Головний тренер львівської «Енергії» Станіслав Гончаренко – про виступ збірної на Євро-2012, причини програшу хорватам і наступний матч з «Ураганом»
Національна збірна України з футзалу, у складі якої є п’ятеро представників львівської «Енергії», не зуміла пробитися у півфінал та поборотися за медалі Євро-2012, яке триває у Хорватії. Саме в 1/4 фіналу українці у Спліті в серії післяматчевих пенальті поступилися господарям євро хорватам. Кореспондент «Ратуші» поспілкувався з головним тренером львівської «Енергії» Станіславом Олександровичем Гончаренком про причини фіаско збірної у грі з хорватами, а також про прийдешній матч «Енергії» з івано-франківським «Ураганом».
– Даючи інтерв’ю, я мимоволі приречений бути ненависним в очах моїх опонентів. Однак правду все-таки сховати неможливо, і це дуже важливо… Підготовка збірної України повинна вдосконалюватися, бо саме вона є предметом першої необхідності. Минув час застарілих підходів до підготовки національної команди. Збірну потрібно не виставляти, як це роблять у нас, а готувати. Зібрати гравців та поїхати на товариські матчі – зовсім не достатньо.
Якщо вдуматися в те, з ким ми грали, а це – Латвія, Узбекистан, Туреччина та Молдова, стає зрозумілим, що через такі ігри національну команду повноцінно підготувати до чемпіонату Європи неможливо. Потрібно хоча б у підготовчий період мати у числі суперників збірні рівня Росії, Сербії, або хоча б ту ж таки Словенію, яку ми перемогли у підгрупі. Те, що я бачив по телевізору впродовж трьох ігор ЧЄ в Хорватії за участю нашої збірної, створює враження, що ми вкотре подивилися фільм у трьох серіях.
У першій – ми перемагаємо суперника, заздалегідь слабкішого від себе. У другій – ми приречено програємо дуже сильному суперникові. У третій – укотре вже на чемпіонаті Європи – у грі на виліт програємо суперникові, який зовсім не є сильнішим від нас. Що найприкріше у цій ситуації, все це відбувається за одним і тим же сценарієм. Це, насамперед, низький рівень психології. На мій погляд, у нашій збірній зовсім не було єдності. Очевидним було те, що команда була сама по собі, і при цьому вона ще була розділена всередині на певні групи. Лисенчук, як головний тренер збірної – сам по собі, Ривкін з Ковальчиком, як тренери збірної, – теж самі по собі, а команда – сама по собі. Боляче це усвідомлювати.
– На Вашу думку, те, що на чемпіонат Європи у Хорватію не поїхали Сергій Якунін, Михайло Романов, Дмитро Бондар, Степан Струк, Ільдар Макаєв якимось чином вплинуло на виступ збірної України? Чи все-таки, якщо б навіть ці гравці й поїхали на єврофорум, кращого результату збірна України все одно не досягла б?
– Із тих трьох ігор, які зіграла наша команда на ЧЄ, зважаючи на набір якостей, якими наділені гравці нашої збірної, у першій грі зі словенцями спрацював пресинг, що й принесло результат. Чотири з шести голів ми забили на відборах та перехопленнях. У другій грі чемпіонату з іспанцями, окрім страху, у нашої команди нічого не було. А в третій – судомне бажання трудитися та бажання перемогти, окрім шестиметрових… Стосовно підбору виконавців, то я з вами погоджуюся. Очевидним є те, що на цей чемпіонат поїхали не найсильніші гравці.
У цьому випадку керівництво збірної України пішло шляхом найменшого опору, вибравши принцип ротації клубних п’ятірок. Однак це зовсім не означає, що ця модель повинна була спрацювати. Так, були взяті гравці з кращих клубів України, але наявність гравців із двох кращих команд, тобто двох сильних п’ятірок «Енергії» та «Локомотиву», ще не означає хороший рівень гри. Виходячи з цього, на мою думку, на Євро збірна України не була підготовлена. Це підтвердив підсумковий результат нашої команди. Найбільше, що впало в очі – у поведінці наших гравців проглядалася прихована психологічна проблема. Гравці, на жаль, більше думали про те, як вони виглядають збоку, граючи у футбол, а не про те, як їх оцінює суперник, не про те, як на них налаштовуються.
