Роман Дзюрах – про виступи на турнірі в Києві, плани на майбутнє та секрет успіху «Русин-О»
«Русин-О» (Розвадів), безперечно, команда-прорив цьогорічного чемпіонату Львівщини з футзалу. Створений лише наприкінці 2017-ого, розвадівський колектив вже може похизуватися «золотом» чемпіонату Миколаївщини, а також Львівської області. Нещодавно «Русин-О» повернувся з Всеукраїнського фіналу АФЛУ, де також продемонстрував непогану гру. Про виступи на турнірі в Києві, плани на майбутнє та секрет успіху розвадівської команди в інтерв’ю нашому сайту розповів гравець «Русин-О» Роман Дзюрах.
– Романе, перш за все, хочеться висловити своє захоплення виступами Вашої команди. Попри те, що шлях «Русин-О» на київських змаганнях був недовгим, але колектив гідно представив Львівщину на всеукраїнському чемпіонаті.
– Дуже дякую. Щоразу приємно чути такі слова.
– Яка атмосфера панувала в команді, коли вирушали додому після Всеукраїнського фіналу АФЛУ?
– Звісно, що ми були трішки розчаровані, бо не вдалося пройти далі і довести, що заслуговуємо чогось більшого, аніж стадія 1/8 фіналу. Після вильоту переговорили з хлопцями всі разом. Зробили висновки, що все-таки були трішки фізично та тактично слабкі для такого турніру. Ми це розуміли. Втім, загалом, то виступами на Всеукраїнському фіналі АФЛУ ми задоволені. Колектив у нас дуже класний. І тренер, і президент, і гравці – всі перебувають у доволі тісних стосунках, родинних я б навіть сказав. Саме тому спокійно, без зайвої експресії, сіли та обговорили свої результати на турнірі.
– А чи міг, на Вашу думку, «Русин-О» показати кращі результати на змаганнях у Києві? Чи були взагалі передумови для цього?
– Вважаю, що команда могла претендувати на кращі для себе підсумки Всеукраїнського фіналу АФЛУ. Втім, ми показали те, що могли на той момент. Завдяки своєму характеру, самовіддачі, взаєморозумінню ми довели усім свої можливості. Думаю, тих висот, яких не досягнув «Русин-О», обов’язково досягне майбутня команда-чемпіон Львівщини. Рівень футзальних чемпіонатів у Львівській області доволі хороший, тому передумови до великих здобутків у наших команд, безперечно, є.
– «Русин-О» – молода команда і таких серйозних турнірів як Всеукраїнський фінал АФЛУ на її шляху, звісно ж, ще не було. З цього приводу цікаво дізнатись: яким чином налаштовувались на матчі київських змагань?
– Концентрація на кожен поєдинок у нас завжди максимальна. Перед кожним протистоянням ми разом обговорювали план дій на гру, можливі несподівані ходи від опонента. Одразу помітно, коли гравець трішки мандражує, йому стає важко повністю показувати те, на що здатен. Втім, як я вже зазначав, колектив у нас дуже хороший. Ми одне одного завжди підтримуємо, тому, виходячи на матчі, жодного страху чи навіть побоювань у нас не було. Виходили на кожну гру Всеукраїнського фіналу АФЛУ з метою боротись до кінця, віддатись на всі «100» та довести одне одному, що все-таки здатні на щось. Загалом, завжди хочемо перемагати.
– Романе, давайте трішки детальніше зупинимось на поєдинках «Русин-О» в Києві. Перша зустріч на турнірі була з командою «Модерн Експо» (Верхньодніпровськ). Візуально гра для Вашого колективу давалася не надто важко, Вам навіть вдалося відзначитись дублем у тому матчі. Втім, як насправді гралося у поєдинку з верхньодніпровцями?
– Можливо, візуально перемога над «Модерн Експо» виглядала легко. Втім, якщо брати до уваги те, що ми вперше виступали на київському майданчику, на такому турнірі загалом, то перший тайм був для нас дуже важким. Як би там не було, ми використали свої моменти, були більш активними, мали більше бажання і це, в підсумку, привело нас до звитяги в тому матчі. В другому таймі наша перевага вже була беззаперечною. Перша причина такої впевненої перемоги – це, звісно ж, злагоджена командна робота.
– Протистояння з «Альтернативою». Мабуть, добре розуміли з ким вийшли на один майданчик. Той матч програли, по суті, без шансів. Чи такий страшний звір як його малюють? Чи все-таки більше самі собі проблем «придумали»?
