Один з найавторитетніших українських футзальних функціонерів поділився своїми думками щодо виступу збірної України в кваліфікації до Кубка світу-2020.
Своїми думками щодо виступу збірної України у відборі до Кубка світу-2020 з нами поділився один з найавторитетніших українських футзальних функціонерів, один з піонерів розвитку цього виду спорту на теренах нашої держави, Василь Симонов.
– Василю Михайловичу, якими були ваші очікування від елітного раунду відбору для «жовто-блакитних»?
– Почнемо з того, що наша збірна потрапила в дуже важку відбіркову групу. Фаворит – Іспанія і три приблизно рівних команди – Україна, Сербія і Франція.
Єдиний раз наша команда не вийшла в фінальну частину Кубка світу 2000 року в Гватемалі, але тоді була зовсім інша система відбору. З групи, що складалася з шести команд, виходив лише переможець. І ми на турнірі в Словенії поступилися цим місцем збірній Іспанії (0:1), пропустивши вирішальний м'яч всього за три хвилини до фінального свистка. Нас тоді влаштовувала нічия, і, відверто кажучи, іспанці побоювалися збірну України, ведучи дуже обережну гру. Ще один цікавий факт – тоді на нашому шляху також зустрілися збірні Словенії (3:1), Франції (12:0) та Іспанії.
Надія, звичайно, була. Рівень гравців нашої збірної дозволяв вірити в позитивний результат відбору. Все мала вирішити підготовка команд до відбіркового турніру. Особливо враховуючи новорічну паузу в Екстра-лізі і те, що гравці після новорічних свят ще не набрали оптимальних кондицій. Перший тривожний дзвіночок пролунав після оприлюднення дати початку тренувального збору – 27 січня. Для порівняння серби почали свою підготовку 15 січня, а французи 22 січня. Чотири дні підготовки, як на мене, дуже маленький термін для приведення команди в єдине ціле. Дивно, що систему проведення другого етапу Екстра-ліги прив'язували до турботи про національну збірну, а перенести тур 25 січня і провести повноцінну підготовку, а не її економ-варіант, не вважали за потрібне. Судячи з усього, і головний тренер головної команди країни Олександр Косенко не став особливо наполягати на цьому.
– Чому ми так безбарвно зіграли з сербами?
– У грі з сербами не вийшло виграти. А якщо серйозно, то цю гру, на мою думку, програв тренерський штаб нашої команди. А саме – вибір тактики на гру. Обережна, надійна гра без помилок вже набила оскому. Зверніть увагу на гру четвірки «Продексіма» в цьому матчі: вони не грали, а мучилися. У матчах за свій клуб вони показують іскрометний, широкий, агресивний, красивий футзал. У матчі зі збірною Сербії їм немов обрізали крила. Я розумію, що це сталося не просто так, а була конкретна тренерська установка на цю гру.
А вихід на майданчик одних з найкращих українських гравців, які можуть принести величезну користь в атаці – Фаренюка і Сорокіна, тільки за рахунку 0:3, лише підтверджує вірогідність такої установки.
Можна посилатися на статистику, що ми завдали більше ударів, але це лише відмовки. Думка багатьох українських фахівців футзалу зводиться до того, що з сербами потрібно було грати в агресивний футзал, в три четвірки, підтримувати темп гри. Але цього не сталося. Олександр Петрович знову підтвердив тезу зі свого недавнього інтерв'ю, що у нього особливе бачення футзалу.
Можна згадати, знову ж таки, низку експериментів з четвіркою «Продексіма», яка об'єдналася лише в останніх перед відбором товариських матчах з хорватами.
– Чому ж у матчі з іспанцями ми побачили зовсім іншу збірну України?
– Тому що, як я вже зазначав, у нас досить сильна збірна команда. По матчу з іспанцями видно, що наші гравці їх не бояться: рух, агресивність, все те, чого не було видно у грі з сербами. І як за помахом чарівної палички гра команди за добу кардинально змінилася в кращий бік. Не вистачило ігрової майстерності для реалізації створених моментів і, звичайно ж, горезвісний «нефарт», яким прийнято прикривати вади в підготовці команди.
