Ми дізналися у нього як почалася його естонська пригода і що він думає про Балтійську футзальну лігу.

Зараз «Нарва Юнайтед» посідає третю сходинку у чемпіонаті Естонії після 7 турів, відстаючи на шість очок від «Смсрахи» Олександра Сорокіна і Олексія Фетька, яка очолює турнірні перегони. У Балтійській футзальній лізі «юнайтедівці» розмістилися на 5 місці після двох турів.

– Як ви потрапили в «Нарва Юнайтед»?
– Керівництво команди мені зателефонувало і я приїхав на тренування в Нарву. Подивився пару тренувань, поспілкувався з гравцями і дав позитивну відповідь.

– Але ж ви молодий спеціаліст без досвіду. Як ва туди запросили? Ви знайомі з кимось із керівництва команди?
– Та ні, ми з ними не були знайомі. Ймовірно, що вони вийшли на мене завдяки якимось спільним знайомим. Напевно, хлопці, яких я треную в Пітері, дали мої контакти.

– На яких умовах ви тренуєте? Наскільки я зрозумів, ви тренуєте основу і молодіжну команду, але приїжджаєте тільки час від часу.
– У команди два тренування на тиждень і по одному матчу на вихідних. Іноді додається Кубок Естонії. По мірі можливостей намагаюся бути на всіх цих заходах, однак не завжди виходить через те, що в Пітері свої ігри, а також турніри і тренування в дитячій академії. Спочатку мова йшла тільки про роботу з основною командою, але після перших тренувань почали працювати і з дублем, щоб була можливість ротації складу. З огляду на те, що команда не професіональна, і всі хлопці мають інші основні роботи та заняття, не всі завжди можуть бути на тренуваннях та іграх. А тому ротація складу дуже важлива.

У суботу, 30 листопада, ми їздили в Таллінн і обіграли одвічного суперника – «Космос» (5:3 – прим. ред.). Я теж їздив разом з командою і навіть брав із собою родину.
 

А це святковий торт, який приготувала моя дружина, і який ми з'їздили з командою після тренування в понеділок, 2 грудня.

– Які завдання перед вами поставило керівництво?
– Який солдат не бажає стати генералом? Однозначно я розумію, що команда перебудовується. Ми по суті формуємо нову команду зі старих гравців, але з новими принципами. Це одна з найголовніших проблем, що хлопців доводиться дисциплінувати і ставити перед ними певні завдання, бо до цього ніхто не грав ні за якою тактикою, а все було від себе. 

Зрозуміло, що на кожен матч ставиться завдання перемогти. Напрацьовуємо певні тактичні нюанси. Звісно, хочеться виграти чемпіонат, Кубок, але ми розуміємо, що є сильні команди і це зробити дуже складно. Керівництво таких завдань не ставило, і наша мета в першому сезоні – розвиватися. 

– Як вам взагалі сама ідея проєкту Балтійської ліги і його втілення у цьому сезоні?
– Дуже хороший турнір з класною організацією, особливо враховуючи, що більшість команд аматорські, як, наприклад, в тому ж чемпіонаті Естонії. Я просто знаю людей, які її організовують – вони цим займаються якісно, на совість. На наступний сезон планується розширення географії і кількості команд – з’являться учасники з Фінляндії, Німеччини, Москви.

Знаєте чим цей турнір хороший? Коли його почали організовувати, багато хто заметушився. Маю на увазі президента естонської Федерації, з АМФР заворушилися люди, мовляв як там без нас. Коли організовуються подібні турніри, то зазвичай вони нікому не цікаві, а в цьому випадку багато хто почав переживати, що Балтійську лігу організовують без їхньої участі. 

Зараз навіть така історія відбулася, що президент естонської футбольної ліги, скажімо так, проти Балтійської ліги. Відбуваються певні речі, тому навіть довелося підключати людину, яка керує футзалом в УЄФА.

– За «Енергією», за яку колись виступали, чи, можливо, за «ІнБевом» з близького вашому серцю Житомира слідкуєте?
– Ні, не стежу. Іноді дивлюся огляди матчів чемпіонату України. Тільки спілкуюся з деякими хлопцями із Житомира.

Андрій Гулій, futsalua.org