Сучасний гранд білоруського футзалу МФК «Століца» не байдужий клуб для українських шанувальників гри 5х5. У складі діючих чемпіонів Білорусі виступає одразу троє українських футзалістів, а відтак увага до цієї команди не може не бути прикутою. Особливо тоді, коли клуб усіх приємно здивував своїм феєричним виступом в основному раунді Кубка УЄФА.
Окрім екс-«ураганівця» Тараса Королишина, кольори клубу з Мінська успішно захищають і двоє екс-«енергетиків» - Микола та Михайло Грицини. Сьогодні, 19 жовтня, свій 26-ий День народження святкує Михайло Грицина, а відтак наша розмова з гравцем збірної України розпочалася з привітань (відзначимо, що розмовляли ми ще до жеребкування Кубка УЄФА, за підсумками якого "Столиця" і "Продексім" потрапили в одну групу).
– Михайле, від усіх шанувальників українського футзалу та читачів нашого сайту прийми найщиріші вітання. Чи можна уже говорити про те, що ти уже повністю пройшов процес адаптації у новій для себе команді?
– Дякую. Так, процес адаптації дійсно тривав і можу сказати, що він пройшов доволі нормально. У Мінську уже себе почуваю майже як вдома. Якщо відверто, то на початках було чимало моментів, які мені могли не подобатись, але я розумів, що на них потрібно закрити очі, адже вони – тимчасове явище. Дуже радий, що все стало на свої місця і усі моменти, про які я б не хотів говорити, уже в минулому.
– Чи зрозумів уже повністю у який футзал грає нова для тебе команда і що вимагають тренери?
– Щоб зрозуміти, як грає команда не потрібно було багато часу, а от налагодити взаєморозуміння у двох четвірках, і награти стандартні положення, це уже зовсім інше питання. Для цього потрібно було добряче потрудитися. На це потрібен час, оскільки є тонкощі, які ти починаєш розуміти не одразу. Мова йде про рухи партнерів, розуміння, погляд і, звісно ж, відчуття один одного на майданчику. Непросто також було звикнути до того, що до атаки часто підключається воротар. В Україні так майже ніхто не грає.
– Як оціниш виступ команди в основному раунді Кубка УЄФА. Твоя команда отримала чимало схвальних відгуків.
– Це, звісно, приємно, але нам потрібно розуміти, що є ще куди прогресувати. Як то кажуть, вдосконаленням у кожній справі немає меж і наш клуб у цьому не є винятком. З московським «Динамо» поєдинок був дуже важким, особливо у фізичному плані. Зараз за цю команду виступає чимало молодих футзалістів. Вони мотивовані, фізично сильні, а що важливо вони голодні до перемог. Незважаючи на усі проблеми, які є зараз у «Динамо», там команда молода і дуже сильна.
На італійську «Пескару» ми вийшли сильно мотивованими і про поразку навіть боялися думати. Кожен з нас розумів, що наш результат залежить від наших голів та ніг. Я радий, що ми перемогли і повернули невеличкий борг аргентинським гравцям за поразку збірної України на чемпіонаті світу в Колумбії. Загалом «Пескара» - дуже сильний клуб, який у своєму складі має чемпіонів світу та Європи.
«Кайрат» - це суперклуб, який знають в усьому світі. Тут, як то кажуть, додати нічого. Це команда з сильними виконавцями, з якою завжди приємно грати. Повірте, перемогти такого суперника – це неймовірне щастя для кожного гравця.
– Чи є бажані чи не бажані суперники для твоєї команди в елітному раунді Кубка УЄФА?
– Якщо відверто, я така людина, що мені байдуже з ким доведеться грати. Хто б це не був, цей суперник заслуговує на повагу і з ним потрібно грати. Чи хочу у суперники «Продексім»? Хочу, щоб «Продексім» показав свій рівень і завжди грав до кінця. В елітному раунді слабких суперників не буде, тому в кожному матчі потрібно грати на максимумі.
– Як тобі рівень чемпіонату Білорусі?
– Чемпіонат розвивається. Можу усіх читачів запевнити, що футзал розвивається не тільки у Білорусі. Куди б ти не прийшов, завжди знайдеш чому повчитися.
– Чи вдалося до Мінська перевезти уже сім’ю?
– Мені вдалося, а от в брата Миколи дружина з донькою буде регулярно приїжджати до Мінська. Наші рідні завжди нас підтримують на іграх, як це було у Львові, коли ми грали за «Енергію».
Богдан Пастернак спеціально для futsalua.org
