Капітан оршанського «Вітена» Дмитро Клочко підбив підсумки півфінальної серії зі «Столицею» і також поділився очікуваннями щодо майбутнього протистояння проти свого брата Євгена та його «ВРЗ» у вирішальних поєдинках плей-оф Вищої ліги чемпіонату Білорусі.
– Як вважаєте, за рахунок чого вдалося здолати чинного чемпіона Білорусі – мінську «Столицю» у півфіналі серії плей-оф?
– Варто відзначити згуртовані командні дії. Всі хлопці були єдиним цілим та билися до останнього. Можливо не все виходило, однак, ми дуже хотіли пройти далі. На щастя, «Вітену» вдалося отримати бажаний результат у цій серії.
– Півфінальна серія подарувала вболівальникам досить різноманітні поєдинки. Зокрема, перший матч завершився тріумфом «Вітена» з рахунком 1:0 (єдиний гол забив саме Дмитро Клочко), а у другій зустрічі за підсумками екстра-тайму гору взяла «Столиця» – 9:7. Яка причина таких серйозних розбіжностей у результативності?
– У другій зустрічі ми невдало провели перший тайм. Команда припускалася дитячих помилок. Загалом скажу, що у цьому матчі були забиті просто неймовірні м’ячі. Як нами, так і суперником. Все це відбулося не без долі фарту. Якось так склалося, що перший поєдинок ми відіграли на нуль, попередні дві зустрічі також вийшли «сухими» для нас у плані захисних дій. А тут залетіло просто все, що могло. У цьому й причина такої результативності у другому поєдинку серії.
– Досить часто відзначають факт, що психологічну перевагу у серії має той суперник, який здобув перемогу перед вирішальним поєдинком. Чи відчувалося це у другому матчі в Орші?
– Відверто кажучи, на психологію поразка у Мінську не вплинула. Максимально налаштовувалися на другий домашній матч. У хлопців прокинулася спортивна злість. Тим більше, минулоріч у серії зі «Столицею» ми також вели з результатом 1:0 і поступилися у двох зустрічах поспіль. Тож, мали повернути цей борг супернику. Дійсно, перша зустріч була більш-менш рівною. У другій, як я вже зазначав, команда провалила першу половину. Однак, ми поступалися з різницею у три м’ячі та звели основний час до нічиєї. Це також важливо з точки зору психології. На жаль, в екстра-таймі сильнішими виявилися не ми. Однак, у тому матчі «Столиця» більше заслуговувала на перемогу. Перед вирішальним поєдинком ми всі були максимально налаштовані на тріумф. Вважаю, це й стало запорукою того результату, який ми маємо станом на сьогодні.
– Між регулярним чемпіонатом та плей-оф була певна пауза. Впродовж неї деякі команди мали проблеми з залами. Якою ситуація була в Орші?
– Усі учасники півфінальних серій: «БЧ», «ВРЗ», «Столиця» та ми – не припиняли тренувальний процес. Можливо, заняття проходили у трохи скороченому режимі. Чекали на інформацію щодо дат продовження чемпіонату та його подальшого формату. Після цього підготовка була скоригована. Команда отримала відповідні навантаження, аби продемонструвати свій пік у майбутніх зустрічах.
– Чи вплинуло на команду те, що вона в останньому турі регулярного чемпіонату втратила лідерство у турнірній таблиці?
– Думаю, не секрет, що представники ТОР-4 завжди ставлять перед собою максимальні завдання. Тут не є надто важливим місце у регулярці. Потрібно якомога краще підготуватися до стадії плей-оф та демонструвати своїй найкращі якості. Хоч ми в останньому турі і втратили перемогу у регулярному чемпіонаті, однак, зуміли потрапити до фіналу плей-оф. Це означає, що все склалося якомога краще. Не бачу сенсу повертатися до минулого й думати чи шкодувати з якогось приводу.
– Більше мав на увазі такий аспект. Чи не боялися, що у зв’язку з коронавірусом чемпіонат можуть і не продовжувати, як це сталося у низці європейських країн?
– Звичайно, якщо б нам присудили друге місце за підсумками регулярного чемпіонату – команда б засмутилася. З іншого боку, минулоріч ми фінішували третіми. До слова, у регулярній частині сезону також тоді посіли другу сходинку. Така позиція – це також крок вперед. Однак, краще зробити одразу два. У Білорусі я зібрав комплект з усіх нагород. Не вистачає лише чемпіонства! Сподіваюся, що цей рік допоможе досягнути цієї омріяної вершини.
– З ким серед представників іншої півфінальної пари хотіли зіграти у серії за золоті медалі?
– Насправді, це не надто принципове питання. Єдине, відзначу, що вболівав за свого брата Євгена. Думаю, що у стосунках між рідними людьми по-іншому і бути не може. Загалом, вважаю, що якщо команда ставить перед собою максимальні завдання – вона має обігрувати будь-якого суперника.
– У Білорусі матчі серії плей-оф проходять без вболівальників. В інтерв’ю після третього поєдинку півфінальної серії головний тренер «Вітена» Олексій Попов зазначив, що команді, у тому числі, допомогла перемогти й перевага власного паркету. Вона збережеться і у фіналі. На Ваше переконання, наскільки цей фактор є важливим, коли на трибунах немає людей?
