Як відомо, 2 липня відбулося засідання Виконкому АФУ, за підсумками якого буа призначений новий Голова Комітету аматорського та масового футзалу АФУ. Ним став Сергій Голоскоков, який замінив на цій посаді Віктора Тарана. Пресслужба Асоціації футзалу України поспілкувалася з Сергієм Валерійовичем, який розповів, чого варто чекати у новому сезоні всім, хто слідкує за вітчизняним аматорським футзалом.

– Сергію Валерійовичу, вітаємо Вас із призначенням на посаду Голови Комітету аматорського та масового футзалу АФУ. Як Ви дізнались про своє нове призначення?
– Дякую. Про призначення дійшли згоди в бесіді з діючим президентом АФУ Сергієм Владиком, котрий обмалював коло завдань, що стоять перед комітетом, та запропонував продовжити роботу в цьому напрямку з огляду на перші започатковані нами реформи в аматорському футзалі.

– Безумовно, Ви стежили за попереднім сезоном у вітчизняному аматорському футзалі. Як Ви його можете оцінити?
– Складне запитання, адже сезон пройшов під знаком пандемії, яка перетворила сезон у справжнє випробування для організаторів змагань всіх рівнів. І якщо говорити за результат, то слід визначити, що незважаючи на всі перепони, аматорські турніри в регіонах та у країні в цілому підтримали своє реноме та варті високої оцінки. У незвичних умовах карантинів та локдаунів, більшість обласних чемпіонатів відбулися на запланованому кількісному та якісному рівнях, що, в свою чергу, дозволило шістнадцятьом регіонам взяти участь у пілотному проєкті Другої ліги чемпіонату України, де у фінальній частині всеукраїнського етапу грали чемпіони областей та міста Києва. Досвід роботи в екстремальних умовах, коли карантинні обмеження та відсутність глядачів на трибунах об’єктивно заважали працювати в звичному режимі, також є величезним дивідендом для всіх, хто розвиває вітчизняний футзал. Як кажуть, все що нас не вбиває, робить лише міцніше, а тому сезон підтвердив постулат про вміння футзального активу України будь-які мінуси перетворювати у позитив.

– Хотілося б дізнатись Вашу думку щодо сезону 2020/2021 р. р. у контексті того, що регіональні чемпіонати стали відбірковими етапами Другої ліги чемпіонату України. Чи не постраждав від цього рівень змагань під егідою АФЛУ?
– Почну відповідь з кінцевої частини запитання. Той факт, що переможець цьогорічного фіналу АФЛУ, донецько-київський клуб «INTER», дійшов до півфіналу плей-оф чемпіонату України в Першій лізі та бореться за бронзові нагороди першості, красномовно свідчить про рівень турніру. Хоча слід зазначити, що випробування на футзальну зрілість для аматорів у рамках АФЛУ та у Другій лізі, як кажуть одесити, дві великих різниці. Одна справа – зіграти по кілька скорочених у часі матчів у день протягом кількох діб, і зовсім інший рівень треба демонструвати у поєдинках ліги, де все «по-дорослому», з двома таймами по 20 хвилин «чистого» часу.

Тому, з огляду на підсумок першого експерименту з грою аматорів за професіональними канонами, слід впевнено зазначити, що найближчий резерв у особі команд-учасниць Другої ліги продемонстрував гарний рівень футзалу та доволі професіональний підхід у вирішенні турнірних завдань.

– Наразі Ви вже не є президентом Асоціації футзалу Волині, тим не менш, продовжуєте слідкувати за волинським футзалом. Як Ви вважаєте, за рахунок чого волинський футзал наразі прогресує?
– Зазначу, що у ролі спостерігача мені не довелося бути й миті, адже після звітно-виборчої конференції, де головою АМФВ був обраний Руслан Корпош, довелося зануритися у роботу на посаді спортивного директора. Погляди на розвиток волинського футзалу в нашій дружній команді практично співпадають по всіх напрямках, а прогрес – це похідна від низки реформ, що були започатковані, ще п’ять років тому. Наприклад, така тривіальна річ, як рейтинг команд, дозволила нам раз і назавжди зняти питання формування ліг та складання календаря першості, адже математичні показники дозволяють робити це без ексцесів та непорозумінь. Сучасна модель змагань, коли спочатку грається регулярний чемпіонат, а далі плей-оф, дозволяє командам на власний розсуд обирати стратегію у турнірній боротьбі за титули. Свої плоди на часовій відстані дала постійна участь у першості Волині майстерних легіонерів з Львівської, Рівненської та Івано-Франківської областей, котрі, в певній мірі, виступили у ролі наставників та серйозних спаринг-партнерів для місцевих футзалістів.

А головним фундаментом та базою для руху вперед, звичайно, став започаткований п’ять років тому повноцінний відкритий чемпіонат області серед дітей у п’яти вікових групах. Старші з них вже поступово переходять до складів дорослих команд і прогресують на очах.

