ЛитваОлександр Даниленко очолив литовський «Вікінгай»Чемпионат мираЛеозиньо: «Наш главный соперник – Аргентина»Чемпионат мираАмиржан Муканов: «Матч может сложиться тяжело»Детский футзалСуперкубок України (U-11). Представлення учасниківЭкстра-лигаParimatch Екстра-ліга 2021/22. 4 тур. «Енергію» скинули з вершини, Волянюк відривається від конкурентівЖенский футзалАлина Горобец: «Приехала в футбольную сборную: Ты куришь? – Нет. – Хочешь, научим?»Чемпионат мираВалерио Скалабрелли: «Иран может дойти до финала»Чемпионат мираСергей Скорович: «Вьетнам – команда подвижная, мобильная, быстрая»Экстра-лигаВиталий Скорый: «Во многих моментах виден опыт Дмитрия Бербенцева, а в целом наши взгляды совпадают»ПольшаСуперкубок Польши-2021. LIVE!Чемпионат мираКазахстан vs Таиланд: победитель известен?Сборная УкраиныОлександр Косенко: «Прагнемо переглянути тих гравців, на яких зможемо розраховувати у подальшому»Чемпионат мираКубок світу-2021. День 9: Парагвай, Японія та Сербія завершують формування списку 16 командЛига чемпионов УЕФАВизначено час і дати проведення матчів Ліги чемпіонів в Івано-ФранківськуЧемпионат мираАрнольд Кнауб: «В 1/8-й финала чемпионата мира слабых соперников не бывает»БеларусьПремьер-лига-2021/22. Тур 1. Разгром «Столицы» и покер Евгения КлочкоСборная УкраиныУ складі збірної України відбулася друга заміна гравця на матчі з РумунієюЖенский футзалКубок України серед жінок 2020/21: фаворити рознесли суперниць і вийшли у півфіналЧемпионат мираКубок світу-2021. День 8: Бразилія та Португалія виграють свої групиПольшаЭкстракласа-2021/22. Тур 2. Украинский день в Лешно

Данило Єрьомка: «Я, як бізнесмен, не можу вкладати гроші в те, що не розвивається»

Президент ЖФК «Тесла» – про наболілі питання українського жіночого футзалу 


Президент ЖФК «Тесла» Данило Єрьомка підбив підсумки минулого сезону, висловив свої припущення щодо причин зникнення грандів жіночого футзалу, прокоментував перенесення розіграшу Кубку і проведення Суперкубку, пролив світло на кадрову політику клубу, пояснив своє ставлення до «Леонас-Університет Драгоманова» і розповів що треба зробити, щоб врятувати жіночий футзал.

«Між клубами і АФУ немає прямого діалогу – нас ставлять перед фактом»

– Як ви оціните минулий сезон для своєї команди й взагалі для українського жіночого футзалу?
– Сезон 2020/21 став найуспішнішим в історії клубу. Ми довго йшли до чемпіонства, були бронзовими та двічі срібними призерами. Цього року змогли закінчити сезон без поразок і нічиїх як на першому, так і на другому етапі чемпіонату України, тим самим завоювавши золоті медалі.

Крім того, порадувала молодь. «Тесла-2», яка являє собою сплав молодості U-15 і досвіду «засновниць» клубу, що дебютувала в об'єднаній вищій лізі, закінчила сезон на сьомому місці. «Тесла-3» (2008-2009 рр.н.) посіла 2 місце в чемпіонаті України 2007-2009 рр. н. А в чемпіонаті України 2006-2007 рр. н. вдалося зайняти третє місце у першій лізі.

Футзальна команда ХНЕУ імені Семена Кузнеця, що складається з гравчинь «Тесли», стала володарем Кубку України серед ЗВО. 

