Ми продовжуємо знайомити вболівальників з майбутніми зірками українського футзалу. Цього разу ми робимо акцент на категорії U-17, але вже не на Юнацькій Екстра-лізі, як ми це робили у минулому матеріалі, а на Першій лізі. А там теж є, на кого подивитись. Там є гравці, які вже мають деякий досвід виступів у ЮЕЛ, а також представники команд, які здебільшого, орієнтовані на футбол. Однак, і в цих командах є гравці, які, на нашу думку, могли би вже зараз зацікавити деякі футзальні клуби. Тому, будемо знайомитись…

Максим Пономаренко (воротар, КДЮСШ-1 «Дніпро», 2004 р. н.). Серед усіх воротарів, які були задіяні у Першій лізі (U-17), наш вибір випав на Максима Пономаренка. І це не просто так. Максим дійсно непогано проявляв себе протягом двох останніх сезонів. І у нього є можливість надалі прогресувати та бути на виду, адже він може ще у наступному році грати у віковій категорії U-17. І ніхто не здивується, якщо він і у наступному сезоні буде входити до когорти найкращих воротарів 2004 року народження. Що стосується його ігрових характеристик, то тут усе доволі цікаво. Перш за все, треба звернути увагу на те, що Максим – високий ворота. Однак, при цьому він непогано грає внизу. Цей воротар має непогану реакцію, а також може гарно грати ногами. За бажанням, він може підключатись п’ятим польовим, але тут головне, щоб його вчасно помічали партнери по команді. Загалом треба сказати, що на рівні Першої ліги (U-17) йому наразі, на наш погляд, практично немає альтернативи.

Олег Ратушний (універсал, КДЮСШ-1 «Дніпро», 2004 р. н.). Цей хлопець, на жаль, не брав участі у матчах цього сезону. Однак, йому все-таки треба видати якийсь аванс. Перш за все, за виступами у сезоні 2018/2019 років. Але скажемо так: Ратушний заслужив місце у цьому почесному списку. Цей гравець і зовнішньо, і за манерою гри дуже схожий на Дениса Зеленкевича. Але це не єдиний плюс у характеристиці Ратушного. Цей гравець володіє нестандартним мисленням та непоганою технікою. І коли він з м’ячем, то складається враження, що м’яч ніби магнітом притягується до нього. Олег цілком реально завдяки своїм нестандартним діям може вирішити долю конкретного епізоду. Дуже шкода, що він не грав цього сезону. За тією інформацією, яка у мене є, Олег вирішив зробити вибір на користь футболу. Однак, у автора цього матеріалу все-таки є надія на те, що у наступному сезоні цей юний гравець повернеться на паркет та порадує нас своєю грою. А там, повірте, є, на що подивитись.  

Олег Клепча (універсал, КДЮСШ-1 «Дніпро», 2004 р. н.). Враховуючи те, що у цьому сезоні Олег Ратушний не грав за КДЮСШ-1 «Дніпро», то функції лідера команди з Черкас здебільшого виконував інший Олег – Клепча. І треба сказати, що він дуже старанно виконував свої лідерські обов’язки. Майже всі атаки черкаської команди йшли через цього гравця, а він, як справжній диригент, керував діями своєї команди та шукав оптимальне рішення для завершення атак. В основному, Олег грав на команду, асистуючи партнерам та віддаючи результативні передачі. Однак, він і сам може завершити атаку результативним ударом. Щоправда, тут треба також враховувати, що команда КДЮСШ-1 «Дніпро» робить акцент здебільшого на футбол, і тут Клепча має обирати, де йому краще. І якщо він обере футзал, то сподіваємось, що незабаром ми почуємо його ім’я на більш серйозному рівні.

Назар Компанієць (універсал, КДЮСШ-1 «Дніпро», 2003 р. н.). Ще один представник команди з Черкас на якого треба звернути увагу. На відміну від своїх одноклубників, про яких ми встигли поговорити, Назар Компанієць змусив на себе звернути увагу своєю працелюбністю. Він намагається встигати всюди – і в обороні, і в атаці. Окрім того, він завжди заряджений на боротьбу, тому можна не дивуватись, якщо він буде вигравати єдиноборство одне за одним. Ще один важливий момент у грі Компанійця – він виконує великий обсяг чорнової роботи. А коли, наприклад, не йде гра у Клепчі, то може повести команду за собою. Однозначно, що цей гравець міг би вже найближчим часом заграти як мінімум на пристойному рівні, якщо він і надалі бачитиме себе у футзалі.
 

