Член Ради АМФУ Юрій ВЕРЕМЧУК ділиться своїми думками з приводу доленосної події в футзалі

Наближається VI звітно-виборна конференція Асоціації міні-футболу України, яка відбудеться 30 березня 2013 року в Києві. На даний час є три кандидати на посаду Президента АМФУ: Сергій Владико, Володимир Братусь і Юрій Сорочик. Рівненську область на конференції представлятимуть три делегати: Юрій Веремчук, Віталій Засморжук і Олег Осухівський. З одним із делегатів, членом ради АМФУ Юрієм Веремчуком зустрівся наш кореспондент і поцікавився його думкою з приводу доленосної події в житті АМФУ.

- Пане Юрію, наближається VI Звітно-виборна Конференція Асоціації міні-футболу України. Як на вашу думку, якими повинні бути канони життєзабезпечення АМФУ, тобто, як повинен виглядати головний документ організації – Статут, адже востаннє він був затверджений ще у далекому 2004 році. Час не стоїть на місці, а тому можливо варто переглянути основний документ АМФУ, за яким організація працюватиме найближчим часом?
- Справді, найважливішим зараз є питання – за яким законом зараз житиме АМФУ. Основним законом є Статут. А, як вам відомо, нинішній Статут був розроблений ще у 2003 році і з поправками прийнятий у 2004 році – це документ позаминулої конференції. За цей період часу він не був перереєстрований, до нього не було внесено жодної зміни. Звісно, що такий документ, наразі, не відповідає ні юридичним, ні правовим нормам. Тому назріла нагальна потреба, адже час йде вперед, внести суттєві зміни. АМФУ під керівництвом в. о. голови Юрія Сорочика розробила свій проект Статуту, а ініціативна група, група юристів, під керівництвом Президента «Урагану» Олександра Бубена свій – альтернативний Статут. Потрібно відмітити, що АМФУ була зобов’язана розіслати ці два документи всім колективним членам, щоб делегати мали змогу детально ознайомитися з обома Статутами до початку роботи звітно-виборної конференції, але, на жаль, це було зроблено з великим запізненням і вибірково.

- Я так зрозумів, що всім вдалося познайомитися лише з одним із Статутів підготовленим АМФУ. А Вам особисто вдалося познайомитися з обома документами?
- Так. Коли я був інспектором в Івано-Франківську, під час зустрічі «Урагану» з «Локомотивом», я попросив, щоб мені зробили Статут за редакцією ініціативної групи Бубена. Ознайомившись з цим проектом Статуту одразу помічаєш суттєві відмінності з проектом, запропонованим АМФУ.

- І який із запропонованих проектів Вам більше до вподоби?
- Я схиляюся до прийняття Статуту розробленого ініціативною групою. Чому? Адже він базується на основі Статуту ФФУ. Так воно і повинно бути, тому що АМФУ – колективний член ФФУ, тому і основою, відповідно, повинен бути Статут ФФУ, у якому чітко розписано: структура управління, керівні органи і т.д.

Натомість в проекті АМФУ – все «розмито», чітка конкретика відсутня. А як вам подобається вислів із цього Статуту: «… футзал – це є гра, яка проходить під контролем АМФУ, і згідно Правил гри…». Із цього можна зробити висновок, що в світі гри футзал не існує, адже вона не проходить під контролем АМФУ.

Дуже важливим положенням у проекті ініціативної групи є те, що Президент АМФУ повинен виконувати свої обов’язки на постійній основі. Адже, якщо він є сумісником, то не матиме достатньо часу, щоб стовідсотково віддаватися розвитку футзалу в Україні. Окрім того, чітко розписана система управління. На мою думку, ми якраз і повинні жити та працювати за документом, в якому все зрозуміло, а не по тому, в якому все розмито і головне – немає чіткості, а отже при потребі, можна знайти свої «лазівки».

- Як видно, у Вас уже є своя думка стосовно проектів Статуту. Напевно Ви вже і з кандидатами визначилися?
- У футзалі я працюю вже не один рік, тому для мене не є секретом те, що за останні роки він суттєво здав свої позиції. На мою думку, основна причина – це те, що АМФУ повністю випустила з під контролю розвиток в регіонах, дитячого, студентського, аматорського футзалу, зосередившись лише на командах першої та вищої (Екстра-ліги) ліги. Але, натомість, хотіли керувати всім і вся. Президенти клубів, які утримували команди, з цим не погоджувалися, і тому закономірно виникло питання створення професійного об’єднання клубів, що вилилося, як відомо, в створення Екстра-ліги.

- Якими, вважаєте, повинні бути першочергові завдання нового керівництва АМФУ, і що потрібно змінити безпосередньо в роботі АМФУ?
- Основною задачею нового керівництва АМФУ є необхідність повністю взяти під свій контроль і очолити розвиток футзалу в Україні, починаючи від дитячих, студентських, аматорських, напівпрофесійних і закінчуючи професійними командами. А зараз виходить так, що футзал розвивається сам по собі в кожному регіоні, тобто спекли собі пиріг і самі його ділять. Усіх все влаштовує, а всі турніри перетворилися на такий собі спосіб заробляння грошей. Тому зараз виникло досить багато запитань… Особливу увагу, хотів би звернути на розвиток дитячо-юнацького футзалу.

