12-го вересня в Литві стартував 9-ий чемпіонат світу з футзалу, в якому 24 найкращих футзальних збірних світу будуть боротися за звання найсильнішої на планеті. Українська збірна не бере участі в чемпіонаті, оскільки не пройшла "сито" відбіркового турніру. Але українським уболівальникам буде за кого вболівати. Збірну господарів, дебютантів світової першості, очолює український фахівець, заслужений тренер України Євген Ривкін.

Перед тим, як очолить литовську збірну, Євген кілька років пропрацював в Харкові головним тренером харківського "Локомотива", а в сезоні 2013/14 керував національною збірною України. Під його керівництвом залізничники тричі ставали чемпіонами України, два рази були срібними призерами, двічі завойовували бронзу, тричі виграли Кубок України й чотири рази Суперкубок України. Через брак фінансування в липні 2017 року "Локомотив" відмовився від участі в чемпіонаті України, а Євген Ривкін в тому ж році став на чолі збірної Литви.

Український наставник збірної Литви, який настрій в стані литовської збірної, на що розраховує збірна господарів на чемпіонаті та чи думає Євген Ривкін про повернення в Україну.

– Ваші враження від стартового поєдинку збірної Литви (господарі поступилися Венесуелі 1:2 – прим.)? Чого не вистачило для позитивного результату?
– Враження від нашого стартового поєдинку двоякі. Звичайно, дуже приємно, що в Литві стартував світовий футзальний форум. Ми хотіли максимально порадувати наших уболівальників і грою і результатом. Ми добре готувалися до першого поєдинку, уважно вивчали суперника. Але, на жаль, не вистачило елементарного, тобто досвіду. Звичайно, добре, що литовська збірна без відбору потрапила на чемпіонат. Але є й інша сторона. Адже через це збірна втратила можливість проводити офіційні матчі з високим ступенем відповідальності, і набиратися в них досвіду. Через невисокий рейтинг національної збірної Литви, нам складно було знайти гідного суперника для спарингу, суперника високого класу, в грі з яким можна було здобути досвід. Єдиний хороший спаринг перед чемпіонатом у нас був зі збірною Узбекистану. Ну, і ще турнір у Таїланді. Хоча це все зрозуміло, у нас в збірній не грають професіонали, і тому проти нас грати товариські матчі мало хто хоче.

– Євгене, ви вже майже чотири роки працюєте в Литві. Розкажіть, які у вас тут побутові умови? Як вам працюється в Литві?
– Звичайно, в перший час було складно. Треба було звикнути. Але зараз все дуже добре, у мене нормальні побутові умови. Працюється теж нормально. Хоча, звичайно, після роботи в харківському "Локомотиві", де був у всьому високий професіоналізм, хороша організація тренувального і змагального процесу, тут довелося зіткнутися з величезними проблемами. Як я сказав вище, в Литві немає професійних футзальних клубів. Самі розумієте, які складнощі тут виникли. Взагалі, можна говорити про це дуже довго. Це був своєрідний виклик для мене. Після відходу з "Локомотива" у мене були можливості піти в клуби, де грають професійні футболісти, де набагато вища організація всього футзального господарства. Але я вирішив зробити саме такий вибір, хотів спробувати щось інше, нове.

Професійного футзалу в Литві не існує. Чемпіонат Литви проходить з листопада по березень, тобто менше ніж пів року триває внутрішня першість. Після цього команди припиняють свою діяльність до настання нового футзального сезону. Хтось йде грати у великий футбол та зазвичай влаштовується у футбольні клуби перших ліг інших країн.

Ось за три з половиною роки спільно з Федерацією футболу Литви, спільно з асоціацією футзалу ми потихеньку розвиваємо цей вид спорту в країні. У Литві вже є клас "А" (це вища ліга), є Перша ліга. Між ними за спортивним принципом здійснюється обмін командами. У класі "А" спочатку проходить турнір у два кола, а потім проходить плей-оф. Чемпіонат стає тривалішим, цікавішим для глядачів. Звичайно, рівень гравців не дуже високий. Але з часом футзал буде ставати все популярнішим, і розвиток піде більш високими темпами.

Найсильніший клуб на сьогодні в Литві – "Жальгіріс". Туди вже запрошують легіонерів. Але проблема відсутності в Литві місцевих високопрофесійних футзалістів, на жаль, поки гостра. Поки багато гравців поєднують виступ у великому футболі й виступ в спортзалі... Але з часом картина, сподіваюся, зміниться.
 

