Інтерв'ю з одним із найдосвідченіших гравців львівського друголігового "in.IT"
Володимир Ігорович Когут
– 16 березня 1984 р
– Ігровий номер: 4
– Що для тебе означає in.IT?
– Це дружній колектив і команда, яка може дивувати. Навіть самих себе (посміхається).
– Пам'ятаєш як приєднався до команди?
– Приєднався приблизно 2014-15 року. З Андрієм та Ігорем Задорожними грали разом командах. І знайомі вже понад 10 років. Андрій запропонував брати участь і трохи покерувати за Електроконтак, так тоді називався цей колектив, і я з радістю прийняв цю пропозицію.
– Яка найбільш пам'ятна гра за команду?
– Фінальна гра за кубок області проти Меркурія. Емоційно дуже сильна гра і, звичайно, переможний результат.
– Не один рік був тренером команди, хто в команді "людина-годинник" - завжди без запізнень і вчасно приходить як на ігри, так і на тренування?
– Звичайно, що це наш тренер Андрій Федюк. Людина професіонал на полі і по за ним. Все починається з дисципліни. Він є для нас прикладом.
– Раніше як був "Когут" на полі, то судді "відмазувались" судити цю гру (брали лікарняний, їхали в гори). Чим ти їх так лякав?
– Я їх тримав в тонусі, щоб вони швидше розвивались. До речі, дякували неодноразово мені за критику. Це стимул звертати увагу на свої дії. Як треба буде, то і в горах їх дістанемо.
– Чи хотів би сам відсудити якусь одну-дві гри на такому рівні?
– Хотів би спробувати саме на цьому рівні. Хоча судив вже не одну гру в інших турнірах. Перспектива є, але думаю, що суддею не буду.
– Хто улюблений гравець футзалу, на якого рівняєшся?
– Максим Павленко, мав можливість грати в одній команді. Він як тренер і гравець подобається саме своїм ставленням до роботи і футзалу зокрема.
– Як оціниш перспективи команди на сезон 2020/21 у 2 лізі України?
– Тільки перемога!
Джерело – Futsal Team "in.IT"