Богдан Білюк (зліва)

Богдан Білюк (універсал, КІВС «Енергія-2», 2003 р. н.). Цей гравець захисного плану здебільшого грав у другій команді КІВС «Енергія», проте іноді його підключали і до першого складу Зокрема, Богдан встиг зіграти у принциповому «енергетичному» дербі проти однолітків з «Урагану». Якщо ж повертатись до виступів за «Енергію-2» у Першій лізі, то там Богдан Білюк зарекомендував себе з хорошого боку. Це гравець захисного плану, чіпкий, завжди лізе у єдиноборства, які зазвичай, виграє, хоча подекуди здається, що він діє на межі фолу. Іноді може класно розпочати атаку непоганим пасом. Але якщо говорити про Білюка в атаці, то він покладається на свій удар (до речі, дуже непоганий). Єдиний недолік – має не зовсім великий зріст як для гравця оборони. Однак, тут одразу можна згадати Максима Чеберяка, який теж маленького зросту, проте це не заважає йому бути серед лідерів за виграними єдиноборствами та зробленим обсягом чорнової роботи в усій FAVBET Екстра-лізі. Тому, Богданові є, до чого прагнути. 
 

Мар’ян Гурячков (універсал, КІВС «Енергія-2», 2004 р. н.). За своїм стилем гри Мар’ян Гурячков трохи нагадує лідера «Енергії» (U-15) Олександра Гриновця, про якого ми поговоримо в одному з наступних матеріалів. Перш за все, Мар’ян виділяється своєю швидкістю та технікою. Однак, на відміну від того ж таки Гриновця, Гурячков намагається бути більше командним гравцем, тому коли він бачить, що партнер знаходиться у більш ідеальній позиції для удару, то Гурячков одразу скористається цим та видасть результативний пас. Через Гурячкова йде більшість атак другої команди «Енергії». Тому, не дивно, що часто від гри Мар’яна залежить і результат «Енергії-2» у конкретно взятій грі. Тим не менш, незважаючи на ці плюси, Мар’янові насправді ще є, над чим працювати. Зокрема, йому ще треба додати у стабільності. І тоді, можливо, йому випаде реальний шанс потрапити до основного складу «Енергії». 

Роман Максимець (універсал, КІВС «Енергія-2», 2004 р. н.). Уважно стежачи за цим гравцем протягом сезону, можна було відзначити наступне. Цей гравець володіє потужними габаритами, які дозволяють йому грати на позиції «стовпа». Однак, при цьому Роман Максимець не зосереджується лише на функціях поблизу чужих воріт. Він може швидко розпочати атаку своєї команди, добре бачить майданчик, завдяки чому миттєво оцінює ситуацію, а також має непогану координацію. Максимець корисний також і при організації контратак, які він вдало може як розпочати, так і завершити. Особливо це видно, коли він грає у тандемі з Олександром Гриновцем. Наразі у нього є час для того, щоб прогресувати надалі, але якщо Роман не зупиниться у своєму прогресі, то «Енергія» на виході може отримати різнопланового гравця атакувального плану, який може легко адаптуватися під будь-які тактичні схеми. 
 

Марко Полуситок (універсал, КІВС «Енергія-2», 2004 р. н.). Хоча Марко Полуситок не є яскраво вираженим лідером своєї команди, та все-таки він є одним з ключових гравців «Енергії». Він може одним своїм виходом на майданчик кардинально змінити хід гри, взявши її під свій контроль. По ходу сезону було багато моментів, коли Полуситок суттєво пожвавлював гру своєї команди у критичні моменти гри. Але Маркові ще треба попрацювати над стабільністю, і тоді він реально може у майбутньому стати одним з важливих гравців основного складу «Енергії». 
 

Владислав Голованов (зліва)

Владислав Голованов (універсал, «Темп-ЗАЕС», 2003 р. н.). Ще у 2016 році Владислав Голованов показував себе як лідер «Темпа». Перш за все, завдяки своєму вмінню думати на майданчику та аналізувати ситуацію під час гри. Владислав володіє непоганим першим пасом, добре бачить майданчик. У нього непоганий відсоток відданих передач на загострення атак. Окрім того, він непогано грає у парі з Микитою Марковим, доповнюючи його. Наразі Владислав Голованов – один з тих гравців, які вже зараз можуть бути на підході до основного складу будь-якої з команд чемпіонату України (Першої ліги або FAVBET Екстра-ліги). 
 

Микита Марков (універсал, «Темп-ЗАЕС», 2004 р. н.). Цей гравець почав суттєво додавати у грі протягом двох останніх сезонів. І за ним варто спостерігати вже зараз. У перспективі Микита Марков може стати одним з найсильніших гравців захисного плану. Він грамотно читає гру, не поступається у єдиноборствах, особливо якщо грає персонально проти когось з суперників, а також може непогано розпочинати атаки. Також Микита має і лідерські якості, що він неодноразово доводив під час матчів. Щоправда, є один недолік. Деякі авторитетні фахівці закидають Маркову те, що він здебільшого грає на «чистих» м’ячах. Але цей недолік Микита компенсує тим, про що ми вже писали: майже бездоганним читанням гри та вибором позиції, а також вмінням зіграти на випередження. 
 