Але, знову ж таки, повторюся, вирішальний матч був програний напередодні. Іспанців ми чомусь не боїмося, а сербів злякалися. І це були не гравці.
– Вам не здається, що проблеми нашої збірної у цьому відборі почалися ще з матчу зі Словенією? За великим рахунком обидві команди влаштовувала нічия, але словенці до кінця ризикували і намагалися виграти, а ми в кінці намагалися втримати нічию.
– Це все ті ж проблеми «обережності». Але згадайте ще й наступний матч з командою Північної Македонії. Перший тайм завершився з рахунком 4:0, а другий – 1:1. Це при тому, що було зрозуміло, що нам потрібна якомога краща різниця м'ячів для завоювання першого місця у групі. І фактично саме в цьому матчі ми й позбавили себе перемоги у групі основного раунду кваліфікації.
– На вашу думку, викликали усіх найсильніших наших гравців чи ще хтось міг би допомогти?
– Запрошення гравців – це прерогатива головного тренера, його особливе бачення футзалу. Мені некоректно про це говорити. Але впадає в око, що виключили з числа кандидатів до національної збірної братів Грицин. З якої причини – мені невідомо.
– Яким бачиться майбутнє для нашої збірної?
– Далі на нас чекає відбір на Євро-2022. Нам доведеться надолужувати падіння в європейському і світовому рейтингу. Але найбільше мені хочеться дізнатися відповіді на деякі питання. Чия була ініціатива, щоб провести тренувальний збір всього за 4 дні? І чи буде дана оцінка деяким моральним аспектам в поведінці головного тренера національної збірної команди України? Чи знало про це керівництво АФУ?
– Що саме ви маєте на увазі?
– Я маю на увазі те, що 27 січня почався короткостроковий збір головної команди країни, а 21-26 січня головний тренер збірної брав участь у ветеранському турнірі «Andalusia Football Fest» в Іспанії, захищаючи кольори команди «STAVNI KYIV» (Южноукраїнськ). Вдумайтеся ще раз: 27 січня – початок збору, а 26 січня – фінал ветеранського турніру. І, можливо, це відповідь на моє перше запитання. Просто Олександр Петрович напередодні найважливіших відбіркових матчів до Кубка світу замість підготовки збірної вирішив віддати перевагу участі у ветеранському турнірі. Це, на мій погляд, є неприпустимим і являє собою плювок в обличчя всім людям, яким небайдужа доля національної збірної. Повірте, що безпосередньо перед збором у головного тренера є маса роботи. Це і вивчення гри суперників, і складання/коригування конспектів навчально-тренувальних занять на мікрозборі, і спілкування з гравцями, тренерами команд, з яких запрошені гравці в збірну, вирішення оргпитань безпосередньо зі збором та відбірковим турніром і т.п. І замість всього цього віддатися атмосфері ветеранських турнірів - це, чесно кажучи, нонсенс.
– Але ж до основного раунду кваліфікації ми готувалися взагалі 3 дні, отже не Олександр Петрович винен, що такі маленькі вікна зробили в календарі на підготовку до цих матчів.
– Не можна порівнювати рівень команд і відповідальність цих двох відбіркових етапів. До підготовки до елітному раунду треба було підійти більш серйозно. Косенко був зобов'язаний брати участь у створенні плану-календаря національної збірної на сезон. Він мав передбачити паузи в календарі Екстра-ліги для підготовки збірної. Я думаю, що АФУ і президенти клубів Екстра-ліги пішли б назустріч його побажанням. Проте, судячи з усього, Олександр Петрович не прагнув бути наполегливим, вирішивши пожертвувати підготовкою збірної заради ветеранського турніру.
– Чого ви очікуєте від матчу з французами?
– Від цієї гри чекаю тільки перемоги. Об'єктивно наша команда сильніша. У питаннях тактики французи ще виглядають «сирими». У них ще неймовірно багато технічного браку, так званих невимушених помилок. Ну і впевнений, що наша команда, яка не перебуває під тягарем його величності результату, покаже хорошу гру.