Фінал сезону повинен був ознаменуватися Суперкубком 2020/21, і 20 серпня цього року у палаці спорту «Локомотив» був проведений матч між «ЗХО-TESLA» і «Леонас-Університетом Драгоманова». Хоча він був анонсований як Суперкубок 2020/21, де-юре фіналіст і володар Кубку України сезону 2020/21 ще не був визначений, бо кубкові змагання в цьому сезоні ще не проводилися.

Наша команда виступала як чемпіони України 2020/21, а «Леонас-Університетом Драгоманова» або як чемпіони минулого року, або як володарі Кубку минулого року, або як найбільш ймовірний принаймні фіналіст Кубку поточного року (посміхається) – така заплутана історія.
 

В цілому рік був практично трагічним. Хтось може сказати, що в усьому винна пандемія, але такі події у глобальному світі почасти є тригером, але не основними причинами. Тобто вони лише можуть стати каталізаторами якоїсь реакції. Це може стосуватися бізнесу, спорту, якихось людських рішень. 

Минулий сезон почався з, мабуть, однієї з найдраматичніших втрат – зникнення ЖФК «ПЗМС», який був під опікою Полтавського заводу медичного скла і гордо носив його назву. Забігаючи наперед скажу, що завод, який виробляє медичне скло, в тому числі для вакцин, просто не може нести якісь фінансові втрати й називати пандемію коронавірусу причиною припинення існування команди. Мені здається, що причини інші. Можливо, це якісь людські моменти, а може й кулуарні.

Сезон 2019/20 був завершений достроково. Був проголошений чемпіон, яким став «Будстар-НПУ». Він був визначений за результатами, які були зафіксовані у турнірній таблиці на момент припинення чемпіонату. І хоча примарні шанси десь у 4%, щоб наздогнати «Будстар-НПУ», в «IMS-НУХТ» були, але Асоціація футзалу України (АФУ) все одно прийняла рішення на користь перших. Навіть не зважаючи на листи, що були відправлені клубами з бажанням дограти сезон або визнати той чемпіонат недійсним, пропозиції були проігноровані. Можливо, це і стало якимось каталізатором для рішення «ПЗМС», тому що вони у підсумку оголосили про припинення існування команди. Звісно, ця версія теж близька до домислів, але знову ж таки ми не знаємо причин. Принаймні це був один із факторів.

Через зникнення одного з фаворитів команд у вищій лізі залишилося не так вже й багато, а саме чотири, які, скажімо так, «регуляри» – це «Університет Драгоманова», «IMS-НУХТ», «ЗХО-Тесла» і «Багіра». Тому було прийняте рішення об’єднати вищу лігу з першою і зробити зональне розділення по регіонах на першому етапі. Переможці першої стадії чемпіонату вчотирьох  продовжили боротьбу на другому етапі. За результатами цієї частини першості «ЗХО-Тесла» і стала чемпіоном.

Кубок України не був проведений у квітні-травні. Причини нам ніхто не назвав. Але поза очі ми висунули припущення, що Кубок перенесли на вересень для того, щоб у жовтні гравчині були в тонусі перед відбірковими матчами до жіночого Євро. Нам же називалися інші причини, мовляв, не знайшлися команди й т. ін. Проте взагалі-то на той момент, у квітні, вже було 7 готових команд. Ми пропонували вмовити восьму, давали контакт одеської команди, що виступала на Кубку серед ЗВО, яка, в принципі, була не проти взяти участь у Кубку України. Але в Асоціації нам сказали, що вони не грали в чемпіонаті України, хоча Кубок взагалі окремий турнір, і чомусь їм начебто не можна грати. Якісь такі фантомні причини називалися.