– Усе-таки у збірній грали такі досвідчені футзалісти як Легчанов, Павленко, Чепорнюк, які багато що побачили…
– Присутність сильних гравців не завжди визначає сильну гру. Адже застосування способів та методів формування команди у підборі гравців визначає стиль гри. А стиль гри визначає її філософію. Тому саме єдиної філософії гри у нашої збірної на Євро якраз і не було. Була філософія львівська, була філософія харківська і окремо – філософія тренерів. У команді повинні бути принципи. Адже саме наявність принципів ви¬значає наявність стрижня збірної. Саме цього стрижня у грі нашої команди не було.
– Два роки тому на чемпіонаті Європи в Угорщині збірна України теж не змогла пробитися до півфіналу, поступившись у серії післяматчевих пенальті…
– Усе, що трапилося – це закономірність. Випадковостей не буває. Якщо ми вже дійшли до пробивання шестиметрових, тобто до кінцевого етапу гри, це означає, що наша збірна так була підготовлена. Багато хто розцінює пенальті як лотерею. На моє глибоке переконання, підхід до пробивання пенальті, стиль пробивання, впевненість пробивання, наявність тих гравців, які пробивають пенальті, – це складова гри. Це частина вміння та таланту.
– Можливо, збірна України дещо недооцінила суперника, в даному випадку збірну Хорватії?
– Навпаки, вважаю, що недооцінки суперника з боку нашої команди якраз і не було. Ми справді так переживали за цю гру, що, можливо, якраз саме через переоцінку суперника не зуміли зіграти в більш вільному стилі. Також не варто забувати й про те, що існував певний синдром минулого: хорвати були категорично налаштовані з нами поквитатися за невихід у чемпіонат світу на етапах групового турніру, який відбувся місяць тому в Азербайджані.
– А що скажете про представників «Енергії» у збірній на цьому чемпіонаті?
– Як тренер «Енергії», вважаю, що всі п’ятеро представників у збірній Україні зіграли доволі-таки посередньо, нижче за свої можливості на цьому Євро. На жаль, дуже поганою грою мене здивував Овсянніков. «Без вини винним» залишився Рогачов. Він майже не грав, а коли ж виходив на майданчик, то не міг потрапити в гру. Впевнений також у тому, що травма напередодні чемпіонату Європи завадила Легчанову бути більш сильним на цьому чемпіонаті. А стосовно Павленка та Чепорнюка, вважаю, що вони на цьому єврофорумі себе якраз не зуміли зреалізувати. Гру інших гравців збірної на Євро не характеризуватиму, бо в їхніх клубах є їхні тренери. Та й нехай їх оцінює керівництво збірної України. Тому все, що трапилося на ЧЄ, є закономірним. Адже коли настає момент істини, а такі чемпіонати і є для цього, тоді нікого вже не можна обдурити. Адже підсумковий результат – це найкраща оцінка твоїх заслуг і ціна твоїх вчинків. Дорога до цього чемпіонату світу була неправильною та зовсім не досконалою!
– Перейдімо до чемпіонату української Екстра-ліги. Попереду в «Енергії» дуже важлива виїзна гра в Івано-Франківську з «Ураганом». Чи встигнуть гравці «Енергії», які брали участь у складі збірної України на ЧЄ, психологічно відновитися перед грою з «Ураганом»?
– Якщо б ми грали найближчим часом, то, звісно, це суттєво відбилося б на підготовці до цієї гри. А оскільки в нас до 25 лютого ще є багато часу, щоб повернутися до спокійного клубного трудового життя, переглянути все, заспокоїтися та взятися за працю в клубі, а найголов¬ніше – викинути з голови все те, що було на чемпіонаті Європи, то з цим, сподіваюся, проблем не повинно бути. Треба зрозуміти те, що на сьогодні у цих гравців, якщо вони будуть викликані у склад збірної України, залишилося у цьому сезоні дві дуже важливі речі: дорога до золотих нагород чемпіонату України і здобуття перемог у двох відбіркових матчах за право потрапити на чемпіонат світу. Минуле вже не повернеш. Треба бути чоловіками і йти вперед.
Розмовляв
Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК
Джерело – ratusha.lviv.ua
