- Євген, Ви один з найдосвідченіших гравців збірної України. Пам’ятаєте свій дебют у збірній?
- Дату точно не скажу, це був товариський матч в Ужгороді проти збірної Словаччини, рік 2006-й. В той рік Геннадій Лисенчук почав перебудову команди і запросив кілька дебютантів, серед яких був і я. Ми виграли тоді обидві гри у словаків і наша нова команда з мажорної ноти розпочала тоді свій цикл.
- Після товариських матчів Україна – Чехія у Львові в лютому цього року головний тренер чехів Томаш Нойманн окремо виділів воротарську позицію України. Мовляв, у вас класні голкіпери.
- Я вважаю у нас не три голкіпери високого рівня, яких викликають у збірну України, а більше. Наразі, думаю сім-вісім українських воротарів найвищого ґатунку. Просто у будь-кого бувають свої білі та чорні смуги. А сильніший на даний час той, хто менше помиляється, і цього потрібно прагнути.
В Україні завжди була потужна воротарська школа і за це треба дякувати нашим славетним майстрам – Владу Корнєєву, Олексію Попову, Олегу Зозулі та іншим, які заклали фундамент надійності на останньому українському рубежі і нижче цього рівня ми не могли опускатися. Ми працюємо над собою, тому у нас є успіхи на міжнародній арені.
- А якщо говорити про українську Екстра-лігу, який наразі рівень команд?
- Звісно, загальний рівень ґрунтується на економічній ситуації в країні. Цього сезону майже всі відмовились від легіонерів. Від цього рівень напевно впав – нажаль матчів, які раніше були «від ножа», тепер поменшало.
- Тим не менш, саме «Локомотив» став учасником найгучнішої сенсації сезону – ви програли у Кубку України аматорській команді «Манзана» і вибули з розіграшу…
- Я згоден з нашим головним тренером Євгеном Ривкіним, який після матчу критикував нас – ми з неповагою ставилися до суперника. Він казав нам, що на нас очікує складна битва, але мабуть ми його не почули. По ходу поєдинку ми контролювали хід гри, мали моменти, але результат на табло. У цій грі ми показали всім, і самим собі в першу чергу, що рівень своєї майстерності потрібно доводити на майданчику кожного разу.
- Рано чи пізно на будь-яку команду чекає зміна поколінь, є у нас талановита молодь?
- Звісно є! І я більше скажу – талановитої молоді в Україні багато, просто потрібно молоддю займатися. Адже на неораному полі нічого не росте! Вважаю, що було б класно створити лігу U-18, наприклад.
- 16 березня збірна України вирушає до Баку, де візьме старт у відборі до ЄВРО-2016. З якими думками ви готуєтесь до цих матчів?
- Я не буду робити прогнозів, скажу так – в Азербайджані просто не буде. Сама збірна Азербайджану досить потужна команда і рішення прийняти у себе відбірний етап до ЄВРО, звісно, приймалося із завданням посісти першу сходинку. Але і Бельгія не подарунок – ми з ними рік тому у фінальному турнірі ЄВРО-2014 зіграли 0:0, хоча до матчу писали, що ми фаворити. Але поняття «фаворит» – це тільки на папері. І якщо б не блискуча гра нашого голкіпера Кирила Ципуна (до речі, скорішого йому відновлення від травми), не відомо, як склалися б події у тому матчі. А Данія – новачок відбору на ЄВРО, яка прогресує і показує доволі непогані результати останнім часом. Тому, легкої прогулянки в Баку не буде – а по іншому і бути не може.
- Перед відбором на ЄВРО-2016 в Азербайджані, наша збірна провела цикл товариських матчів проти збірних Словаччини, Португалії, Іспанії та Чехії. Який рівень нашої збірної, якщо порівняти з рівнем провідних європейських команд?
- По-перше, хочу подякувати нашій Асоціації футзалу України та особисто президенту АФУ Сергію Владико, який ще минулого року пообіцяв нам, що збірна України буде грати з найкращими командами світового футзалу. Адже тільки у спарингах з топ-командами ми можемо зрозуміти свій рівень. І зі Словаччиною, особливо у другій грі, ми показали – клас у нашої команди є. Те ж саме можна сказати і про матчі с іспанцями, португальцями та чехами. І ми не повинні боятися. На мою думку, проблема багатьох спортсменів в тім, що вони бояться помилитися. Бояться і все одно помиляються. Так навіщо боятися? Треба грати сміливо!
Після першого матчу з найкращою на даний час командою світу Іспанією Олександр Косенко провів з нами відео-аналіз гри. І ми для себе вирішили: «вовків боятися – в ліс не ходити»… І на повторну гру ми вийшли вже з таким спортивним нахабством, що іспанці розгубились. І тоді ми дійсно показали класний футзал – не вибивали м’яч аби куди, а контролювали його, проводили комбінації. Ми показали свій реальний рівень.
- Тож, наша головна мета – пробитися у фінальні частини чемпіонату Європи – 2016 та чемпіонату світу – 2016…
- Так, звісно! Але поки не будемо бігти попереду потягу, або локомотиву (посміхається – прим.авт.). Будемо вирішувати завдання по мірі їх надходження. Головне, щоб без травм. Щоб, у збірну всі приїжджали здорові, з натхненням, показували жагу до перемоги і тоді все у нас буде добре!
Источник — АФУ
