Інтерв'ю з граючим тренером МФК "Львівгаз" Юрієм Цибиком
 

Команда «Львівгаз» наразі посідає першу сходинку в Elite Business League, яка відбувається під егідою Асоціації футзалу Львівщини. Юрій Цибик поєднує у колективі роль і гравця, і наставника. Детальніше про історію створення своєї команди, першочергові завдання на сезон, проблеми та плани на майбутнє Юрій Цибик охоче розповів в інтерв’ю нашому сайту.
 
– Коли було створено команду «Львівгаз»?
– У 2011 році. Протягом чотирьох сезонів після створення виступали у різних чемпіонатах першості Львівщини. Згодом через певні фінансові труднощі на підприємстві колектив припинив своє існування. А вже 2017 року було прийнято рішення відновити команду, щоб знову взяти участь у змаганнях.
 
– Хто є засновником «Львівгазу»?
– Голова профспілки ПАТ «Львівгазу» Копанічук Сергій Іванович. Він якраз був найактивнішим ініціатором створення команди. Дуже любить футбол і футзал та все, що з ним пов’язано, тому намагається завжди допомагати команді.
 
– В яких лігах команда виступала за час свого існування?
– Починаючи з 2011 року, виступали під егідою Асоціації футзалу Львівщини, згодом грали під логотипом Аматорського футзалу. Тобто такого, щоб затриматись у тій чи іншій лізі впродовж декількох сезонів поспіль у нас не було.
 
– Скільки часу уже виступаєте в EliteBusiness League, яка відбувається під егідою АФЛ?
– В елітній бізнес-лізі почали грати лише у цьому сезоні. Команда була відновлена вже наприкінці минулого року, тому не було більше варіантів куди заявитись. Деякі гравці з нашого складу виступають в Гранд-лізі та Першій лізі Львова. Саме тому була можливість заявитись тільки в Бізнес-лігу, бо наші футзалісти вже мали домовленості на момент відновлення колективу з іншими командами.
 
– З якою метою взагалі команда «Львівгаз» заявилась до Бізнес-ліги?
– Першочергового завдання «виграти чемпіонство в Бізнес-лізі» у нас немає. Основна мета виступів у цьому чемпіонаті – підготуватися до турніру, який щорічно проводиться серед газових установ різних областей України. Ці змагання зазвичай проводили на олімпійській базі «Спартак» в Алушті, але через те, що зараз у Криму нестабільна політична ситуація, локацію турніру перенесли. Дніпровський ПАТ трішки оновив одну з баз відпочинку на Арабатській стрілці. Майданчик там зробили навіть не футзальний, а більше міні-футбольний, зі штучним покриттям. Ці змагання трішки зараз відрізняються від тих, що були в Криму, бо граємо не 5х5 як у футзалі, а 6х6. Втім, саме цей турнір для нас є пріоритетним і керівництво прагне найбільше перемоги саме у чемпіонаті серед газових установ України. Власне тому Бізнес-лігу розцінюємо як хорошу можливість отримати стабільну ігрову практику перед змаганнями на Арабатській стрілці, які відбудуться вже в серпні.

– Втім, гадаю, якщо здобудете перемогу в Elite Business League, то засмучуватись не будете…
– Бажання виграти Бізнес-лігу, звісно ж, є, але якщо цього не станеться то катастрофи робити не будемо. Ми зібрали свій колектив за 2-3 тижні до початку чемпіонату, тому оцінюємо звітні змагання також як можливість гравців «притертись», відчути один одного на футзальному майданчику перед турніром, який я анонсував раніше. Наразі за чотири тури до завершення розіграшу елітної бізнес-ліги посідаємо першу сходинку, але який стан справ буде в кінці сезону, сказати ніхто не може. То вже час і наша гра покаже.
 
– Чи важко Вам поєднувати у «Львівгазі» роль і тренера, і гравця?
– Поєднувати завжди важко у такому випадку. Коли виходиш на майданчик, складно об’єктивно оцінити ті чи інші дії якогось гравця чи команди загалом, адже тебе переповнюють емоції. Коли стоїш на бровці, то бачиш перед собою, так би мовити, всю картину і вже можна робити якісь певні висновки. Втім, не можу досі собі відмовити в тому, щоб не вийти на майданчик. Хочеться не тільки грати, а й перемагати.
 
– Що Вас, як наставника, можливо не влаштовує у Вашому колективі? Що хотілося б покращити?
– Хотілося б, звичайно, щоб у нас був якийсь більш-менш налагоджений тренувальний процес. Знову ж таки ми пізно заявились до чемпіонату і всі «адекватні» майданчики розібрали інші команди для своїх тренувань, тому змушені «перебиватись». По суті, збираємося тільки на матчі і щодня просто розмовляємо на роботі. Отакий у нас дивний підготовчий процес (Сміється).
 
– Кажете, що бачитесь зі своїми партнерами щодня на роботі. Я так розумію, що більшість гравців Вашого колективу працюють у ПАТ «Львівгаз»…
– Не більшість, а виключно всі. Орієнтуємось, по суті, тільки на власних виконавців. На цьому турнірі, до речі, який відбудеться влітку на Арабатській стрілці, взагалі затверджено регламентом те, що гравець, який не був зареєстрований на підприємстві до 1 січня 2018 року, не має змоги грати за відповідний колектив. Якщо шукаємо підсилення, то беремо гравця на роботу до своєї установи і тільки після того він отримує можливість зіграти за «Львівгаз».
 
– Повернімося все-таки до Elite Business League. Як оціните рівень цих змагань? Що, можливо, хотілося б змінити?
– Змінити, мабуть, хотілося б лише час проведення матчів. Інколи поєдинки починаються пізнім вечором, трішки важко. Граємо ніби в Лізі Чемпіонів (Сміється). Ігри, якщо помічали, стоять впритул одна до одної, а інколи йде «затягування» часу відповідно до ігрових епізодів, тому останні зустрічі ігрового дня стають ледь не зустрічами ігрової ночі. Втім, розуміємо, що двобої починаються з 19:00, бо до цього часу всі працюють, тому все логічно. Попри те, нарікати на рівень організації змагань не доводиться. Граємо в палаці спорту «Галичина», на найкращому майданчику Львова. Керівництво АФЛ вимагає від кожної команди дотримання певних правил, норм. У кожного колективу повинне бути відповідне екіпірування. Загалом, приємно грати під егідою АФЛ.
 
– Якої мети команда хоче досягти в далекоглядній перспективі?
– Колись у нас на підприємстві були розмови, навіть складали бюджет для того, щоб виступати у Першій лізі України з футзалу. То було, якщо не помиляюсь, у 2013-ому або 2014-ому році. Втім, щось тоді «не склеїлось». Наразі наше керівництво робить усе можливе для того, щоб нам комфортно гралось, створює робочі місця для футболістів та футзалістів. Потрошки рухаємось вперед, а далі побачимо, що з того вийде.
 
Володимир Дидик, прес-служба АФЛ