Данило Лущай (універсал, «Темп-ЗАЕС», 2004 р. н.). Це один з тих гравців, які лише зараз починають по-справжньому розкриватись. Ще нещодавно Данило Лущай наче і виділявся серед своїх партнерів по команді лише зарядженістю на чужі ворота та вмінням грати на «стовпа», то зараз він значно урізноманітнив свій ігровий арсенал. По-перше – він рухається по всьому фронту атаки, що створює суперникам зайві проблеми, оскільки Данило фактично почав грати «рухомого стовпа», і ці рухи не дають суперникам протистояти Лущаю належним чином. По-друге – Данило подекуди став сам розпочинати атаки своєї команди, особливо це помітно у критичні моменти гри, коли він намагається вести партнерів за собою, або ж при розіграші п’ятого польового гравця. По-третє – Лущай непогано бачить майданчик, і він може сам задавати темп атакам своєї команди. І по-четверте – це універсалізм Лущая, який особливо видно тоді, коли тренер «Темпа» Ігор Черненко випускає на майданчик Бутенка на позицію «стовпа», яку до того вже звільнив Лущай. Все це, безумовно, додає Данилові зайвих плюсів. А якщо враховувати той факт, що цьому гравцеві лише у червні виповниться 16 років, і у наступному сезоні він ще може пограти у віковій категорії U-17, то буде цікаво подивитись на його подальший прогрес (сподіваємось, що Лущай не зупиниться та продовжить прогресувати). 
 

Назар Бутенко і Микита Марков

Назар Бутенко (універсал, «Темп-ЗАЕС», 2004 р. н.). Ще один гравець у складі «Темпа», який у перспективі може стати непоганим «стовпом». Однак, на відміну від Данила Лущая, Назарові ще треба попрацювати над багатьма компонентами гри. Тим не менш, у Бутенка є сильні сторони, завдяки яким він цілком реально може без проблем адаптуватись у дорослому футзалі. Перш за все, це габарити. Назар – дуже фактурний гравець, і коли він приймає м’яч на «стовпа», то боротися з ним дуже складно, адже він дійсно дуже вдало прикриває м’яч корпусом, за рахунок чого має перевагу над суперником. Відповідно, він цим користується, коли намагається розвернутись та пробити по воротах. Якщо правильно зробити акценти, то Назар може стати тим гравцем, на якому суперники найбільше порушуватимуть правила, що теж є непоганою опцією. Також Назар володіє непоганим ударом. Але при цьому варто розуміти, що Назар Бутенко – це гравець, який постійно залежить від партнерів та їх пасів. Якщо пас був дуже хороший, то і Бутенко може проявити себе в повній мірі. До того ж, він більш комфортно почуває себе при позиційних атаках. Тобто, можна сказати, що до того, щоб Назар – це той гравець, до якого потрібний серйозний підхід (і Ігор Черненко, до речі, це чудово розуміє та намагається розвивати у свого підопічного наявні сильні сторони). І тоді на виході ми зможемо отримати «стовпа», який буде створювати проблеми будь-кому.
 

Данило Зінченко (універсал, «Темп-ЗАЕС», 2003 р. н.). Кілька років тому Данило Зінченко, так само як і Владислав Голованов, був серед провідних гравців «Темпа». Однак, потім у грі Данила був невеличкий спад, і зараз він знову почав виходити на колишній рівень. Зінченко – це гравець – нестандартним мисленням, має непогану швидкість, і він є дуже вагомою опцією при розвитку швидких атак, оскільки може швидко розпочати атаку своєї команди, віддати точний пас на загострення, а також самотужки вирішити долю епізоду. Данило Зінченко – це футзалист, який буде корисним командам, котрі налаштовані на швидкий та комбінаційний футзал. Щоправда, є у грі Зінченка дуже серйозний недолік – він часто фолить, і ці порушення правил подекуди призводять до жовтих карток. І якщо Данило хоче пов’язати своє майбутнє з футзалом, то йому треба ретельніше попрацювати над цим недоліком. 
 