Підтвердження теорії про вересень довелось чекати до серпня, коли на нараді представників клубів та АФУ, на якій серед представників клубів чомусь були присутні лише я та Ратич, нам сказали: «Ой, нам треба привести гравчинь в тонус перед Євро. Нумо проведемо Кубок». Ми зайвий раз впевнилися, що команди до останнього моменту тримаються в невідомості та немає прямого діалогу між нами та АФУ. Тобто все вирішується в кабінетах, а клуби ставлять перед фактом, що ми пропонуємо це і хочемо так

Завершився сезон феєрично – розформуванням ще одного гранда жіночого футзалу «IMS-НУХТ». Багато людей розуміли, що до цього йде і такою вже новиною це не було. Майже весь минулий рік команда була на «вільних хлібах», тобто практично без фінансування. Частково фінансування було припинено, можливо, після того самого доленосного рішення АФУ про чемпіонство «Будстару-НПУ». Бо після цього Андрій Білоус почав трохи злитися в цю сторону. Ще були чутки про якісь складнощі зі спонсорами. Знову ж таки, це здогадки з мого боку. Але дівчата молодці – проявили характер, самовіддачу, провели сезон практично власним коштом, працюючи хтось на одній, а хтось на двох-трьох роботах. У вільний час якось збиралися, їхали й відіграли всі ігри. За це їм взагалі низький уклін. Не виключаю, що якесь фінансування все-таки було, але воно було вже не в тому обсязі, як у минулі роки. В такому ж дусі дівчата не хотіли проводити й цей сезон. Президент усіх зібрав і сказав, що змін не буде, на тому вони й розійшлися.
 

– Який сенс не проводити Кубок у минулому сезоні, а провести його зараз, якщо можна було провести Кубок і у сезоні 2020/21, і у сезоні 2021/22?
– Треба в календарі зробити повноцінний сезон з раннім виходом – десь у вересні, а потім у жовтні відбірковий етап до Євро. У листопаді-грудні команди йдуть у футболі на «паузу» і їх простіше затягнути у футзальний чемпіонат. Асоціація вже який рік бореться за такі колективи, які теоретично можуть зіграти у футзальній першості. Поки що ними були тільки «Ладомир» і «Mezzo-Збірна Харківської області». У них в розпалі футбольний сезон і вони б не брали участь у футзальному чемпіонаті якби він почався зараз. Тому АФУ і не починає футзальний чемпіонат. Мені здається, що чемпіонат запустять коли збірна зіграє у відбіркових матчах

І так можна провести першість за листопад, грудень, січень, лютий і може ще шматок березня, тобто поки футбольні команди не завершили паузу. В принципі, вони це намагаються робити щороку. Ок, за 4 місяці ми зіграли чемпіонат, а далі? У березні відбудеться чемпіонат Європи. А що після Євро? Треба ж якось клуби залучати. Відповідно у квітні-травні наступного року ймовірно буде Кубок 2021/22. Тобто вони в такий спосіб наповнюють календар. 

В минулому сезоні були перенесення матчів, але у квітні-травні всі розуміли, що локдауну не буде і ми повільно дійшли до кінця сезону. В АФУ вирішили навіщо зараз проводити Кубок, якщо його можна провести потім, а юридично це відбудеться до старту сезону 2021/22. Тобто загалом все вкладається, за винятком Суперкубку (посміхається). Він проведений просто щоб збадьорити громадськість, нагадати їй про футзал і доповнити розігрівом чоловічий Суперкубок.

На нараді в Асоціації вони побіжно згадали, що перед чоловічим проведуть і жіночий Суперкубок. Я тоді жартома сказав: «В Харкові». Потім тижні за два ми дізналися, що таки в Харкові. Може це знак уваги в мій бік, може ще «Viva Cup» підбадьорюють, бо іншого логічного пояснення не знаходжу. АФУ все одно якось намагається догоджати командам в такий спосіб. На жаль, бути присутнім на події я не міг і дивився матчі онлайн, бо перебував в Одесі на турнірі зі сквошу, на який зареєструвався ще у липні. Взагалі Асоціація більше відштовхувалася від чоловічого чемпіонату, бо потрібно було провести чоловічий Суперкубок. Відповідно провести жіночий, привернувши більше уваги в такий спосіб, було правильним рішенням, бо чоловічий футзал має більшу аудиторію.

