РоссияРоссия-2020/21. Суперлига. Тур 3. LIVE!ФранцияФранция-2020/21. Тур 2. LIVE!Экстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. 6 тур. LIVE!БеларусьБеларусь-2020/21. Тур 4. LIVE!ВенгрияВенгрия-2020/21. Тур 5. LIVE!МолдоваКристиан Малышенко: «Никто не давал нам ни единого шанса, когда мы отправились во Францию»Лига чемпионов УЕФАСтало известно расписание финала четырех Лиги чемпионов УЕФА 2020/21Первая лига Юрій Іванишин: «У Рівному на нас очікувала своєрідна контрольна робота»КазахстанБразильский вратарь Веллозу перейдет в МФК «Атырау»Футзал в миреНаши за границей. Первая победа Олега ЗозулиЭкстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. 6 тур. Анонс матчів суботиФранцияРикардиньо: «Вы должны делать все быстро и своевременно в каждом действии, в каждом эпизоде»РоссияДмитрий Путилов: «Не стоит останавливаться на достигнутом»БеларусьМихаил Грицына: «В нужный момент удалось собраться и забить победный мяч»БеларусьМаксим Лисенко: «В Португалії автобус здав назад. Ривкін сказав, що на ньому ми більше не поїдемо»БразилияКарека – в «Коринтианс», Лукас Селбаш – в «Атлантико»КазахстанВиктор Уго и Део пополнили МФК «Актобе»Кубок УкраиныFavbet Кубок України: відбулося жеребкування попередніх етапівЭкстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. 6 тур. «Енергія» – «Сокіл». АнонсКазахстанВиктор Тарчило: «В Казахстане очень высокий уровень футзала»

Олександр Сорокін: «Вірю в те, що «Локомотив» ще повернеться»

Екс-гравець збірної України та харківського «Локомотиву», гравець естонського клубу «Smsraha» Олександр Сорокін – про відновлення «Локомотиву» та життя легіонера

Екс-гравець збірної України та харківського «Локомотиву», гравець естонського клубу «Smsraha» Олександр Сорокін у ексклюзивному інтерв'ю ютуб-каналу SportTravelerUA розповів про відновлення «Локомотиву» та життя легіонера
 

«Тут повітря свіже, спати хочеться»

 
Про естонський футзал та й взагалі про спорт не відомо нічого. Як виникла пропозиція переїхати до Естонії?
– Нам подзвонили з команди «Smsraha». Запропоновали свої умови. Ми їх обговорили та місяць над ними думали. Естонія нас заманила тим, що ця команда хоче розвиватись та грати у Лізі чемпіонів. Їм мало лише чемпіонату. Хочуть, щоб про них говорила Європа. Насамперед поїхали сюди через це.
 
Розкажи про команду. Коли вона створена?
– Саме «Smsraha» перший рік, відколи з’явився цей спонсор. У естонський футзал ніхто багато грошей не інвестує. Це перший клуб, який хоче збудувати футзал і щоб їхня команда була, скажімо так, з великої букви.
 
Які умови в команді? Чи є дитячий футзал?
– Ні, дитячого футзалу, на жаль, поки немає. Але в цьому напрямку вони розвиваються. Та поки що школи як такої немає.
 
Які завдання стоять перед командою?
– Перед командою стоїть чемпіонство. На даний момент – Кубок. І в подальшому – Ліга чемпіонів.
 
Ти зіграв декілька ігор. Порівняй рівень чемпіонату Естонії?
– Я зіграв всього одну гру. Тому що на другій грі я зіграв лише одну зміну і травмувався. Більше не грав. Зараз я травмований. Але дещо про естонський футзал можу сказати. Хлопці всі високі, великі. Тобто з ними не побігаєш. Чисто тактично в цьому плані ми сильніші за них. В Україні гравці сильніші на багато. Це навіть не Чехія, але тут є чотири команди, які між собою грають. Інші набагато нижчі класом.
 
Кубок Універу?
– Що приховувати. Так.
 
Ти найстарший і найдосвідченіший в команді?
– Ні, є і 38-річні, і 36-річні. Тобто я ще, можна сказати, можу в квадрат зайти.
 
Але, напевно, титулованішого за тебе у команді немає?
– Ні.