– З одного боку, це перевага. Однак, хотілося б бачити вболівальників на трибунах. Звичайно, ти звик до власного паркету. Знаєш кожен його клаптик. Однак, ми граємо для вболівальників. Навіть коли у виїзних поєдинках підтримують суперника – це все одно заряджає та налаштовує. Футзал стає зовсім іншим за порожніх трибун. Втім, свій майданчик – це, за будь-яких обставин, важливий компонент протистояння та невеличка перевага.
– Чи відчуваєте, що цікавість до чемпіонату зросла, зважаючи на те, що зараз завершено сезон у провідних європейських лігах, навіть не беручи до уваги відсутність трансляцій чвертьфінальних та частини півфінальних поєдинків за межами Білорусі (нині трансляції на Ютубі також доступні для мешканців України та Росії)?
– Думаю, що чемпіонат Білорусі зараз хотіли б дивитися не лише у Росії та Україні, а й багатьох інших країнах. Дійсно, доступ був обмежений, однак, добре, що домовилися організувати трансляції, які доступні на території Росії та України. Це можливість подивитися поєдинків для родичів футзалістів з цих країн. Відзначу, що продовж регулярного чемпіонату клубний ютуб-канал МФК «Вітен» транслював усі домашні поєдинки команди, які були доступними у будь-якій країні. Їх переглянули багато наших закордонних знайомих. Тут в якості прикладу, можна навести й чемпіонат Білорусі з футболу, який значно збільшив свою аудиторію. Навіть коли була місячна пауза у футзальному чемпіонаті – хотілося щось дивитися, а вибору щодо прямих трансляцій не було. Доводилося дивитися архіви футзальних поєдинків. Підсумовуючи, скажу, що цікавість до перегляду матчів чемпіонату Білорусі підвищилася, як і його рівень за останні роки.
– З кожною новою стадією плей-оф для «Вітена» змінювався її формат (1/4 фіналу – матчі вдома та на виїзді, 1/2 фіналу – серія до двох перемог, фінал – серія до трьох перемог). Чи маєте якусь складність з тим, абискоригувати розподіл сил команди на іншу ігрову дистанцію?
– Ми отримували великі навантаження і влітку, і під час пауз у чемпіонаті. Готувалися до того, що півфінальну та фінальну стадії гратимемо до трьох перемог, як це було заплановано заздалегідь. З фізичної точки зору ми готові досить добре. Як на мене, серії до трьох перемог унеможливлюють фактор випадковості та є найбільш об’єктивними. Коли ти граєш за кубковою системою – можна здобути перемогу у першій зустрічі та обережно відбитися у повторному поєдинку, пройшовши далі. У серії до двох звитяг це зробити складніше, а до трьох – майже нереально. Однак, з історії можна навести приклад, коли у чемпіонаті Росії (прим. ред. сезон 2013/2014) «Нова генерація», яка посіла восьми місце у регулярному сезоні, на стадії 1/4 фіналу здолала його переможця – «Динамо» з Московської області – саме у серії до трьох перемог. Тож, бували й такі випадки.
– У своєму інтерв’ю річної давнини Ви відзначали, що рівень учасників чемпіонату, які перебувають поза ТОР-4 постійно підвищується. Чи довів цей сезон, що чотири найкращі команди є відчутно вищими за класом, оскільки кожна з них впевнено подолала чвертьфінальну стадію?
– Тут потрібно відзначити низку факторів. Представники ТОР-4 – це більш професіональні команди. Наскільки мені відомо, у багатьох колективах, які цього сезону розташувалися нижче у турнірній таблиці, футзалісти працюють на інших роботах. Не варто забувати й про те, що під час паузи між регулярним чемпіонатом та плей-оф багато команд мали проблеми з залами. Окрім чотирьох згаданих раніше клубів, тренувальний процес не зупинявся лише в одній або двох командах. Треба враховувати те, що ми плідно готувалися до плей-оф, а деякі учасники чемпіонату – зібралися безпосередньо перед поєдинками. Не варто забувати, що результатам сприяє професіональний підхід кожного клубу.
– До того як поповнити склад «Вітена», Ви виступали за «Лідсельмаш». Скажіть, наскільки прикро, що чемпіонат втратив такого гранда, який у сезоні 2018/2019 виступав у Елітному раунду Ліги чемпіонів, здобув Кубок Білорусі а перед стартом наступного чемпіонату – припинив своє існування?
– Звичайно, хочеться, аби у чемпіонаті брали участь якомога більше сильних команд. «Лідсельмаша» не вистачає… Також топовим клубом був і мінський «МАПІД». Щодо команди з Ліди, то, наскільки мені відомо, мало місце певне непорозуміння з керівництвом. Однак, чув, що, якби не епідемія коронавірусу, то, можливо, «Лідсельмаш» би знову став учасником Вищої ліги. Однак, питання залишається відкритим. Всі сподіваються на те, що цей клуб відродиться. «Лідсельмаш» був командою з амбіціями та високими завданнями. Таким суперникам завжди цікаво протистояти.
– Наостанок, вже традиційне питання. Протистояти брату у фіналі – це приємно, цікаво чи принципово?
– Як я вже зазначав, вболівав за свого брата у півфінальній серії. Думаю, що він робив те саме. Бажали успіху один одному перед кожним матчем та обіцяли зіграти у фіналі. Однак, тепер фактор братерства залишається за межами майданчика. Кожен буде виходити на паркет та битися за свою команду. Це завжди цікаво. Під час відпустки, однозначно, хтось з когось глузуватиме.
Джерело – Прес-служба Асоціації футзалу України
Фото: МФК «Сталіца», МФК «ВРЗ», МФК «Вітен»