- Які зміни, на вашу думку, повинні торкнутися дитячо-юнацького футзалу?
- Чому б, для прикладу, не створити в Україні змагання з футзалу на кшталт «Шкіряного м’яча», тим більше, що зараз формат шкільної освіти якраз дозволяє спокійно провести ці змагання. Є три періоди канікул: осінні, зимові і весняні. Під час осінніх канікул можна проводити змагання на регіональному, зимою – зональному рівні, а весною провести фінальну частину. І проводити змагання необхідно в кількох вікових групах, а для цього потрібно тісно співпрацювати з Міністерством освіти і науки України. Окрім того, не можна забувати і про змагання серед дівчат. А для залучення більшої кількості команд в зимовий період необхідно налагодити тісну співпрацю з ДЮФЛ ФФУ, адже гра в футзал суттєво допомагає у підготовці гравців високого класу для великого футболу.

Наступним етапом, я вважаю, організацію змагань серед студентів на більш серйозному та масовому рівні. І тут не обійдеться без тісної співпраці з МОН України. Прикро, що футзал досить рідко включають до заліків Спартакіад і т.д. Він стає не обов’язковим видом спорту. А чому необов’язковим? Бо не є олімпійським. Але в футзал грають всі, починаючи від дітей і закінчуючи міністрами. Це один із найпопулярніших видів спорту.

Тому головною задачею АМФУ є розвиток дитячо-юнацького, студентського і масового футзалу. Далі, якщо це піде, само собою організуються змагання і серед напівпрофесійних команд, якими в даний час є команди першої ліги. І, відповідно, виросте рівень проведення змагань серед професійних команд.

- Пане Юрію, Ви довгий час проводили матчі в якості арбітра, а згодом в якості інспектора футзальних змагань. Напевно, ці питання для вас є найбільш близькими і болючими, тому можливо маєте свої думки з цього приводу?
- Система арбітражу потребує кардинальних змін. Наглядним прикладом цьому може служити розвиток арбітражу в великому футболі під керівництвом куратора футбольного арбітражу в Україні пана Коліни. Там відлагоджено працює система.
Так повинно бути і в нас. Кожний арбітр повинен мати достатнє навантаження, щоб не губив рівня своєї кваліфікації. Тобто він повинен проводити мінімум три матчі протягом місяця на серйозному рівні. Але, знаючи, що в нас є невелика кількість професійних команд, тому відповідною повинна бути і кількість арбітрів, повинні бути критерії відбору найкращих. Які критерії? Це теоретична і фізична підготовка та якість арбітражу, прозора конкуренція… І судді самі собою відберуться.

Наступні – це арбітри першої ліги. На мою думку, зовсім неправильно, що арбітри, яким вже по 45 років зараз проводять матчі першої ліги. Вважаю, що максимальним віком для арбітра першої ліги повинно бути 35 років. Якщо до 35 років людина не змогла пробитися, зарекомендувати себе, то в неї немає ніякої перспективи. Звідси, відповідно, арбітри другої ліги – це арбітри до 30 років. Як бачите, потрібно проводити кардинальні зміни. Система арбітражу з футзалу в Україні повинна знаходитися безпосередньо під контролем комісії арбітрів АМФУ.

- Можливо, додасте кілька слів про саму систему роботи комісії арбітрів?
- Комісія арбітрів повинна бути незалежною і входити до комітету арбітрів великого футболу. В її роботу жодним чином не повинні втручатися керівні органи АМФУ, а очолювати її повинна людина з незаперечним авторитетом. Окрім того, повинен бути куратор у кожному регіоні України, який вестиме роботу по виявленню всіх молодих перспективних арбітрів, проводити навчальні семінари і рекомендувати їх для проведення ігор серед команд другої, першої ліги і т.д.

- І все ж таки, давайте повернемося до питання про кандидатів на посаду голови АМФУ. Кого із них ви підтримуєте і, якщо можна, чому?
- Я схиляюся до того, що головою АМФУ повинна бути молода, незаангажована, необтяжена минулим людина. Люди з минулим багажем, на мою думку, вже не скерують Асоціацію в русло новизни, не дадуть поштовху просуванню вперед розвитку футзалу.

- Якщо вірно вас зрозумів, Ви, пане Юрію, підтримуєте кандидатуру Сергія Владика? У чому ви вбачаєте переваги цього кандидата над іншими претендентами?
- Так, я справді підтримую Сергія Владика! Він молодий, амбіційний, згідний працювати на постійній основі, має досвід у менеджменті, підприємництві та в організації турнірів з футзалу високого рівня. Сергій Владико бачить нові шляхи розвитку футзалу. Людина самодостатня, яка виявила бажання очолити АМФУ і кидає собі новий виклик. Сподіваюсь, що ним буде підібрана нова команда, навколо якої і буде згуртована вся робота Асоціації.

- А чим поступаються конкуренти Сергію Владику?
- Юрій Сорочик, на мою думку, не працюватиме на постійній основі Президентом АМФУ, адже основним місцем його роботи є Верховна Рада і окрім того має ще кілька посад на громадських засадах. А саме, є головою Львівської Асоціації міні-футболу і першим заступником голови Федерації футболу Львівщини. Людина, яка настільки завантажена роботою, просто буде не в змозі повноцінно виконувати обов’язки Президента АМФУ. Будучи віце-президентом АМФУ протягом тривалого часу і відповідальним за розвиток футзалу в західному регіоні України, нічим себе не проявив, а для багатьох людей, безпосередньо пов’язаних з футзалом в регіоні, до цього часу взагалі був невідомий.

Якщо говорити про Володимира Братуся, то ця людина готова повністю присвятити себе футзалу. Але тут важливу роль відіграє ще й вік людини. Я надіюсь, що завдячуючи своєму досвіду, ідеям Володимир Іванович ще не один рік працюватиме в напрямку популяризації та розвитку улюбленої гри.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ

sport.ua