Вони провели тільки один сезон і вже мають чим похвалитися. Сьогодні ми вам розповімо про унікальну українську команду FS Pizzeria Aguila Sants, яка виступає в Іспанії.

 

 

Ну і куди ж без найкращих бомбардирів, де Богдан Журавльов з 33-ма голами посів 4-те місці серед стрільців своєї групи.
 

Склад команди налічує 11 виконавців, правда не обійшлося без легіонерів: молдаванин Лівіу Тіхон, росіянин Іван Івлев і казах Олександр Кулаков. 
 

«Потрібно почати з того, що Федерація футзалу Каталонії (вона тримається окремо від Федерації футболу Іспанії) незрозуміло чому пропонує брати участь у змаганнях не за принципом ФІФА-УЄФА, - розповідає нам Геннадій Бугаєнко, один із лідерів колективу. Є певні відмінності в правилах, тому і виходить трохи інший вид спорту. Наприклад, воротар не має права рукою викидати м’яч за центр поля, зате з ним можна перепасовуватися скільки хочеш, якщо він перебуває в штрафному майданчику. Заборонено грати п'ятого польового, а аут і кутові вводяться руками. Якщо це відкинути, то рівень ліги, яку ми виграли, можна порівняти з другою-третьою за силою міською лігою. До першої не дотягує, але там і грають напівпрофесіонали або дублі професійних команд».

Як бачимо, хлопці самі розуміють, що рівень їхнього дивізіону не надто високий і щоб перевірити власні сили на днях зіграли товариську гру проти F.s. Unión Llagostense MecMan – переможця Національного дивізіону Каталонії, який є найсильнішим за рангом. Українці поступилися 3:5, але вже домовилися про матч-реванш.
 

Самому Геннадію 28 років і він з Дніпра. В Іспанію потрапив по навчальній візі в минулому році. Як він сам зазначає, це один з найпростіших способів жити в місті своєї мрії і вболівати за більше ніж клуб, який любиш з самого дитинства, в самій Барселоні. Геннадій зізнається, що жити не може без футболу у всіх його проявах.

Історія команди почалася у вересні 2016 року з… бару. Там після одноденного турніру пристойного рівня зібралося 6-7 чоловік, які своєю командою не виграли жодного матчу, але хотіли грати в футбол. Посиділи, поспілкувалися і прийшли до спільної думки, що треба до цього підійти більш серйозно і зробити команду, яка може протистояти суперникам подібного рівня.

Зрозуміло, що під таку справу треба і спонсори.

«Приїхавши в Барселону я потрапив на тренування іспанської команди, де мене добре прийняли і запропонували місце в команді. У футболі не важливо якою мовою ти розмовляєш. Проте не знаючи мови, хотілося знайти слов'янську футбольну спільноту, де можна було б поспілкуватися поза полем і дізнатися побільше про місцеве життя. Так я і познайомився з хлопцями, які зараз стали для мене більше ніж просто командою. Коло спілкування ставало більшим і мені пощастило познайомитися з прекрасною людиною, нашим спільним другом, власником піццерії і нашим подальшим спонсором - Фаїком Зумбері.», - розповідає Геннадій Бугаєнко.

Тут ми і підібралися до розкриття таємниці назви команди: Pizzeria, бо спонсор команди власник піццерії; Aguila – у перекладі з іспанської означає орел, а саме орел зображений на гербі Албанії, а Фаїк – албанець; Sants – Санс – назва району, де розташована піццерія.
 
До речі, не думайте, що в Іспанії, яку по праву вважають однією з мекк футзалу все з ним так прекрасно.

«Судячи з того, що ми побачили у нашій лізі, то рівень організації змагань залишає бажати кращого. Наприклад, не сертифікують майданчики, бо на гумі, а тим більше на бетоні грати зазвичай заборонено. Тут же - будь ласка, грайте де хочете. На іграх присутній один арбітр і зрозуміло, що він не може забезпечити належний рівень суддівства.» 

Молода українська команда вже має і своє коло шанувальників.
 

«У групі нашої команди більше 350 осіб, але не всі вони з Барселони і навіть Іспанії, так що на матчі приходять близькі і друзі, яким це цікаво, і у яких є час нас підтримати. Іноді навіть іспанці, які грають в тому самому спорткомплексі, де ми приймаємо суперників, вболівають за нашу команду (посміхається). Група підтримки у нас інтернаціональна, але в більшості своїй це все-таки українці.»

На виїзд хлопці їздять на машинах або добираються громадським транспортом, адже Барселона – це одне з найбільш розвинених міст Європи по транспортній інфраструктурі. Грають «піццеристи» без преміальних і транспортні витрати покривають з власної кишені. Згуртованості і «сімейності» колективу додає ще й те, що відеозйомкою матчів займається мама Геннадія, монтує його він сам, а фотозйомку проводить його подруга.

«Будь-який матч для нас - свято, але на виїзних матчах особливий настрій. У такі дні ти усвідомлюєш рівень згуртованості колективу у якого є спільна мета і у кожного в пріоритеті гра, не зважаючи на інші обов'язки і справи. Тим більше, що це можливість побувати в тих маленьких містечках, в які не поїдеш без вагомої причини.»

Не забувають футзалісти і про своїх співвітчизників та Україну. Наприклад, вони знялися у ролику до Дня вишиванки, а також підтримують земляків у Іспанії.
 

«Є в Барселоні команда, яку ми підтримуємо і називається вона «СРСР», але грає в невідомий мені до приїзду в Іспанію футбол 7х7 - це половина від стандартного великого поля і без офсайдів. Також ми познайомилися з командою українців з Мадрида, які виступають у форматі футболу. Сподіваюся, що настане той день, коли ми зіграємо свій Ель Класіко, чи то у футбол, чи то у міньку.

В одній зі своїх публікацій у Фейсбук-групі Геннадій написав, що вони грають за принципом «вони нам заб’ють скільки зможуть, а ми їм – скільки захочемо», тож я у нього поцікавився чи не занадто це самонадіяно.

«Це була просто бравада. Ніхто всерйоз це не говорить - ні ми, ні бразильці. Ця проблема йде з дворового футболу, адже там команди за годину забивають одна одній по 10, а то і більше м’ячів. Ніхто жодного разу у «коробці» у вихідний не думав «Так, зіграймо сьогодні на нуль.». Всі хочуть бігати і забивати голи. Будемо працювати і над дворовою ментальністю.»

У планах хлопців продовжити виступи у дивізіоні Прімера Національ, але за умови, що знайдеться фінансування, адже там витрати вже більші. Тож хлопці готові розглядати будь-які пропозиції щодо спонсорства.


Андрій Гулій, ​futsalua.org