Інтерв’ю з віце-президентом АМФУ Володимиром БРАТУСЕМ
Перший віце-президент АМФУ Володимир Братусь у ексклюзивному інтерв’ю розповів про історію українського футзалу, створення Екстра-ліги та плани розвитку.
«Про День футзалу підзабули»
- Володимир Іванович, незабаром в українського міні-футболу буде ювілей – двадцятиріччя. Розкажіть про основні віхи розвитку футзалу.
- За цей час відбулось багато подій в українському міні-футболі. Розпочнемо з того, що дніпропетровський «Механізатор» у 1991 році став володарем Кубка СРСР. На зорі міні-футболу це була велика перемога нашої команди. На початковому етапі багато для розвитку футзалу зробили дніпропетровці, запорожці, кияни: Олександр Хандрига, Олександр Капустін, Геннадій Шур. Саме вони дали поштовх розвитку футзалу на Україні.
Але найважливішими результатами українського міні-футболу звісно були перемоги національної і молодіжної збірної. Зокрема 4-те місце на чемпіонаті світу в 1996 році, срібні нагороди на чемпіонатах Європи 2001 і 2003 роках, золото на студентських чемпіонатах 1998 і 2004 років. На клубному рівні донецький «Шахтар» виступав у півфіналі Кубка УЄФА у 2006 році, де програв іспанському «Бумерангу». Команда Дніпропетровської державної фінансової Академії під керівництвом Олександра Юзика в 2007 році завоювала золоті нагороди на чемпіонаті Європи серед команд ВУЗів. У нас виросла когорта гравців європейського і світового рівня: Корідзе, Москвічов, Кудлай, Москалюк, Корнєєв, Сухомлинов, Мельников, Безуглий, Мансуров та інші. Вихованець дніпропетровського футзалу Костянтин Єрьомєнко визнаний найкращим гравцем 20-го століття. Вихованці українського футболу Олексій Кудлай, Ільдар Макаєв і Дмитро Бондар ставали володарями Кубка УЄФА. Безумовно в цьому не мала заслуга перш за все тренерського корпусу, заслужених тренерів України Геннадія Лисенчука, Валерія Водяна, Станіслава Гончаренка, Олега Солодовника та інших.
Крім цього ми мали інші успіхи. Зокрема важливим кроком у 2005 році було створення УДЮФЛ (Української дитячо-юнацької футзальної ліги). Також із розвитком футзалу не стояли на місці і наші арбітри. Арбітрами ФІФА стали Юрій Рудинський, Ігор Бік, Сергій Лисенчук, Олег Іванов, В’ячеслав Дараган, Геннадій Гора, Сергій Дребужан. А у 2007 році арбітр Олег Іванов вперше судив матч фінальної частини чемпіонату Європи за третє місце. В 2008 році Юрій Рудинський нагороджений сертифікатом УЄФА за успішну роботу в якості рефері протягом 10-ти років. Сертифікат підписав Мішель Платіні і генеральний секретар УЄФА Девід Тейлор. Наші арбітри продовжують успішно працювати на всіх престижних міжнародних турнірах і змаганнях.
Цього року в Празі бригада арбітрів ФІФА із України Олег Іванов, Геннадій Гора і Сергій Дребужан вперше разом обслуговували відбірковий матч до чемпіонату світу між командами Чехії і Словенії.
В Україні організували багато міжнародних турнірів, які проходили на високому рівні: «Кубок Визволення», «Кубок Дніпра», «Кубок Львівщини», «Кубок Донбасу».
В 2006-му році ФФУ на Виконкомі підтримала ініціативу АМФУ по включенню у Єдиний календар спортивно-масових заходів проведення всеукраїнського дня футзалу на 2007-й і наступні роки. Визначена дата проведення – друга субота березня кожного року. Але схоже зараз про це вже підзабули. Також успішно, на мій погляд, працюють регіональні федерації Львівщини, Донбасу, Сумщини, Одеської області.
- Ви пишете книгу про український футзал. Зараз ще продовжуєте цю роботу?
- Поки поставив крапку. Написав період з початку 90-их до 2012 року включно. В пошуках архівних матеріалів мені допомогли Василь Сімонов, Олександр Сірий, Володимир Бєляєв, Юрій Арестенко, Сергій Кравцов, Геннадій Лунін, Володимир Зубенко, Володимир Залойло, Валерій Шевцов, Микола Костенко, Олег Верещинський, Валентин Загоруйко та багато інших. Я висловлюю подяку за їх безкорисну професійну допомогу. Розумію, що потрібно написати дуже багато про головне – про характери ентузіастів футзалу, гравців, тренерів. Але це на наступній сторінці нашого життя.