Зі своєї дзвіниці я це бачу так. Може у них є якісь інші причини, але я про них не знаю. 

До нас в п’ятницю приїхала команда «Синельникове» в рамках першої кубкової гри. Ця команда нова, в ній дуже багато дівчат – більше, ніж можна внести в заявку, і тренер з сяйливими очима та купою ідей. Дійсно молодці, що зібралися, але вони взагалі «зелені». Ми виграли 26:0. Десь з 10 хвилини почали підключати в ротацію 15-річних гравчинь у четвірки (Марію Діденко, Олесю Руденко), у другому таймі на воротах стояла 15-річна Евеліна Стеблін. Це вихованки нашої дитячої команди, яку тренують Аліна Кузіна та Вікторія Сагайдачна, що претендують на ігрову практику в основній команді. У нас три 15-річні, а в «Синельникове» – всі школярки й вони дуже розхвилювались. Про ґрунтовну гру там поки що мова не йде, на жаль, але все в майбутньому. Ми теж колись були такими. Так само «Леонас-Університет Драгоманова» забив 16 м’ячів «Легіону»… Складно побудувати сильну збірну, коли немає сильної конкуренції в кожному матчі Кубку та чемпіонаті. В цьому плані ми відкотились на багато років назад і зараз вже треба планувати на 4 роки вперед, якою збірна буде тоді.
 

– Ви недолюблюєте «Леонас-Університет Драгоманова»?
– З чого ви це взяли? Якщо ви про мою фразу, що «Леонас-Університет Драгоманова» не мав права брати участь у матчі за Суперкубок, то це юридичний факт. Це не Суперкубок, а одна назва для того, щоб команди готувалися і були в тонусі. Кубок вони в цьому сезоні ще не завоювали. Проводити Суперкубок ще до розіграшу Кубку – таке у нас тільки АФУ вміє.

Те, що Ратич іноді поводить себе, як Ратич, то Бог йому суддя. Просто вже були десятки моментів, коли він себе поводив, як «адекватна доросла людина». Це сарказм. Але це ніяк не впливає на саму команду. В ній грають талановиті молоді дівчата, енергійні й віддані своїй справі. Як я можу погано ставитися до команди?

Особисто Ратич нас багаторазово «прокидував» – це факт. Взяти хоча б останній розіграш чемпіонату. Ми приїхали та заздалегідь попросили у них зал для передігрового тренування. Спеціально на день раніше приїхали в Київ. Дівчата з тренерами зайшли в зал, а там на половину залу тренуються волейболісти, а інша половина залу не освітлюється. Наші тренери попросили хоча б увімкнути світло, але вони цього не зробили. Ще випадок у попередньому розіграші: всі пам’ятають матч, коли ми вдома грали в тренувальних футболках. Тоді ще «Будстар-НПУ» приїхав з формою іншого кольору, а не того, який анонсували в офіційному електронному листі. При цьому Олександр Ратич тоді прикрився нібито я забув, і він мені начебто дзвонив. Я тоді взагалі був у відрядженні у Франції. А в час проведення матчу повертався з конференції на літаку і навіть не міг прийняти дзвінок, коли Василь Сухомлінов намагався дотелефонуватися. Ратич наполягав: «Так я ж йому говорив. Він напевно забув і вам не передав». Сухомлінов вирішив піти на зустріч та зіграти матч, щоб супернику не присудили технічну поразку. Мені потім ще довго згадували той матч, нібито через наш «фейл». 

Такий нервовий вплив був майже в кожному матчі з «Будстар-НПУ» і прикладів за ці роки у мене вагон і маленький візок. Інтриган Саша ще той (посміхається)

Мені потім тренери кажуть: «Може й нам себе так вести? Може й ми їм будемо палки в колеса вставляти?». Я кажу, що не хочу опускатися до його рівня, де Ратич розчавить нас своїм досвідом, бо така він людина. 

