І це без жодного перебільшення, адже це єдина футбольна жіноча команда з Волині, яка може пишатися такою кількістю кубків, нагород, перемог та призових місць, здобутих за кілька крайніх років.

А тренер команди, молодий та здібний педагог Олег Бортнік, теж намагається не відставати від своїх підопічних і 2017 році навіть був визнаний найкращим серед тренерів жіночих футбольних команд України.

Сьогодні ми розмовляємо саме з ним, бо ж хто краще розповість про тернистий шлях «Ладомиру» до перемоги, про плани та надії команди, про «плюси» та «мінуси» своєї нелегкої роботи.

Олег Бортнік родом з сусіднього Любомльського району. Народився 8 лютого 1990 року. У маленькому селі Нудиже закінчив школу, а 2007 року вступив до Східноєвропейського університету імені Лесі Українки на спеціальність «Фізичне виховання».

– Доля закинула мене у Володимир-Волинський, де я і розпочав свою кар'єру тренера. Спочатку працював у ДЮСШ, яка тоді була при інтернаті для сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тренував хлопців. Але там я пропрацював, здається, 2 роки і школу закрили.

– Де саме «народилась» команда «Ладомир»? Хто був її першим наставником? На якому році свого існування футболістки вибороли перші перемоги?
– Дівчача футбольна команда була ще до мого приходу у Володимир-Волинський ліцей «Центр освіти». Вона ще відтоді називалася«Ладомир». Директор школи Валентин Вірковський давно хотів щоб у школі був дівчачий футзал. У футбол вже я затягнув його разом з перемогами команди на дитячому дівчачому футболі.

Дівчатка тренувалися, як згадую, ще з 2012 року. Всі вони були вихованками інтернату, тренував дівчат випускник цієї школи Дмитро Катков. Тоді вони навіть стали срібними призерами України з футзалу. От рік який, не пам'ятаю...Чесно кажучи, тоді зовсім не цікавився дівчачим футболом.

– Можливо ви знаєте звідки з’явилась така назва в команди?
– Від стародавньої назви нашого міста.

– Який рік був найбільш вдалим для команди?
– 2014 року Валинтин Вірковський запропонував мені очолити дівчачу футбольну команду. Я спочатку не взяв до уваги цю пропозицію. Можливо через те, що не цікавився дівчачим футболом. А коли погодився, ось тоді все і почалося. Десь рік, а може півтора думав: «Боже, де я так нагрішив, за що мені все це...» Я був впевнений, що легше зловити ведмедя в лісі і навчити його їздити на велосипеді, ніж навчити дівчат грати у футбол. Але поступово наші спільні зусилля почали давати якийсь результат. І навіть непоганий.

2014 року ми стали срібними призерами з футзалу 1999-2000 р.н. В тому ж році мені зателефонувала тренер Маневицької ДЮСШ Надія Шпак, яка на той час досить непогано представляла Волинську область серед дівчачих команд України, і запропонувала зробити збірну команду Волинської області і виступити на Чемпіонаті України з футболу.

Я погодився. Спочатку в тому ж таки 2014 році, ми не здобули жодного призового місця. А вже наступного 2015 року на єдиному чемпіонаті з футболу серед дівчат 2001 р.н. і молодших, стали срібними призерами чемпіонату України. Це для нас була перша важлива перемога. Разом дівчатами ми раділи, як малі діти.

У 2015 році ми також виграли Чемпіонат України з футзалу 2000 р.н і молодші. А вже з 2016 році як «рванули», то вже нас ніхто не міг зупинити. Ні у футболі, ні у футзалі. У 2016 ми знову підтвердили своє чемпіонство з футзалу, стали чемпіонами з футзалу Волинської області серед жінок. Тобто діти вибороли перемогу у команд, за які грали вже дорослі жіночки.

2016 року Федерація футболу вже зробила регламент з І лігою і вищою. Тобто, щоб виграти вищу лігу треба спочатку першу виграти. Перший чемпіонат з футболу першої ліги проходив у місті Суми серед футболісток 2000-2001 р.н. Тоді у чемпіонаті взяло участь, здається, більше 15 команд. І ми вибороли перемогу. Одразу через дві неділі поїхали у місто Винники, де стали золотими призерами Чемпіонату, обігравши у фіналі Чернігівську команду з мінімальним рахунком 0:1.