«Криза – це не завжди погано, а хороший стимул для змін»
- Володимир Іванович, розкажіть передісторію створення професійної ліги в Україні? Адже цей процес тривав доволі довго…
- Розпочнемо із 21-го січня 2007 року, коли в Києві за ініціативи АМФУ відбулась зустріч президентів клубів вищої ліги, на якій створена Робоча група для вивчення питання створення Суперліги з метою подальшого розвитку футзалу. В березні 2007 року газета «Український футбол» опублікувала пропозицію президентів міні-футбольних клубів «Тайм» (Володимир Кедик), ТВД (Мирон Кіндій), «Енергія» (Олександр Стефанків) про реорганізації проведення чемпіонатів 2007-2008 років. Але тоді Суперліга не була створена по причині відсутності єдиного підходу президентів футзальних клубів.
9 липня 2008 року в Києві готелі «Хаятт» відбулось розширене засідання Виконкому АМФУ за участю президентів футзальних клубів вищої ліги. Тоді обмінялись думками про шляхи подальшого вдосконалення структури управління і організації розвитку футзалу в Україні. Нова структура знову не була створена оскільки не всі президенти клубів були «за». Моя позиція була більше «ні», чим «так». Можливо я помилявся, про що один талановитий журналіст мені виховано, але постійно нагадує. До цього я відношусь із розумінням.
З часом появився СДД – синдром дефіциту довіри. Причому з обох сторін: президенти клубів – АМФУ. Стало зрозуміло, що протиріччя ведуть до розвалу, а боротьба стає причиною непродуманих рішень, взаємних обвинувачень, лицемірства, особистих конфліктів. Потрібно було відмовитись від псування відносин конфліктними ситуаціями. Спілкування та обговорення в спокійній атмосфері приведе до взаєморозуміння, а потім і згоди.
Оскільки створилась критична ситуація, коли верхи не можуть, а низи – не хочуть. Причому в низах відповідальна еліта бізнесу. Але криза – це не завжди погано, а хороший стимул для змін, хоча б в одному із напрямків розвитку футзалу.
Пізніше під час кваліфікаційного раунду збірної України, матчі, якого проходили у Харкові, президенти клубів вищої ліги написали звернення Міністру освіти і науки, молоді та спорту Дмитру Володимировичу Табачнику, Президенту ФФУ Григорію Михайловичу Суркісу та Президенту АМФУ Геннадію Анатолійовичу Лисенчуку про наміри створення Професійної ліги. Хотіли ми цього чи ні, але процес пішов.
7 червня 2011 року в Домі Футболу був підписаний Протокол про наміри по створенні професійної ліги з метою оптимізації структури професійного футзалу, запрошенню спонсорів і розвитку спортивної інфраструктури. Участь у підписанні протоколу взяли представники команд: «Ураган», «Енергія», «Локомотив», «Єнакієвець», «Кардинал-Рівне», «Моноліт», «Планета-Міст», «Контингент», «Меркурій», «Титан-Зоря».
20 серпня 2011 року на Раді АМФУ прийняв Екстра-лігу у колективні члени, а через два дні - 22 серпня підписаний Договір між АМФУ і Екстра-лігою. Договір про організацію і проведення Чемпіонату України з футзалу «Екстра-ліга». 7 листопада 2011 року на засіданні Виконкому ФФУ був затверджений тристоронній договір між ФФУ, АМФУ та АФКУ.
«Вагомими кроками стало становлення і розвиток контактів всередині країни»
- Все ж професійну лігу в Україні створили. Розкажіть, про цей сезон. Які плюси у створенні Екстра-ліги.
- Загалом, бачу плюси у створенні Екстра-ліги – професійної організації, яка займається лише підготовкою і проведенням чемпіонату України серед професійних клубів. Насамперед це солідарні рішення президентів клубів і підписання тристороннього договору ФФУ-АМФУ-Екстра-ліга. Цього року, як у жодних попередніх, ми бачили стабільність календаря. Практично кожен матч був безкомпромісним. Не можу не відзначити те, що збільшилась загальна дисципліна гравців, керівників команд.
Одним із вагомих кроків, стало те, що покращилось висвітлення в ЗМІ. Та й покращується інфраструктура і якість роботи провідних клубів країни: «Ураган», «Енергія», «Локомотив», «ЛТК», до яких підтягуються й інші.
Вагомими кроками стало становлення і розвиток контактів всередині країни із зацікавленими організаціями: ФФУ (Федерацією футболу України), ПФЛ (Професійною футбольною лігою), та за кордоном: Іспанською професійної лігою (LNFS). Нам необхідно вивчати досвід колег із спортивних організацій, і України, і за кордону.
Для клубів, звісно, самостійність і прозорість в складенні бюджету і кошторису витрат – не могло не піти на користь. Зараз у Екстра-ліги є можливість гнучко реагувати на проблеми, які виникають.