Костянтин Романів (універсал, Рогатинська ДЮСШ ІФОР, 2003 р. н.). Цей гравець вразив усіх своїм бомбардирським хистом. Особливо тут варто відзначити поєдинок проти ФК «Угорники», де Романів забив чотири м’ячі. А взагалі – якщо казати про цього гравця, то він хоч і бомбардир, але і на команду працює старанно, віддаючи передачі на загострення, які часто стають результативними. І в цьому його цінність. Окрім того, він є одним з лідерів команди з Рогатина. Хотілося б за ним поспостерігати ретельніше у наступному сезоні, але, вочевидь, це буде можливо за однієї умови: якщо буде створений чемпіонат України (U-19). 
 

Арсен Бандура (універсал, Рогатинська ДЮСШ ІФОР, 2003 р. н.). Ще один гравець команди з Івано-Франківської області, про якого варто згадати. Він теж виділяється, і його цілком реально можна вважати лідером команди Рогатинської ДЮСШ ІФОР. Арсен Бандура має непогану швидкість, не цурається йти в обіграш, тим більше, техніку він теж має. Однак, є один суттєвий мінус – подекуди, намагаючись самотужки вирішити долю епізоду, він заграється та може не побачити партнерів, які перебувають у перспективній для удару позиції. Над цим недоліком Арсенові треба попрацювати та зробити висновки. І якщо Арсен зробить правильні висновки, то він цілком реально може стрімко увірватись у дорослий футзал. 

Роман Гнип (універсал, Рогатинська ДЮСШ ІФОР, 2003 р. н.). Так само, як і Романів та Бандура, Роман Гнип є гравцем, орієнтованим на атаку. Принаймні, він дуже активно бере участь у атаках, і може як пробити сам (а удар у нього непоганий), так і віддати пас. Окрім того, Роман – дуже непоступливий гравець, і він одразу вступає у боротьбу за повернення м’яча, якщо його втрачає. Дуже корисний при високому пресингу. Також Роман, завдяки своїм габаритам, може у деяких епізодах ризикнути піти на таран, або ж просто прикрити м’яч корпусом від суперника. Не цурається він і чорнової роботи. Як бачимо, це – різноплановий гравець, який буде корисним у будь-якій команді.
 

Ернест Романчук (універсал, ФК «Угорники», 2003 р. н.). У цього гравця справжні спортивні гени. Рідний брат Ернеста Романчука, Олександр, наразі грає у молодіжній команді київського «Динамо» та має непогані перспективи на майбутнє. Що стосується Ернеста, то він дуже гарно розкрився у цьому сезоні Першої ліги (U-17). Він був тим гравцем, через якого йшла майже вся гра «Угорників». І не дивно, що саме він є «мозком» атак своєї команди та її лідером. Ернест володіє непоганим баченням майданчику, тонко відчуває гру, а також у нього дуже високий відсоток точних передач, що свідчить про його культуру пасу. Такий гравець, який вміє думати на кілька кроків уперед, може підсилити будь-яку команду. І якщо у Олексанра Романчука є майбутнє у футболі, то Ернест Романчук цілком реально може стати хорошим футзалістом.  
 

Денис Кметюк (універсал, ФК «Угорники», 2003 р. н.). Цей гравець виділяється своєю жагою боротьби та великим обсягом чорнової роботи, яку виконує. Тим не менш, окрім цього, Денис Кметюк непогано підтримує атаки своєї команди. Він може як віддати загострюючий пас, так і самотужки вирішити долю конкретно взятого епізоду. А завдяки досвіду, набутому у футболі, іноді здається, що у Кметюка два серця – він встигає відпрацьовувати на обох половинах майданчику. На нього варто звернути увагу тим командам, які цінують саме таких працелюбних футзалістів. 
 

Максим Вишиванюк (універсал, ФК «Угорники», 2003 р. н.). Не могли ми не згадати про найкращого бомбардира чемпіонату України (U-17) серед команд Першої ліги – Максима Вишиванюка. Максим – це яскраво виражений «наконечник» атак своєї команди. Ні, не «стовп», а саме «наконечник», який, завдяки своєму гольовому відчуттю дуже часто опиняється у потрібному місці та у потрібний час. Звичайно, хотілося б на нього подивитись на більш серйозному рівні. І якщо Вишиванюк прийме рішення надалі шукати себе саме у футзалі, а не у футболі, а Комітет дитячо-юнацького футзалу АФУ все-таки організує чемпіонат України (U-19), то буде цікаво подивитись на нього там. І, можливо, клуби FAVBET Екстра-ліги та Першої ліги теж звернуть на нього увагу. 

Отже, це був моніторинг талановитих гравців, які протягом цього сезону грали у чемпіонаті України (U-17) серед команд Першої ліги. Але на цьому ми не закінчуємо оглядини 17-річних футзалістів. У третій, заключній частині нашого огляду ми згадаємо тих гравців, які, на жаль, не грали у чемпіонаті України, проте у перспективі можуть заграти на серйозному рівні.

Джерело - Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»