Ти вже акліматизувався тут?
– Можна сказати, що так. Тому що перший тиждень ми взагалі спали. Тут повітря свіже. Живемо біля моря. Спати хочеться. Перший тиждень був важкий. На другий тиждень адаптувалися.
 
Сім'я переїхала разом з тобою?
– Ми одразу приїхали разом. У мене була умова, щоб сім'я переїхала зі мною.
 
Погуляти в Таллінні вже встиг?
– Погуляли не довго. З сім'єю хвилин 40. Місто красиве. Схоже на Чехію, на Польщу, на Львів. Вузенькі вулички.
 

«З дитячої школи починався кістяк»

 
Розкажи про початок кар'єри. Де починав і як перейшов у футзал?
– Починали із дитячої школи у селі. Їздили на турнір у Харків, грали проти «Локомотива». Стали чемпіонами, посіли перше місце. Обіграли «Локомотив» у півфіналі, здається. Брат (Дмитро Сорокін – авт.) став кращим гравцем турніру тоді. Нам було 11 та 10 років. Після цього Євгеній Семенович (Ривкін – авт.) взяв нас у дитячу школу в «Локомотив».
 
Не жалієш, що пішов у футзал? Все ж це різні заробітки у порівнянні із великим футболом.
– Я був маленьким, худеньким. Навіть не розглядав великий футбол. Тому не шкодую. Футзал також дав своє.
 
Які в тебе найяскравіші спогади з "Локомотиву"?
– Важко так пригадати. Все було у кар'єрі. Якщо почати з нуля, з дитячої школи, звідти починався кістяк. Нас виросло там 6-7 чоловік. Ми вийшли тоді у вищу лігу. У перший рік посіли сьоме місце. Найбільше запам'яталось перше чемпіонство «Локомотива». Зажди перше запам'ятовується найяскравіше.
 
Яке чемпіонство далось найважче?
– Перше.
 
- Чому ви програли у чемпіонській дуелі «Енергії»?
- Мабуть, тоді «Енергія» більше хотіла, мала більше бажання. На той момент у них був колектив. Адже тільки колективом виграють та здобувають чемпіонські титули. На той момент у нас також всі гравці були з іменем. Можливо  в чомусь нам не вистачило єдності.

Наскільки ігри в Кубку УЄФА відрізнялись від ігор в чемпіонаті?
– Там взагалі виходиш на новий рівень. Всі грають по-іншому у кожному чемпіонаті. Іспанія, Італія, Португалія. Топові країни. Там зовсім інший футзал. Швидкість вища. Мислення швидше.
 
Тобі не здається, що УЄФА штучно гальмує розвиток футзалу? Чому не створити другий альтернативний турнір?
– Було б набагато цікавіше і футзал ще більше б розвивався. Розвивались би країни, які нижчі Топ-5. Візьмемо, наприклад, Естонію, де я зараз знаходжусь. Білорусь, Чехія, де я також був. Україна, вважаю входить у цю п'ятірку. На мою думку, було б правильно, якби про це говорили нагорі. Не хочуть говорити. Ніде таке не проскакувало у інтерв'ю, що «Давайте зробимо». Думаю, якщо про це почнуть говорити топові країни, буде зрушення.
 
Ти брав участь у двох Євро і двох Мундіалях. Який запам'ятався найбільше?
– Можу порівняти дві країни, де я був – Колумбія і Таїланд. У Колумбії не сильно відчувалось, що це чемпіонат світу, тому що організація була на голову слабша, ніж у Таїланді. Люди більше ходили на футзал в Таїланді, ніж у Колумбії. Навіть на ігри Португалії та Бразилії не збиралось багато.
 
Хотів би ще хоч раз вийти на паркет у футболці збірної?
– Звичайно, хотів би. Я думаю, це запитай у будь-кого, кожен відповість, що хоче грати за збірну. Там зовсім інший рівень. Зараз грають з хорошими командами – з Італією, з Португалією. Тому, звичайно, що хотів би.
 

«Нас кликали в Іран»

 
Весь час ти грав поруч із людьми з якими виріс. І тут вам кажуть, що команду розформовують. Розкажи про цей момент.
– Нас відпустили у відпустку. Сказали, що в режимі повідомлення у групі дадуть нам знати буде команда чи ні. І ми чекали десь три тижні. Нам написали, що команди вже немає. Це було важко прийняти. Ми готувались до такого. Але сподівались на краще. Але те що сталось… Було дуже важко. У душі була порожнеча. Тому, що вже немає рідної команди, у якій ти виріс, яка тобі дала життя у футзалі і за його межами. Тому було нелегко.
 
