Фото: УЄФА  

Він став дійсно історичним, тому що тепер є все для того, щоб подібний чемпіонат проводився частіше. Так, ми пам’ятаємо, що був колись у Росії проведений чемпіонат Європи серед 21-річних. Але чомусь УЄФА тоді не став розвивати цей турнір. А дарма. Тому що багато європейських збірних втратили кілька перспективних поколінь. Принаймні, це думка автора даного матеріалу. Зокрема, я впевнений, що якби чемпіонат Європи (U-21) проводився і надалі, то як мінімум два покоління у нас могло би бути з медалями. Мова йде, перш за все, про покоління хлопців 1991 року народження (можливо, тобі би Сергій Крикун не прийняв білоруське громадянство) та про покоління хлопців 1997 року народження. Вважаю, що це були два покоління, які могли би цілком реально «погудіти» на молодіжному Євро, якби він проводився. Але, на жаль, цього не сталося, і тепер ми маємо перший юніорський чемпіонат Європи з футзалу у віковій категорії U-19, який завершився у Латвії і переможцем якого стала збірна Іспанії.

Одразу відзначимо організацію цього чемпіонату. З одного боку – вона була на дуже високому рівні. Це, зокрема, стосується телетрансляцій. Та і навколофутзальні моменти, думаю, теж відповідали масштабу такої події. З іншого боку – на трибунах такого величезного спорткомплексу, як «Арена Рига», не завжди були заповнені трибуни. Навіть на фіналі це було видно. Тут можна знайти кілька причини. По-перше – футзал у Латвії все-таки не такий популярний вид спорту, як, наприклад, хокей. По-друге – рівень місцевої юніорської збірної, яка не вийшла з групи. По-третє  – можливо, якби цей континентальний форум проводився би серед головних збірних, то, може, і народу було би більше, бо тоді всі чекали би на чергові футзальні дива від Рікардіньйо, Кардинала, Айкардо та інших зірок європейського футзалу. А так – це лише своєрідні «оглядини» майбутніх зірок. І по-четверте – тут треба взяти до уваги рівень самого латвійського футзалу, про який ми довгий час знали лише завдяки «Нікарсу», який представляв Латвію у єврокубках (нагадаємо, що цьогоріч Латвію у футзальній Лізі чемпіонів представляв «Локомотив» з Даугавпілса). Ну, і навряд чи до цього моменту в Латвії приділяли велику увагу саме молодіжному футзалу. Був лише «Нікарс» та національна збірна – все. Але то вже проблеми латвійців. Тому, нам до цього, при всій повазі до представників латвійської футзальної спільноти, діла немає. Але зараз у Латвії, як і в інших країнах Балтії, поступово починають приділяти увагу. Судіть самі: юніорський чемпіонат Європи приймала Латвія, наступного року у Литві проходитиме чемпіонат світу, до того ж, Литва висловила бажання прийняти у себе фінал Ліги чемпіонів (але, думаю, навряд чи УЄФА відступить від вже звичного формату «Фіналу чотирьох»). Окрім того, з цього сезону функціонує Балтійська футзальна ліга, в якій, до речі, окрім команд з Латвії, Литви та Естонії, гратимуть також представники Білорусі (зокрема, мінська «Столиця») та Росії). Тому, робимо висновок, що футзалу в країнах Балтії, зокрема – у Латвії, є, куди рости та розвиватись. 

Неможливо оминути стороною і рівень команд-учасниць фінальної стадії Євро (U-19). Якщо не брати до уваги збірну Іспанії, яка на якомусь окремому, можна сказати, позаземному рівні провела чемпіонат, а також збірні Латвії та Нідерландів (хоча «помаранчеві» в окремих епізодах непогано себе показували), то інші команди показали більш-менш високий рівень. Це, перш за все, стосується головних сенсацій турніру – збірних Хорватії та Польщі. Хорвати змогли вийти до фіналу, обігравши спочатку нашу команду, а потім і знявши «скальп» з португальців, які були серед фаворитів цього Євро, і багато хто передбачав, що часе португальська команда стане суперником збірної Іспанії по фіналу. Але цього не сталося. Що стосується польської «Кадри», то вона взагалі вразила всіх перемогою над збірною Росії, яка фактично і вивела Іванека та компанію у півфінал. І у поєдинку проти збірної Іспанії наші сусіди теж грали гідно. Що стосується самої збірної Росії, то її виступ, вочевидь, російські футзальні чиновники вважатимуть провальним. Тим більше, після того, як торік ця ж команда під орудою Костянтина Маєвського здобула срібні медалі Юнацьких Олімпійських Ігор. Не здивуюсь, якщо невдалим з точки зору результату визнають і виступ португальської збірної. Повторюсь: за своїм потенціалом ця збірна практично на одному рівні з іспанцями. Але ж ніхто не думав, що у півфіналі хорватська команда за рахунок бажання та дисципліни зможе вибити піренейців на шляху до півфіналу.