Та все ж, в цілому команда під його керівництвом – якісний суперник, бо тренер і мотиватор він гідний, а в скрутних обставинах, у тому числі фінансових, він таки знаходить спонсорів і кошти, за це йому честь і хвала. Зараз, на жаль, «Леонас-Університет Драгоманова» майже єдиний реальний суперник. 

«В умовах невизначеності гравчині не хочуть витрачати час на футзал»
 

– Як ви готувалися до нового сезону?
– Ми відправили всіх гравчинь в оплачувану відпустку. Всі відпочили, помандрували, додатково заробили на пляжному футболі й, як зазвичай, в серпні зібрали для підготовки до сезону.

– Чому команду залишили провідні гравчині? 
– У нас, на відміну від європейських країн-лідерів футзалу, а саме Іспанії, Португалії, Італії та навіть Росії, календар складається не заздалегідь і на рік вперед, а як вийде – за пару тижнів або місяць до старту чемпіонату. Так само цілковита невизначеність у форматі, термінах і учасниках чемпіонату. Зважаючи на все це, а також на розформування основних суперників, я не зміг зрозумілою мовою пояснити дівчатам, що ж їх чекає, тому вважав за краще сказати правду, як є. Про те, що формату немає, що учасники до кінця не визначені, що додаткових вливань з мого боку і з боку інших спонсорів не передбачається.

Дівчата вже давно дорослі й керуються не тільки красивою формою і великими цілями. Їм потрібна не тільки стабільність, але й прогнозоване зростання. А замками в хмарах про Лігу Чемпіонів, яку не те що УЕФА, а навіть наше АФУ не визнає як офіційний турнір, вже нікого не заманиш. Ми запитували контактні дані організаторів, на що отримали відповідь від Вакули, що у них немає цих даних і турнір не офіційний, не під егідою УЄФА, без нібито підтримки асоціацій, це так – збираються переможці своїх чемпіонатів. Шукайте, мовляв, самі або беріть у «IMS-НУХТ» – вони ж їздили.
 

Ми, як футзальні клуби, не можемо залучати додаткові капіталовкладення спонсорів. У футболі вже зараз платять в 1,5-2 рази вище наших рейтів. А без сильного чемпіонату навіть я, як бізнесмен, не розумію, чому повинен платити такі гроші за матчі з командами, де гра абсолютно безсистемна і без перспектив поліпшення у найближчі роки. Ми вже були свідками двозначних рахунків на нуль-один гол в минулому розіграші. Так ось ці команди вже не хочуть таких ігор, їм простіше бути найкращими серед «найгірших» і займати призові місця в першій лізі, а не у вищій. І часто причина безсистемності далеко не в грошах.

За цих умов наші гравчині не хочуть витрачати час на футзал. Вони або роблять паузу і йдуть на роботу або займаються своїм бізнесом, або йдуть у футбол, де платять більше. Єременко і Підгорна перейшли у «Восход», але планують під час зимової футбольної паузи за нас грати, Бабенко у «Ворсклу», а Дударчук зробила перерву в кар’єрі. Ряд чинних гравчинь буде поєднувати футбол і футзал.

– Чому ви розсталися з головним тренером Василем Сухомліновим?
– Я не зможу дати кращу відповідь, ніж та, що була опублікована на нашій офіційній сторінці. Просто прийшов час. Паралелі з Андрієм Шевченком, звісно, складно проводити, але можна. Тільки я не Павелко (сміється). Наче все й чудово, і «найкращий тренер», і все таке, але спільно було прийняте таке рішення. Більшою мірою це було моє рішення. Все інше – внутрішня кухня.

