Вболівати по-франківськи. Життя місцевих ультрас

Фанати івано-франківського народного футбольного клубу "Ураган" нині теж живуть спогадами про славні часи. Найбільше глядачів команда збирала у 2010-2014 роках. Тоді у складі "Урагану" грали імениті легіонери, клуб досяг своїх найбільших успіхів – перше і наразі єдине чемпіонство, Суперкубок України та навіть виступ в елітному раунді Кубка УЄФА.

Єдиним від заснування "Урагану" у 2002 році, хто не пропустив жодної (!) домашньої гри команди, є іванофранківець Роман Стречковський. Він же – почесний президент фан-клубу команди, який, до речі, є офіційно зареєстрованою організацією – "Ура-фан".

Починали фанатський рух в "Урагані" троє людей: Іван Цимбала, Андрій Менів та Роман Стречковський. У 2007-08 роках під час домашньої гри, коли "Ураган" програвав львівському "ТВД" 0:1, ця "трійця" почала кричати, підтримувати, і команда вирвала перемогу – 2:1. Після того до хлопців приєднувалися нові люди, і голосова підтримка "Урагану" ставала все потужнішою.

- На жаль, зараз у фан-клубі значно менше активних уболівальників, – розповідає Стречковський. – Багато наших юних фанатів подорослішали, одружилися, хтось виїхав за кордон. А раніше, особливо в чемпіонський сезон, був такий бум, що в нашому секторі на трибуні збиралося по 20-30 чоловік. Так само вирушали на виїзди і робили там такий галас, що часом було не чути місцевих уболівальників.

Як каже Стречковський, більшість людей вболівають лише тоді, коли команда успішна. Так, наприклад, минулого сезону, коли "Ураган" не показував блискучої результативності, фанів у манежі Коледжу фізвиховання значно поменшало. Натомість у цьогорічному чемпіонаті, коли команда почала грати значно краще, на матчі знову потягнулися люди.

Роман Кіндратів, капітан НФК "Ураган"

– Найтепліші спогади про наших вболівальників у мене пов’язані з серією плей-оф 2011 року, коли ми перемогли львівську "Енергію-Тайм" і стали чемпіонами. Ми грали на виїзді у Львові. Зал був переповнений людьми, але практично цілу трибуну зайняли вболівальники, що приїхали з Івано-Франківська. Атмосфера була просто неймовірною!

Ще один пам’ятний момент трапився у 2013 році. Ми тоді у фіналі плей-оф програли "Локомотиву", поверталися з Харкова, і вже в Івано-Франківську біля готелю "Надія" нас зустріли вболівальники, підтримали, дякували за сезон. Це був дуже зворушливий сюрприз.

В Івано-Франківську в нас завжди була чудова підтримка. Гриміли барабани, висіли банери. Відчувалося, що дійсно граємо вдома. Найактивніше за нас вболівали, коли команда вигравала, коли ми були чемпіонами. Зараз наші результати трохи гірші, і останні кілька років фанати дещо притихли. Можливо, у самому фан-клубі відбувається зміна поколінь. Але наші вболівальники одні з найкращих в Україні, якщо не найкращі взагалі. Ми вдячні всім за підтримку! Це дуже важливо для команди.

Микола ВОЛКОВ, журнал МІСТО