У тому ж році у місті Калуші Івано Франківської області проходили змагання у Першій лізі серед футболісток 1999-2000 р.н. по такому ж формату. Там ми теж стали першими.

Далі був фінал Вищої ліги у місті Умань. У вирішальній грі наші дівчата впевнено переграли футболісток із Костополя з рахунком 3:0. Зважаючи на те, що команда вдало виступала на чемпіонаті, ми вирішили заявити про себе на Чемпіонаті України серед жіночих (не дівчачих!) команд. Там впевнено у своїй групі зайняли 1 місце, далі поїхали на фінал і у вирішальній грі обіграли футболісток з Маріуполя. З мінімальним рахунком 2:1 вийшли у Вищу лігу сезону 2017-2018 серед жіночих команд чемпіонату України.

Там ми ще й досі тримаємося у середині турнірної таблиці. Вже поспіль два сезони. А 2019 року стали володарями кубка України з футзалу.
 

– Що для Вас «Ладомир»? Які «плюси» та «мінуси» присутні у роботі з дівчатами-футболістками?
– «Ладомир» – вже частинка мого життя. Дуже багато часу проводжу з дівчатами-футболістками, а тому так...Як би там пафосно не звучало, це навіть більше ніж робота, це частинка мого творіння у Володимир-Волинському ліцеї «Центр освіти».
«Плюси» та «мінуси», мені здається, присутні в будь-якій роботі і не важливо хто ми, тренери, юристи чи журналісти...Не може все бути «як по маслу» Потрібно пам'ятати, що не буде падінь, – не буде й злетів.

До відома: жіночий футбольний клуб «Ладомир» створений на базі жіночої футбольної секції при Володимир-Волинській спеціалізованій школі-інтернат І-ІІІ ступенів «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки».
 

– Чи не відчуваєте зі сторони колег-тренерів якогось скептичного ставлення до себе, через те, що ваші вихованки – дівчата?
– Так, тренери-колеги шуткують з цього приводу постійно, але це існує в усіх футбольних колективах, все нормально...Ми знаходимо порозуміння.

Жодного разу не пожалкував, що почав працювати з дівчачою командою. Коли працюєш і бачиш результат, то хочеться досягати ще більших висот. Разом з дівчатами ми не збираємось «почивати на лаврах», тому що попереду – чимало кубків, медалей, винагород, які ми повинні забрати до Володимира Волинського. Будемо й далі прославляти емблему клубу і наше місто.

– Які найближчі плани у тренера команди «Ладомир»? У команди?
– Готуємося до нового футбольного сезону. Для «Ладомиру» це вже буде третій ігровий сезон.

Також команда бере участь у чемпіонаті з футзалу серед жіночих команд, де також 2 сезон тримається в середині турнірної таблиці.

– Хто підтримує володимирську команду всі ці роки? Мається на увазі, представники влади, меценати…
– Хочу дуже подякувати директору Володимир-Волинського ліцею «Центр освіти» Валентину Вірковському за те, що «втягнув» мене в цей вид спорту. Дякую, Валентину Петровичу й за те, що завжди підтримує, шукає спонсорів для команди. Як керівник освітньої установи він робить свою справу і не заважає мені свторювати команду мрії. Команду, яку, надіюсь, колись виведу у фінал Ліги Чемпіонів...Ну, це така мрія.

Також хочу подякувати Надії Шпак за те, що познайомила мене з системою в жіночому футболі, за те що стільки часу нам допомагала і досі підтримує.
 

– Чули, що нині є якісь фінансові проблеми в клубі?
– Фінансові проблеми присутні через те, що «Ладомир» немає постійного спонсора. Допомагає команді міська влада, є ще кілька тимчасових спонсорів, але цього замало.

– Дякуємо за розмову і бажаємо успіху Вам і дівчатам з команди «Ладомир». Ви – забивайте та виборюйте, а ми будемо завжди за вас вболівати!

Джерело – Спілкувалась Тетяна ПАЛАЄВСЬКА, ​volodymyr.rayon.in.ua