«Металіст-1925» вирішив витрати гроші на юристів, а не на нашу команду у футбольній першій лізі»


– Ви на цей сезон зменшуєте бюджет?
– Проти минулого року бюджет не зменшувався, але відповідно і збільшення теж не було. Враховуючи, що рік ми сиділи в стагнації, то минулого року під карантин ми трохи знизили бюджет. Цього року ми його просто не підвищували, враховуючи, що наразі незрозуміло які команди виступатимуть, скільки буде матчів, якої сили будуть суперники й т.д. Ганна Шульга і Вікторія Кислова поїхали грати в Іспанію, так що незрозумілий склад того ж «Університету Драгоманова-Леонасу». Ну Дубицька у них є – ок, але у нас 2,5 четвірки є. Так, там повно молоді, але їм теж потрібна практика. Незрозуміло чи буде в чемпіонаті якась третя сила. 

Я до речі, це саме пояснював головному тренеру збірної Олегу Шайтанову, коли дзвонив йому днями. Я, як бізнесмен, не можу вкладати в те, що не розвивається або має сумнівну перспективу. Відповідно я не збільшую бюджет, а до мене підходять гравчині та ставлять резонні питання про підвищення ставки: «У нас пропозиція із Колоса на 20, пропозиція з «Востока» на стільки-то, «Дніпро-1» мінімум 10-15 тисяч платить». А я не можу їм робити підвищення за «два матчі» в сезоні проти «Леонасу-Університету Драгоманова». Моя підприємницька жилка не дозволяє займатися повною благодійністю. Я за розвиток спорту і конкуренції. Може так навіть буде краще для футзалу в цілому, тому що якщо 2-3 команди зберуть у себе всіх, то інші може й хотіли б зайти, але думали б де взяти гравців. А тут кадри є – бери не хочу. Може ці гравчині зможуть якось локально влаштуватися і будуть на під’їздах. Тоді локально рівень підніметься. Може ми навіть гратимемо проти своїх, але, можливо, в такий спосіб рівень чемпіонату підвищиться. Краще так, ніж скупати всіх найкращих і грати проти школярок. Якщо коротко, то все залежить від того яким буде чемпіонат.

– Чи були у вас спроби підписати угоду про співпрацю з якимось футбольним клубом?

– Ми підписали договір з «Металістом-1925», якому 5 років від роду – стільки ж, скільки й нам. У мене там багато знайомих в керівництві, проте коли справа дійшла до бюджетів на футбольну першу лігу, вони вважали за краще заплатити юристам і знайти юридичний нюанс, при якому їм вистачає на рік нашого договору без реальних вкладень і створення жіночої футбольної команди. «Як інвестор ти повинен нас зрозуміти, Даня. Якщо є можливість заощадити – ми економимо». Подальші причини я залишу без коментарів – це все здогадки. Головне для мене, що наш договір був не про спорт. Як виявилося.

– Чи є якісь новини про Лігу чемпіонів?
– Ліга чемпіонів висвітлюється тільки в західних джерелах, тому що, як я казав раніше, у нас в АФУ вона не визнається і вони не дають ніякої інформації про це. Чекаємо рішення куди нам їхати на відбірковий раунд і шукаємо контактну особу, а також намагаємося знайти спонсорів, яким був би цікавий PR на європейській арені. Поки що це вся інформація, на жаль.

«На тренерських курсах дають пісну херню, а не корисні матеріали»


– Чого ви очікуєте від нового сезону?
– Я чекаю основне: список учасників, формат і регламент (посміхається). А там уже будемо думати що робити та кого залучати, тому що зараз цілковита невизначеність.

Найбільше ж від цього сезону чекаю появи нових команд. Магії та дива у вигляді появи нових спонсорів і нових меценатів, які захоплюються цим видом спорту. В умовах того, що ЗВО це не цікаво, залишаються тільки такі «психи», як я або Білоус, який на жаль частково вийшов з цієї спільноти, Кудацький, Ратич, який хоч і не вкладає свої гроші, але все одно зробив це справою свого життя, тому в цьому плані честь йому і хвала, методи – то вже окреме розмова. Я чекаю прозріння і того, що почнеться якась освітня діяльність з командами й тренерами. Чекаю, що сезон взагалі буде проведений без карантинів, переривань і всього іншого. А вже як він буде проведений… В цій ситуації я не готовий інвестувати серйозні кошти. Тому якось будемо виходити із ситуації, враховуючи склад учасників. Як кажуть: «З гармати у горобців стріляти немає сенсу». І ще очікую збереження жіночого футзалу як виду спорту. 