– Якщо чесно, то шанси завжди є. Ми знали, що це дуже сильна команда, але налаштовувались тільки на перемогу. Втім, коли вже почали грати з ними, то відчували, що реально «підсідаємо». «Альтернатива» робила дуже швидкі заміни, мала велику лавку запасних. Відчували фізичну втому, а кияни оберти щоразу збільшували і збільшували. На володінні м’ячем «Альтернатива» нас відверто перегравала і виснажувала. Окрім того, наш опонент дуже класно виходив у контратаки. Розуміємо, що і ми в деяких епізодах недопрацьовували. З «Альтернативою» грати можна, але з нашого боку було багато помилок, якими просто скористались висококваліфіковані гравці киян. Головною причиною нашої поразки, тим не менш, вважаю, була «коротка» лава запасних. Ми не могли інтенсивно підтримувати той темп гри, який господарі київського майданчику демонстрували.
– Чому не вдалося показати хороший результат у поєдинку 1/8 фіналу проти команди «Свиспан-Костопіль»?
– У тому матчі знову ж таки далася взнаки недостатня глибина резерву нашої команди. Колектив з Рівненщини, своєю чергою, володів великою кількістю запасних гравців. У цьому протистоянні навіть були такі моменти, що просто стояв, бо реально фізично важко було. Хотів було замінитись, але бачив, що на той момент вийти нікому, і доводилось грати через «не можу». Така наша втома, втім, була спричинена дуже класною грою команди «Свиспан-Костопіль». Дуже швидко вони переміщались, чудово володіли м’ячем, різкі, спритні.
– До речі, про кадрові проблеми команди. Чи не планували підсилитись ще декількома виконавцями перед київським турніром?
– Ні, в нас таких думок не було. Ми, як леви, одним складом, виходили на наш перший поєдинок ще в першості Миколаївщини, так і залишились разом до нашого останнього матчу вже на Всеукраїнському фіналі АФЛУ. Наша команда, як міцний кулак, і ми не бачили сенсу брати ще когось, аби не руйнувати колектив і не змінювати нашу тактику. Ми не вважали доцільним робити якісь кадрові пертурбації. Втім, як показав турнір, двох-трьох виконавців нам таки не вистачало.
– Всеукраїнський фінал АФЛУ вже позаду. Як би там не було, але «Русин-О» (Розвадів) гідно представив Львівщину на тих змаганнях. Які плани у команди на майбутнє?
– Спочатку розповім вам трішки про те, як команду було створено. Ми зібралися відверто спонтанно. З’явилася можливість і ми вирішили просто випробувати свої сили. У регіональному відборі чемпіонату Львівщини з футзалу ми показали все, що вміємо. На фінальний етап до Львова їхали з налаштуванням «здобути перемогу, незважаючи ні на що», хоча розуміли, що там дуже сильні команди будуть. Втім, ми були і психологічно, і фізично готові та відчували, що здобути чемпіонство Львівщини нам під силу. В підсумку, нам це вдалося. Як би там не було, попри нашу поразку в Києві, ми є чинні чемпіони Львівської області.
В будь-якому випадку, де б ми не грали надалі, до нас ставитимуться зовсім по-іншому, по-особливому налаштовуватимуться. Де конкретно грати будемо? З цим запитанням, мабуть, краще звернутись до нашого президента. В команді, тим не менш, це питання ми ще не обговорювали. Час покаже. Можливо, і Львів невдовзі побачить «Русин-О» на своїх майданчиках під час матчів однієї з місцевих ліг (усміхається…).
– Вашу команду було створено лише наприкінці 2017-ого року, а результати та здобутки вже досить вражаючі. Вам як гравцю розвадівського колективу, мабуть, видніше… В чому секрет успіхів «Русин-О»?
– По-перше, це, звичайно ж, наше взаєморозуміння, включаючи і тренера, і президента, і всього нашого персоналу та складу. Усі ми чудово усвідомлюємо нашу мету. По-друге, це кваліфіковані виконавці. Окрім того, у нас чудовий тренер, який вчасно дає потрібні підказки під час матчів і поза ними. Маємо хорошого президента, який вирішує усі технічні питання та робочі моменти. Нам, футзалістам, залишається тільки грати та демонструвати хороші результати. Вважаю, що цілісність, згуртованість – запоруки нашого успіху.
P.S. Роман Дзюрах щиро вдячний директорці Липівської ЗОШ Чех Лілії Орестівні за те, що вона поставилася до нього з розумінням перед Всеукраїнським фіналом АФЛУ. Також Роман дякує Асоціації футзалу Львівщини за їхню чудову роботу, окремо відзначаючи прес-службу АФЛ.
Фото: АФЛУ
Володимир Дидик, прес-служба АФЛ