Хорватська збірна – взагалі унікальна команда. Вона, перш за все, тримається на діях кількох гравців – Чизмича, Юрліни та Мудроні. Але можна сказати одне – це суто «тренерська» команда. І створив її Марінко Маврович. Ми бачили цьогоріч у великому футболі «тренерську» команду – молодіжну збірну України (U-20) під керуванням Олександра Петракова. І Маврович зробив щось подібне зі своїми підопічними. І, звичано, ніхто хорватів не буде сварити за програш іспанцям у фіналі – «картаті» і так стрибнули вище голови.

А що стосується переможців турніру, збірної Іспанії, то вона ще до старту фінальної стадії юніорського Євро вважалась головним фаворитом змагань. І цей Євро підтвердив даний тезис. В Іспанії це покоління гравців вважається дуже сильним. Таке покоління в останній раз було, коли на молодіжному рівні грали Дані Сальдісе та Елой Рохас. Але у цих гравців не було ані юніорського, ані молодіжного чемпіонату Європи. А ось у цієї збірної, де грали Торрес, Адріан, Моліна та інші, вже був переможний континентальний форум. Іспанці переважали своїх суперників як у командній грі, так і в індивідуальній. У них кожна дія була до автоматизму відточена. Кожний гравець знав, де і коли йому треба опинитись при розіграші будь-якої атаки. І нема чому дивуватись, якщо ми поглянемо на статистику – найкраща атака та найкраща оборона чемпіонату Європи (лише три пропущених м’ячі!), два гравця поділили між собою звання найкращого бомбардира турніру. Є таке припущення, що головний тренер національної збірної Іспанії Федеріко Відаль вже зараз має можливість брати всю цю команду до себе, і результат буде як мінімум високий (згадайте Євро-2016 у Сербії, коли збірна Іспанії поїхала далеко не найсильнішим складом, але змогла здобути свій сьомий титул чемпіона Європи). Так що, можна сказати, що у цієї юніорської збірної Іспанії дійсно велике майбутнє.

Ну, і на останок, визначимо свою версію найкращих гравців чемпіонату Європи серед 19-річних. 
 

Нікола Чизмич (Хорватія). Незважаючи на шість пропущених м’ячів у фіналі від іспанців (один з них – цілком на совісті Чизмича), цей хорватський голкіпер дуже потужно провів увесь турнір. І той факт, що збірна Хорватії опинилась у фіналі юніорського Євро – багато в чому заслуга саме цього кремезного воротаря.  

Селіу Коке (Португалія). На жаль, капітан збірної Португалії не зміг допомогти своїй команді вийти до фіналу юніорського Євро. Але якщо брати весь той період, поки існувала ця збірна Португалії, складена з гравців 2000 р. н. (а це – роки три-чотири), то Коке протягом усього цього часу був лідером команди. І свої лідерські якості на Євро він теж проявляв. Проте, для проходу до фіналу цього все-таки виявилось замало.

Адріан Родрігес (Іспанія). Фактично один з героїв юніорського чемпіонату Європи. Він показав себе не тільки як хороший снайпер, який вже зараз готовий вражати ворота суперників «Сантьяго Футзал». Він показав себе гравцем, який миттєво приймає рішення та може віддати нестандартний, але точний і, можливо, навіть результативний пас. Є передчуття, що він звернув на себе увагу Федеріко Відаля, а також грандів чемпіонату Іспанії. Тому, ніхто не здивується, якщо найближчим часом Адріан опиниться або в «Інтері», або у «Барселоні», або в «Ель-Посо» (до речі, ризикну припустити що саме мурсійська команда йому більше підходить за стилем гри, і в перспективі він би зміг стати гідною заміною Мігеліну).

Яков Мудроня (Хорватія). Можливо, хтось спитає: чому в топ-п’ятірці немає Йосипа Юрліни? Так, Юрліна, звичайно, класно показав себе на юніорському Євро. Однак, є така думка, що без Мудроні ані Юрліна, ані Сучич, ані Мужар не змогли би так проявити свої чесноти. Якщо Юрліна – явний лідер хорватської команди (серед польових гравців, звісно), то Мудроня – це той футзаліст, якого у складі «картатих» цілком справедливо можна вважати «мозком». І його гра була спрямована саме на те, щоб знаходити можливість віддати той самий пас, який міг би гіпотетично стати гольовим.

Гордільйо Дель Піно (Іспанія). Ще один іспанський гравець, який дійсно запам’ятався. Перш за все, він запам’ятався своїми ударами лівою ногою. Можливо, він десь і однотипний гравець, але якщо є партнери, які вчасно можуть видати пас під удар, то саме тоді Гордільйо стає особливо небезпечним. І під час матчів Євро він це показав. Є всі підстави вважати, що у недалекому майбутньому на нього теж чекатиме кар’єрне підвищення.  

Джерело - Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»