шкода, що наша команда не змогла потрапити у четвірку найсильніших. Які причини? Напевно тому що наша команда найбільш вікова, плюс десь не вистачило фарту на етапі в Сумах, коли у грі з «Глорією» пропустили гол на останніх хвилинах. Цей результат мав вплинув на турнірну таблицю. Можу також додати, що команди, які потрапили у четвірку найсильніших, є дійсно сильними. В Одесі, де відбудуться вирішальні матчі чемпіонату, будемо боротися за «малий» кубок, відступати уже нікуди. 
 

- Згадайте для наших читачів якийсь курйозний випадок з Вашої кар’єри. 
- Пригадую, запросили мене у футзальний «ТВД». Якраз тоді ще паралельно виступав за «Гарай» на великому футболі. В одному з матчів ми перемогли, були дуже раді цій звитязі, отримали хороші премії. А, як з'ясувалося згодом, команду дисквалфікували саме через мою задіяність у професійному футзалі. 

- З ким найбільше товаришуєте зі знаних майстрів «малого» м’яча? 
- Із багатьма підтримую контакти, але найбільше мене пов’язує дружба з Євгеном Москвіним, Романом Свищем та Леонідом Маковським. 

- Які, на Вашу думку, перспективи «Княжого Ринку» у плей-офф другої ліги? 
- У цих змаганнях виступають команди хорошого рівня. Виділив би зокрема «Віза-Вторму», «Дунаївці» і нашого поточного суперника за вихід у «Фінал чотирьох» черкаський клуб «Солтекс». На жаль, у першому поєдинку «Княжий ринок» мінімально поступився (0:1 – авт.), хоча по грі могли забивати неодноразово. Тепер все вирішить гра у Львові. Не радує, що багато футзалістів травмовано, плюс те, що за відсутності ігор на чемпіонат області бракує ігор із серйозними суперниками. 

- У 2014 році у складі «Княжого Ринку» Ви брали участь у всеукраїнському фіналі АФЛУ, де програли у фіналі теперішньому лідеру Екстра-ліги «ХІТу». Які враження залишилися від цих змагань і чого не вистачило тоді для перемоги?
- Змагання безперечно потрібні. Багато цікавих команд, чудове висвітлення. Грали ми тоді добре, але десь завдяки більшому досвіду команда з Києва зуміла здобути перемогу в цій грі, плюс дещо надломив нас гол, який ми пропустили першими.

- На цих змаганнях Вам дали приз як найкращому воротарю. Наскільки це було для вас несподівано і чи багато подібних статуеток маєте у своїй колекції?
- За весь той турнір пропустив лише три голи, а на груповому етапі відстояв на «нуль». Не можу сказати, що це була несподіванка. Щодо колекції, то у мене їх багато. Найцінніша – перемога у Другій лізі з командою «ТВД».
 

- Якби зараз надійшла пропозиція знову грати на професійному рівні, погодилася б? 
- Мабуть, що ні, оскільки вік і фізичні кондиції уже не ті, які були раніше. 

- Чи бачите себе футзальним тренером у майбутньому? 
- Сумніваюся, адже це дуже нервова робота. Хочу себе спрямувати в іншому русі й присвятити час вихованню дітей. 

- Розкажіть про свою сім’ю.
- Одружений, маю двоє дітей. Хлопець займається футболом. Пробував зробити з нього воротаря, але він сказав, що більше подобається забивати голи. Можливо виросте з нього нападник. Буде татові забивати голи (сміється). 

- І наостанок, Ваші побажання читачам нашого сайту. 
- Любіть футзал і приходьте за вболівавати за улюблені команди, адже значно краще грати в залі, де багато вболівальників. 

Ігор Воробій, спеціально для futsalua.org