– Що, на вашу думку, має зробити АФУ для порятунку жіночого футзалу?
– На мій погляд, цим треба було займатися ще 2-3 роки тому. Хоча після бійки кулаками не махають. Необхідно було підключати ЗВО через міносвіти. Зобов’язувати їх брати участь як ті структури, що мають не тільки інфраструктурний ресурс (зали), а й бюджетні місця в навчанні, але й почасти можуть мати матеріал – студенток, що цікавляться футзалом. Або нехай просто у ЗВО вступають студентки за нашими рекомендаціями, в кому ми бачимо перспективу. 

В західному світі можна отримати стипендію граючи у футбол. Та ж Юлія Христюк тому підтвердження (українська футболістка, яка безплатно навчається і грає за університетську команду «Old Dominion University» у США – прим. авт.). А  у нас ХНЕУ виграв Кубок України серед студенток і як ви думаєте, що нам сказали на зустрічі з ректором? «Раніше у нас була волейбольна команда, ми виділяли місця і все це коштувало певних грошей. Зараз ми такого собі дозволити не можемо». 

На мій погляд, у ЗВО є чимало непопулярних спеціальностей з недобором на бюджетні місця і їх можна підтягувати завдяки таким спортивним студенткам – це раз. Друге – брати до себе за рахунок якогось додаткового контрактного місця. Їм це на загальному фоні нічого не коштує, тільки місця у гуртожитку не гумові. Просто ще одна людина на парі сидить. Складно це зробити? Єдине, що нам запропонували – безплатний гуртожиток. Це смішно. По залу толком нічого не сказали: «Ну ми якось постараємося». У них манеж не сильно великий, але вже який є. Для гри дітей у футзал він придатний, а для дорослих, звісно, вже ні. Якби це був загальноукраїнський чемпіонат серед ЗВО, де була б конкуренція, то це мало б сенс. Тоді б те ж міністерство підхльостувало навчальні заклади утримувати команду, як це робить УЕФА та УАФ у футболі з жіночими колективами в структурі чоловічих.

А без університетів складно. Більша частина футболістів та інших спортсменів на заході виходить із різних студентських ліг. А чому студліг? Спочатку є діти, якими займаються в ДЮСШ чи ще десь. Поки вчаться у школі – ходять на тренування. Дитячий спорт трохи відрізняється від дорослого. А потім може бути чималенький пробіл. В 15-18 років, залежно від віку в якому йде зі школи, людина може просто загубитися. Хоча може вже бути з феноменальними даними й хорошою координацією. Але людина губиться, бо треба йти працювати, йти в технікум і нема часу. В університетах в такий спосіб людину можна було б провести до 21-23 років по достатньо простому і зрозумілому для неї шляху. В цей час дівчата отримують освіту – не важливо яку. В цьому всьому має бути якась єдина система. Я розмовляв про це з Юрієм Кондратьєвим минулого та позаминулого року. Він сказав, що з АФУ вони не завжди знаходять спільну мову щодо цих питань. Лише у серпні цього року на нараді Сергій Васильович Владико згадав про ці можливості – дай Боже зрушимо з місця.

Пропозиція Олександра Ратича щодо міжнародних турнірів теж не була прийнята. Тільки зараз про це почали говорити, коли він привіз до Києва збірну Кувейту та угорський клуб «ДЕАК» та розіграв мінітурнір на 4 команди. Ці ініціативи були передані в АФУ ще три чи чотири роки тому, але собака гавкає – караван іде.
 