Треба було думати де продовжувати кар'єру. Які були пропозиції?
– Пройшло два-три дні, коли ми дізнались, що «Локомотива» вже немає. В перший же момент була пропозиція з Білорусі, куди я в результаті і поїхав. Нас із Денисом Овсянніковим кликали в Іран. Але тоді я більшою мірою не захотів, бо це зовсям інша країна з іншими правилами. В цьому плані було страшнувато їхати. Хоча, якби я знав англійську мову, то можна було б спробувати. Тому схилились до Білорусі. Там були вигідні умови для нас. Можна було їхати із сім'єю. «Вітен» хороша команда, вони ставали чемпіонами. Клуб хороший, зі всіма амбіціями. Тому вибрали його.
 
Маєш агента чи сам шукав?
– На той момент допомагав Максим Карогодін. Ми спілкувались із ним, куди краще поїхати. Він запитував, куди б я хотів і шукав варіанти.
 
Ти перейшов у "Вітен", але отримав важку травму коліна і контракт з тобою розірвали. Образи на "Вітен" немає?
– Ні, образ немає ніяких. Ображатись не треба, це футбол. Просто, коли я отримав травму, вони одразу мені сказали: «мінус 30 відсотків від зарплати». Я кажу: «чому? я ж травмувався на тренуванні, а не десь на вулиці гуляв чи на лижах катався». Тому я з ними не погодився. Довго думали про це, їхати чи не їхати, залишатись чи ні. В результаті я порадився із іншими людьми. Мені сказали, що нема чого хвилюватись, залікуєш травму і знайдеш команду. Тому довелось поїхати.
 
Скільки часу заліковував травму?
– Спочатку два місяці, але залікував не до кінця. На те, щоб залікувати повністю пішло півроку. Дякую команді «Ера-Пак» та Дімі Литвиненко, який мене туди привів. Він спілкувався там із керівництвом команд. Вони знали добре і мене, і брата. Ми грали проти них не один раз. Вони хотіли мене взяти, але знали, що в мене серйозна травма. Але вирішили спробувати і так я опинився у «ЕРА-ПАКу».

Чому не вдалось закріпитись у Чехії?
– Можна було там залишитись. Важко із документами. Мене запрошували цього літа у дві команди із Чехії. Але я розумів, якщо поїду, то будуть проблеми з документами. Не хотів через це їхати. У них свої правила. Якщо ти спортсмен чи доктор наук, то тобі можуть зробити документи і через три місяці. А звичайній людині потрібно чекати півроку-рік. Вирішив не їхати, бо довелося б жити без сім'ї. Це зовсім не те.
 
Як виник варіант з «Актобе»?
– Тоді працював із Максом Карагодіним. Він порадив нам «Актобе». Там працював і працює Олег Петрович Солодовнік. І поїхали в «Актобе» Я, Сірий і, Женя Валенко. Валенко був там рік вже.
 
 Як тобі рівень життя в Казахстані?
– Був там два місяці. Звикав важче, ніж тут. Тут якось по-сімейному. Всі спілкуються. Люди відкриті та гостинні. В Казахстані немає питань до колективу, він був хороший. Але було помітно, що вони більше закриті, ніж люди тут.
 
Чому не залишився там на довше?
– Мабуть, не підійшов тренеру, як гравець. Скоріш за все так. Бо зі мною ніхто не спілкувався з цього приводу, поки я сам не підійшов і не запитав у чому справа. На той момент я хоча б не віз сім'ю. Я привіз сім'ю і мені сказали, так і так, ми не можемо далі з тобою співпрацювати. Я кажу, добре, але ж скажіть раніше, щоб я не віз сім'ю. Я дитину мучу у дорозі 12-14 годин.
 
А контракту як такого не було?
– Був контракт. Це питання можна було вирішити по-іншому, стати на диби, зі всіма посваритись, отримати своє і поїхати чи не поїхати. Як би воно скалалось, я не з наю. Але на даний момент, що сталось, те сталось. Я навіть не повертаюсь назад. Мені не цікаво. Та й зараз отримав цю пропозицію від естонців. Вони хочуть розвиватись. Чому б не спробувати себе тут, допомогти цій команді у розвитку футзалу. Я не шкодую, що тут опинився. Ще раз повторюсь, не кожна команда прийме так, як ця прийняла.
 