Звичайно, є мінуси. От наприклад аналіз роботи інспекторів, делегатів, арбітражу зробити важко, оскільки немає інформація. І безумовно мінус – кількість команд.
- Як Ви бачите розвиток українського футзалу надалі?
- Тут нам потрібно звернути увагу на росіян. У них футзал з року в рік динамічно розвивається. Структура АМФР (Асоціація міні-футболу Росії) також не стоїть на місці. Зараз в АМФР є 10 департаментів, де щоденно працює 30 штатних працівників, плюс 8 комітетів і три комісії. Департамент по проведенню змагань, Інформаційно-аналітичний відділ, Департамент міжнародних зв’язків, Департамент розвитку (реалізація Всеросійських проектів), Юридичний департамент, Департамент збірних команд, Загальний відділ, Суддійсько-інспекторський відділ (112 інспекторів і 310 арбітрів), бухгалтерія.
З 2009 року в Росії діє єдиний інтернет-канал про міні-футбол. Репортажі з 20 міст країни. В прямому ефірі на сайті АМФР транслюються матчі Суперліги. Завдання: збільшення кількості учасників змагань на всіх рівнях. Збільшення якості заходів, які проходять під егідою організації, Досягнення збірними і клубами високих місць на змаганнях. З 2001 року в Кубку УЄФА російські клуби 5 разів доходили до фіналу. З них 2 рази ставали володарями («Дінамо», «ВІЗ-Сінара»).
Величезним кроком уперед стали всеросійські проекти «Міні-футбол в школу» і «Міні-футбол у ВУЗи». Проект «Міні-футбол в школу» запровадили у 2005 році. Розпочинали із 2500 учасників. Зараз у цьому проекті бере участь близько 10 тисяч шкіл і мільйон школярів. З 2008 року запроваджений проект «Міні-футбол у ВУЗи». Зараз кількість вишів, які беруть участь у цих змаганнях, досягла 504-ох. Загальне керівництво, підготовка і проведення цих змагань забезпечує Міністерство спорту, туризму і молодіжної політики, і Міністерство освіти і науки і АМФР. При чому змагання проводять і серед хлопців і серед дівчат.
«Не працювати в апараті АМФУ – це мій особистий вибір моральних принципів»
- Зі створенням Екстра-ліги чим має займатись АМФУ?
- АМФУ – це не автономна організація. Потрібно тісно співпрацювати з державними спортивними установами, і звичайно, ФФУ. У всіх єдина мета. Із створенням Екстра-ліги у АМФУ появився додатковий час і можливості серйозно зайнятись розвитком футзалу.
Крім професійного футзалу, є вдосталь питань, які треба вирішувати для подальших кроків уперед. Насамперед АМФУ потрібно розробити стратегію і програму розвитку футзалу на 5-10 років вперед, зробити інвентаризацію всіх змагань і турнірів, які проходять в регіонах і збудувати вертикальну систему їх проведення.
Але перш за все, потрібно, буде Екстра-ліга чи ні, реформувати структуру АМФУ, яка не відповідає сучасним вимогам, зайнятися менеджментом, пошуком реальних спонсорів і партнерів, організувати роботу по ліцензуванню клубів, а також навчанню тренерського корпусу, як професійних команд, так і тренерів дитячо-юнацьких команд. З 2006 року ми практично тренерів не вчимо, хоча є велика потреба.
Потрібно розробити програму навчань для ДЮСШ, працювати над підготовкою і випуском методичної літератури. Необхідно виконати рішення останньої конференції та готувати 20-річний ювілей українського футзалу.
Керівництву АМФУ і Екстра-ліги потрібно пам’ятати, що УЄФА закликає проявляти лояльність і етику, пам’ятати, що ми своєю поведінкою і професіоналізмом або непрофесіоналізмом формуємо образ організації і від нас потрібна не лише компетентність і знання, але й уміння прозоро і правильно розпоряджатись довіреними коштами. Орієнтує нас, що необхідно використовувати методи, які ґрунтуються на принципах солідарності, демократії, чесності, відкритості, відповідальності, професіоналізмі і поваги до партнерів.
- Чому Ви зараз не працюєте в АМФУ?
- Майже два роки я не працюю в апараті АМФУ. Це окрема розмова і про це я частково говорив на двох останніх Радах в 2011 році, а також на робочому засіданні за участі відповідального працівника ФФУ в грудні 2010 року, після участі в якості делегата в роботі конференції ФФУ. Якщо коротко – це був мій особистий вибір моральних принципів.
Наприкінці хотів відзначити, що я не намагаюсь нав’язати свою точку зору, як єдину вірну. Хочу завершити нашу розмову словами великого Миколи Васильовича Гоголя: «Будьте здорові та веселі, і кожен день вважайте іменинами».
Володимир КРУПЧУК, Екстра-ліга