Мабуть, останнє – відсутність системності в навчанні футзальних тренерів. Так, є всі категорії – В і С, але коли мова про них заходить, то це як здавання іспитів. Туди люди їдуть за «корочками», а не заради знань. Я вже з великою кількістю людей спілкувався на цю тему. Вони приїжджають, а їм дають пісну херню, яка відома будь-якому тренеру-практику. Немає ні онлайн-семінарів, ні онлайн-курсів, не проводяться офлайн курси. Якщо ми вже говоримо про популяризацію футзалу, то вони мають бути безплатні, щоб хоча б людина не витрачала гроші на них, як на курси категорій В і С, бо це теж стримувальний фактор. Курси В і С – будь ласка, бо ти там платиш за ліцензію і здачу екзаменів. А от усі підготовчі матеріали, якщо ми вже хочемо розвивати футзал, повинні бути повністю безплатними та найголовніше корисними.

Я був на декількох справді серйозних конференціях. В тому числі позаминулого року їздив в Мілан, де такий захід організовував жіночий футзальний клуб «Кік Офф». Там було принаймні 50 тренерів з різних країн. Були й практичні заняття й імениті лектори. Так, він був платний, але це міжнародний формат і там лектори типу Хосе Венансіо Лопеса, який раніше тренував збірну Іспанії, і чинний тренер збірної Іспанії був, і тренери провідних клубів, наприклад, Андрес Санс, наставник жіночого «Атлетіко Навалькарнеро». Там ти розумієш за що платиш. Я зараз не говорю, що ти платиш лише за «зірковість» лекторів, а про матеріали. Там дійсно були якісно підібрані матеріали, які просто змінили сприйняття футзалу, деяких тактичних схем, певні тонкощі. У нас же на цих курсах тонкощі не дають – там все сухо. 

У підсумку, коли ми граємо з різними периферійними командами, то бачимо, що вони взагалі не грають у футзал. Вони не розуміють цього виду спорту, його особливостей. Вони не розуміють, що таке «фальш-стовпи», схема 4-0. Максимум, що вони можуть зробити – захист ромбом і може схема 3-1 та й то вони її не до кінця розуміють. Вони не знають як захищатися проти 3-1 чи 4-0 і ще купи моментів. Просто діри. Я мовчу про зональний захист. Робити якісь комбіновані мікси «зони» з персональним захистом люди просто не розуміють і не хочуть. Може й хочуть, але їм ніхто про це не каже, а їм потрібно говорити, що вони хочуть. Пропозиція зараз породжує попит, а не навпаки. 

Ми в Харкові проводили турнір вихідного дня. На хвилиночку приїхало 16 команд з 6 регіонів. Ми зібрали більше команд, ніж в чемпіонаті України. Провели на ньому 1,5 годинний семінар, і хоч далеко не всі тренери прийшли на нього, найбільш зацікавлені відвідувачі отримали хоч якісь знання.

Тому можна підбити такі підсумки:

1.) Фокусуватися на освіті. Підвищенні кваліфікації тренерів. Але це на майбутнє – я не кажу про зараз.

2.) Шукати партнерські контакти. Розв'язувати проблему переходу спортсменів з дитячого віку в підлітковий і з підліткового в студентський, а зі студентського далі – вибудовувати цю лінійку. Зараз її просто немає. Це все стихійне і спорадичне.

3.) П – планування, в тому числі внутрішнього чемпіонату і міжнародних турнірів.
 
4.) Медійна підтримка. Її не було взагалі. Якщо клуби ще щось викладають для роботи зі своєю аудиторією, то в АФУ одну статейку напишуть – представлять суддів на матчі й видадуть їхні результати. Ось тобі й вся медійна підтримка. Популяризації як такої нема.

А взагалі роботи непочатий край, але про це дуже довго говорити.

Андрій Гулій, futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2016-2021 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.