– У сезоні 2019/2020 р. р. Луцьк приймав Всеукраїнський фінал АФЛУ замість Львова. Наскільки складно було це організувати в умовах пандемії?
– Після зустрічі з головним організатором турніру Віктором Тараном у Луцьку ми розглядали обласний центр Волині як запасний аеродром, але в підсумку через суворі обмеження та «червоні» зони в запланованих містах, місцем фіналу був визначений СК «Арена Спорт», що знаходиться в Луцьку. Про складнощі з організацією турніру краще звернутися до вищезгаданого Віктора Тарана, а щодо кола наших питань, то все відбулося на гідному рівні з онлайн-трансляціями, майданчиками для розминки та умовами перебування для учасників змагань.

– У сезоні 2020/2021 р. р. не розігрувався Кубок регіонів АФЛУ. Чи буде він актуальний у новому сезоні, враховуючи реорганізацію футзальних змагань, яка відбулась на початку минулого сезону?
– Відповідь на це частково звучить у самому запитанні, адже реорганізація змагань та пандемічні перепони цьогоріч внесли значні корективи у звичний формат змагань. Через об’єктивні причини та запуск проєкту «Друга ліга», потреба у проведенні Кубку регіонів АФЛУ відпала автоматично, адже у сезоні 2020/2021 на фінал АФЛУ збиралися не переможці чемпіонатів, а призери регіональних змагань з представниками регіонів, які не виконали умови щодо участі в чемпіонаті України у Другій лізі. По суті, фінальна частина АФЛУ перетворилася в фестивальний формат, де беруть участь всі охочі, а тому про структурність змагань зараз говорити не актуально. Коли участь у всеукраїнському турнірі стане обов’язковою для команд, котрі здобули право грати на другому етапі, ми прийдемо до впорядкованого процесу із зрозумілими правилами. У найближчому майбутньому у клубів з регіонів не залишиться вибору, в якому офіційному турнірі брати участь, а який ігнорувати, як це було нещодавно. Регламентні норми слід виконувати всім без виключень та потурань.

Черговою реформою в цьому напрямку має стати реорганізація аматорських змагань з чітким визначенням критеріїв, за якими команди будуть ділитися по лігах та дивізіонах. У даному випадку назви турнірів не мають великого значення. Головне – створити зрозумілу, прозору та доступну систему всеукраїнських змагань серед аматорів, котрі зможуть розширити власні горизонти та розпочати рух до професіонального футзалу. Наприклад чемпіони регіонів грають в Другій лізі, призери розігрують Кубок Ліги, а представники других за силою обласних дивізіонів грають фінал АФЛУ. Головна мета таких дій – створити умови для аматорських та напівпрофесіональних клубів у їх розвитку задля виходу до еліти вітчизняного футзалу. Це спонукатиме зростання кадрового резерву виконавців, і, в першу чергу, молоді, серед якої тренери збірної України зможуть шукати таланти для команд усіх вікових рівнів.

– Відомо, що до складу АФЛУ входять далеко не всі регіональні чемпіонати нашої країни. Хтось залишається стабільним учасником АФЛУ, хтось через певні причини не є учасником АФЛУ. Чи є плани щодо розширення чемпіонату України серед аматорських команд?
– Це першочергове завдання, яке доведеться вирішувати Комітету аматорського та масового футзалу вже у наступному сезоні. Визначення «далеко не всі регіональні чемпіонати» вважаю дещо некоректним, адже з 24-х областей України відразу вісімнадцять регіонів зголосилося на участь в Другій лізі у сезоні 2020/2021. А кілька регіональних асоціацій просто не виконали умови щодо участі у проекті та відповідно не були допущені до турніру. Цьогоріч варто більш відповідально підійти до цього питання, аби охопити всі без виключення області нашої країни.

– Також відомо, що окрім «офіційних» турнірів, які входять під патронат регіональних футзальних асоціацій, відбуваються і неофіційні футзальні змагання. Чи планується якимось чином знайти якийсь консенсус із такими турнірами, можливо, з перспективою їх подальшого залучання до АФЛУ?
– Це питання лежить у площині юриспруденції та вимог ФІФА, УЄФА щодо принципів «один гравець – одна команда». Тому однозначно слід керуватися світовими та європейськими нормами у визначенні поняття офіційні турніри, де у змаганнях беруть участь команди, які відповідають вимогам усієї вертикалі виконавчої влади футболу, а з ним футзалу та пляжного футболу. В першу чергу, всім регіональним асоціаціям слід виконати вимогу сьогодення про створення єдиної бази гравців, що є основою для наведення порядку у футзальному та й футбольному господарстві. Ніхто не забороняє гравцям брати участь у будь-яких комерційних турнірах та виставкових матчах, але в пріоритеті мають бути офіційні змагання, що відповідають світовим та європейським вимогам. На мою думку, в цій галузі шлях до євроінтеграції може стати значно коротшим завдяки добрій волі футзальних чиновників, керівників команд та самих гравців.

– Яким Ви бачите новий сезон в українському аматорському футзалі?
– Однозначно, успішнішим за попередній. Насиченим цікавими подіями, а головне – багатим на нові імена, красиві голи та важливі перемоги. Ми вже працюємо над низкою чергових реформ, котрі за кілька років мають дати позитивний ефект у розвитку аматорського футзалу.

Джерело – Пресслужба Асоціації футзалу України