– Згідно зі світовим рейтингом чоловічих футзальних збірних за 2021 рік Литва посідає 75-е місце, збірна України на 13-му місці. Чи дійсно так сильно литовська збірна поступається українській?
– Що стосується рейтингу, то дійсно Україна по праву займає таке високе місце. В Україні проводиться сильний чемпіонат, є висококваліфіковані тренери. Чемпіонат України цікавий. Що стосується Литви, то тут футзал як такий не сильно розвинений, він завжди використовувався як якесь доповнення до великого футболу. У Литві тільки з недавнього часу стали звертати увагу на розвиток футзалу. Уже організовуються курси, де навчають тренерів з футзалу. Стали відкривати дитячі школи з футзалу. Все це дає поштовх розвитку даного виду спорту. Думаю, проведення чемпіонату світу в Литві дасть додатковий поштовх розвитку футзалу в країні.

У Литві дуже хороша спортивна інфраструктура, є прекрасні умови для розвитку футзалу. Тут навіть в маленьких населених пунктах є хороші майданчики для проведення матчів, є прекрасні Палаци спорту. Можу сказати навіть не Палаци спорту, а повноцінні спортивні арени для проведення різних змагань з багатьох видів спорту, в тому числі й з футзалу. Кажу я не тільки про арени в Клайпеді, Каунасі та Вільнюсі, на яких зараз проводяться ігри чемпіонати світу, а й про інші арени, яких тут в Литві багато. Одним словом, дуже прекрасні умови. І прогрес вже є. Коли я приїхав до Литви, у світовому футзальному рейтингу Литва перебувала на 92-му місці, зараз піднялася до 75-го. Не так високо, як хотілося б, але прогрес є.

– Яку зі збірних вважаєте фаворитом нинішнього світового чемпіонату?
– Я, думаю, тут не буду оригінальним, це звичайно збірна Аргентини – чинний чемпіон світу. Дуже сильні й можуть претендувати на перемогу збірні Бразилії, Іспанії та Португалії. Не варто скидати з рахунків збірну Росії та збірну Казахстану. Ось ці команди вважаються спочатку фаворитами. Але зараз футзал у світі добре розвинений не тільки в перерахованих мною країнах. Будь-яка команда може гідно зіграти й піднести сюрприз. Я спокійно ставлюся до теми "хто є фаворитом в даному чемпіонаті".

– Яке завдання поставлене перед збірною Литви? Що буде вважатися успіхом для литовської збірної на нинішньому домашньому мундіалі?
– Нам федерація футболу Литви поставила завдання вийти з групи. А група у нас рівна, крім Казахстану, який виділяється серед інших команд і є головним фаворитом. Решта команд приблизно рівні, тому ми будемо намагатися виконати поставлене завдання. Хоча після першого матчу це завдання значно ускладнилося. А все-таки, ми будемо боротися до останнього. Просто так грати, без завдання, немає сенсу. Повинна бути мета. Ось до неї й буде литовська збірна прагнути.
 

– Чи стежите ви за виступами української збірної? Вона провалила відбірковий цикл чемпіонату світу і вперше за 22 роки не вийшла до фінальної частини. У чому на ваш погляд причина такого провалу?
– Звичайно, я стежу за збірною України. Вона в моєму серці назавжди. Я пишаюся тим, що був головним тренером української збірної. Але на цю мить я очолюю литовську збірну, а у збірної України є її нинішній наставник, до того ж в Україні є фахівці, які здатні розібратися, в чому причина того, що Україна не потрапила на чемпіонат світу. Я ж зараз зосереджений на роботі в литовській збірній, ось тому на дане питання не буду відповідати. Бажаю збірної України вдалого виступу на чемпіонаті Європи в Амстердамі, буду уважно стежити й вболівати за синьо-жовтих.

– Сумуєте за Україною? Можна в ближній або дальній перспективі очікувати вшого повернення в український футзал?
– Звичайно, сумую, це моя батьківщина. Періодично приїжджаю в Україну, радію зустрічі з рідними та близькими. Батьківщина є батьківщина. Але така доля тренерів і спортсменів, вони змушені іноді жити в інших країнах, змушені часто змінювати місця проживання. З приводу повернення в український футзал... Зараз усі мої думки пов'язані з литовською національною збірною, з розвитком футзалу в Литві. Мені тут цікаво, тому що тут я почав нову справу, нове будівництво, це як в "Локомотиві" колись з нуля починалося будівництво сильної команди. Це виклик для мене, можливість розвиватися як тренеру. Після чемпіонату світу готовий розповісти більш широко і докладно про труднощі зростання литовського футзалу спеціально для вашого сайту, а зараз всі мої думки тільки про чемпіонат світу і виступи на ньому збірної Литви. Дякую за увагу до мене і моєї роботи.

Джерело – Анатолій Хамаєв, UA-Футбол
Усі фото – LFF