Тренер-консультант "Вітіса" Павло Пікалов розповідає про литовський етап своєї кар'єри

– Як Ви отримали пропозицію попрацювати з «Вітісом»? 
– Євгену Семеновичу Ривкіну надійшла пропозиція очолити національну збірну Литви і попрацювати у клубі «Вітіс». Приїхавши на місце і поспілкувавшись з федерацією і клубом, було прийнято рішення про неможливість поєднання посад. Тому Євген Семенович зателефонував мені і запропонував приїхати до Литви, щоб у ролі тренера-консультанта допомогти команді «Вітіс» у боротьбі за чемпіонство.

– Розкажіть що з себе представляє чемпіонат Литви? 
– У цілому чемпіонат досить хороший. У вищій лізі бере участь 10 команд. З появою легіонерів його рівень, і це відзначає багато хто, однозначно підвищився. На ігри з «Вітісом» усі команди виходять, як на останній бій, відповідно зростають швидкості, збільшується градус боротьби і ціна трьох очок теж піднімається. Як і усюди, є питання, які вимагають свого вирішення, але на все необхідний час, бо ніщо хороше швидко не робиться. Головне, видно, що Федерація футзалу, безумовно за підтримки Федерації футболу, хоче розвиватися в усіх напрямках, про що говорить і факт подачі заявки на проведення чемпіонату світу 2020 року.

– Чому Ви обіймаєте посаду тренера-консультанта, а не головного тренера і в чому полягають відмінності в обов'язках між цими посадами? 
– Тут все досить просто. Я приїхав до Литви посеред сезону, команда вже була сформована головним тренером і щось кардинально міняти було недоцільно. Тому кожен з нас в міру своїх можливостей намагався допомогти команді вирішити поставлене завдання - стати чемпіоном країни.

– Як Ви співпрацюєте з Євгеном Ривкіним, який зараз очолює збірну Литви? 
– Як ми можемо співпрацювати після стількох років, і не просто років, а фантастичних, я б сказав, років роботи в «Локомотиві»? Звичайно ж, ми допомагаємо один одному, багато спілкуємося і сподіваюся, що найцікавіше у нас ще попереду.

– Які завдання перед Вами поставило керівництво клубу у довгостроковій перспективі?
– Відразу хотілося б відзначити, що мені дуже приємно працювати у «Вітісі». Президент клубу робить дуже багато для розвитку команди і ми всі, гравці і тренерський штаб, заряджаючись його енергією і прагненням до кращого, на тренуваннях щодня підвищуємо свою майстерність і вдосконалюємо свої якості. Стосовно завдань, то вони теж прості: перемога в кожному матчі.

– Розкажіть про кадровий потенціал своєї команди. Які зміни відбулися у складі команди у літнє трансферне вікно? 
– Зміни відбуваються завжди, але для нас вони не такі вже й істотні. Кістяк команди залишився той самий, прийшли кілька хороших гравців з інших клубів і ще очікуються певні зміни серед наших легіонерів.

– Нещодавно з'явилася інформація про те, що один з ваших суперників у Лізі чемпіонів, а саме чемпіон Нідерландів, не братиме у ній участь, бо фінансується наркоторговцями. Що Ви про це знаєте? 
– Наскільки мені відомо, інформація була не коректною і відразу ж була спростована. (Як з'ясувалося, ця інформація стосувалася клубу «Кнооппунт», який був чемпіоном Голландії в сезоні-16/17 – Ред.)

– Як йде підготовка до Ліги чемпіонів? 
– Ми зібралися 30 липня. Зараз проходить втягувальний режим тренувань, знайомимося, дивимося. Заплановано низку товариських ігор, які допоможуть нам побачити в якому напрямку рухатися далі.

– Що можете сказати про ваших суперників у Лізі чемпіонів: «Ховокубо», «Редінг» і «Мурату»?
– Є трохи інформації про «Редінг» – досить збалансована хороша команда. Про «Мурату» практично нічого не відомо, тому ми будемо знайомитися на турнірі. Щодо «Ховокубо» можна сказати, що це сильна, технічна, швидка команда, яка має великий досвід в іграх такого рівня. Чемпіон будь-якої країни – це чемпіон, а тому турнір обіцяє бути дуже цікавим.

– Чи Ви щось чули про подальшу долю «Локомотиву»? 
– Не так давно Євген Семенович опублікував фото з гравцями «Локомотиву» і оголосив конкурс, який виграв Євген Потикун. Було доволі багато вподобайок і коментарів. Про нас все ще пам'ятають. Так ми ось з хлопцями всерйоз жартуємо, що завойовуючи медалі в інших країнах, певною мірою продовжуємо життя нашого «Локомотива». А чи буде він жити на футзальній мапі України, приносити, як і раніше, радість уболівальникам, прославляти країну і змушувати всіх поважати себе? На це питання відповість лише час.

Андрій Гулій, ​futsalua.org