Представляючи в офіційній програмці футзального ЄВРО-2012 лідерів команд-учасниць, у збірній України автори пропонують звернути увагу на капітана Валерія Легчанова. Десятку синьо-жовтих характеризують як лідера колективу, справжнього вожака, що здатен узяти на себе ініціативу в найважчий момент матчу й "завести", надихнути партнерів.
"Дуже приємно, коли тебе вирізняють з-поміж інших, - зазначає Легчанов у ексклюзивному інтерв'ю для UEFA.com. - Проте відчувати себе лідером - це ще й неабияка відповідальність, особливі вимоги, на додачу до обов'язків капітана команди. Якщо ти один із найстарших і найдосвідченіших у складі, цей досвід має використовуватися якомога ефективніше: щось підказати більш молодим гравцям, когось підбадьорити, а десь, звичайно ж, і власний приклад задіяти, показати - що робити в тій чи іншій ситуації".
Номінальний захисник, Легчанов є справжнім футзальним універсалом. Виконує великий обсяг роботи, ефективно діє як в атаці, так і в обороні. Добре підготовлений фізично, сильний у єдиноборствах. Відрізняється вмінням диригувати грою. А його удар з правої становить небезпеку для воротарів суперників під час розіграшу українцями стандартних положень.
У збірній України він уже третій цикл, виступав за синьо-жовтих на світовому фіналі-2008 у Бразилії та на попередньому Євро. Обидва турніри особливих радощів команді Геннадія Лисенчука не принесли. Щоправда, припинення боротьби на мундіалі після другого групового етапу, в якому суперниками були, зокрема, італійці та майбутні чемпіони бразильці, не розцінювалося як трагедія. А ось програш Азербайджану в чвертьфінальній серії післяматчевих пенальті в Угорщині в 2010-му став гірким розчаруванням. Невдачею завершилася ще одна спроба нової команди Геннадія Лисенчука хоча б наблизитися до висот попередників - віце-чемпіонів Європи 2001 і 2003 років, четвертої команди світового форуму 1996-го.
За тими баталіями Валерій Легчанов зацікавлено спостерігав по телевізору. "Чи можна порівнювати ті українські команди з нинішньою? - перепитує. - Це, на мій погляд, не зовсім коректно, адже й сам футзал відтоді значно змінився - як у плані швидкостей, тактики, так і з огляду на те, що суттєво вирівнявся клас учасників великих міжнародних змагань. Відвертих аутсайдерів тут уже немає, зате претендентів на найвищі місця - щоразу більшає. Так, п'єдестали попередників слугують для нас орієнтирами, але намагаємося на зациклюватися на цьому. Кожен із нас хоче залишити слід в історії збірної України саме тут і саме зараз".
На думку капітана команди, котрий у лютому відзначатиме 32-річчя, в ній сьогодні вдало поєднуються досвід і молодість. Усі гравці сповнені амбіцій, голодні до перемог, тож до максимальної самовіддачі в матчах, кожен із яких свого роду фінальний, їх зайве спонукати. За рахунок яких іще факторів прагнутимуть українці виконати завдання привезти додому один із комплектів медалей? "За будь-яких умов треба вірити у власні сили та зберігати голову холодною, - вважає Легчанов. - Звичайно ж, на одних лише морально-вольових якостях не можна вигравати завжди, але вони - необхідне підґрунтя для тактичних напрацювань і суми індивідуальних потенціалів гравців нашої команди".
http://ua.uefa.com, фото: Action Images