«Якби мені запропонували, я розвернувся і пішов би»

 
За чемпіонатом України слідкуєш? Уболіваєш за когось?
– Обов'язково. Конкретної команди, за яку вболіваю немає. Але деяким симпатизую. В цьому році, з приходом Гончаренка, «Кардинал» став набагато сильнішим, б'ється зі всіма. Видно, що у них побудована гра. Команда молода, біжить. А ще мені подобається «Ураган».

Якою була б твоя реакція, якби завтра оголосили, що відроджують "Локомотив"?
– Стрибав би, напевно, бігав би від щастя.
 
Думаєш, це колись реально?
– Думаю, що надія і віра помирають завжди останніми. Я вірю в те, що «Локомотив» ще повернеться. Хотілося, щоб це сталось у той період, поки ми ще граємо у футзал. Щоб ми могли ще пограти, і щоб він проіснував ще довго. Не 10, а 20, 40, 60 років. Я впевнений повернулись би всі туди.
 
Якби зараз зібрали "Локомотив" ви б боролись за чемпіонство?
– А в «Локомотива» інших завдань немає.
 
Уяви, що ти головний тренер, і тобі потрібно зібрати п'ять гравців, із якими ти виходив на майданчик у складі однієї команди.
– Литвиненко на воротах, брат, Камеко, Шотурма, і Сергій Малишко.
 
Грою якого футзаліста ти захоплюєшся?
– На даний момент, протягом п'яти років, він напевно один із кращих – це Рікардіньо. Ще подобається у Барселоні Дієго як грає. Виділив би їх.
 
Зараз багато розмов про "брудну" сторону спорту. В тебе були випадки, коли пропонували "здати" матч?
– Слава Богу, ні. Чесно кажу. Якби мені запропонували, я б розвернувся і пішов би.

Ти виріс у Харківській області. Яке твоє ставлення до ситуації між Україною і Росією? Ти би зміг поїхати грати в російський чемпіонат?
– Був варіант поїхати в Росію. І в минулому році і в цьому. Могли зимою їхати. Але моя сім'я проти.
 
Маєш хобі, захоплення?
– Можу почитати, можу пограти на приставці. Влітку можу пограти у волейбол. Якби можна було пограти у хокей, то став би і на ковзани. Чогось одного не має.
 
Знаю, любиш багато читати. Яку останню книжку прочитав і яка справила найбільше враження?
– Читав шкільну програму. Вирішив для себе її повторити. Прочитав «Злочин і кара» Достоєвського. Не розумію, як таке можна читати в школі, в 14 років. Можна ж з розуму зійти. Зараз читаю «Анну Кареніну».
 
Розкажи про свою сім'ю. Вона завжди з тобою їздить?
– Стараємось завжди максимум бути разом. Тому вони всюди зі мною. Коли я вперше поїхав у Чехію, ми були один без одного два з половиною місяці. Коли ти протягом 10 років живеш із сім'єю, то без неї стає важко. Сім'я – це дружина та донька. Дитина з'явилась чотири з половиною роки назад. Тиждень-два не помічаєш. А потім починаєш скучати, немає з ким поговорити. В домашньому колі завжди веселіше.

 

Володимир Крупчук, Софія Ткачук

Досьє:
Олександр Сорокін народився 13 серпня 1987 року у селі Миколо-Комишувата на Харківщині.
Значну частину кар'єри виступав за харківський «Локомотив».
Триразовий чемпіон України (2013, 2014, 2015) та триразовий володар Кубка України (2009, 2016, 2017).
Чотирикратний володар Суперкубку України (2013-2016).
У складі збірної України двічі виступав на чемпіонатах світу (2012, 2016) і стільки ж на чемпіонатах Європи (2014, 2016).
Після «Локомотиву» грав у командах «Вітен» (Орша, Білорусь), «ЕРА-ПАК» (Хрудім, Чехія), «Актобе» (Казахстан).
У січні 2019-го року перейшов у естонський клуб «Smsraha» (Віймсі).

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.