Лига чемпионов УЕФА«Women`s European Tournament»: «Джимбі Ролдан» – найкраща жіноча футзальна команда ЄвропиРоссияРоссия. Суперлига. 18 тур. ВидеообзорыЭкстра-лигаЭкстра-лига-2018/19. 2 этап. 2 тур. Уход "Титана", разгром в Ровно и новый лидер (обновляется)Первая лига Первая лига. 1/2 финала плей-офф. Первые матчи. LIVE!ВетераныIV Регулярный чемпионат 40+. Финальный этап. День 2. «Черное море» – чемпион Украины "40+"!Экстра-лигаАнатолій Пучка про «Титан» і український футзалВторая лигаПідсумки виступу "Галицької здоби" в Другій лізі сезону 2018/2019Лига чемпионов УЕФАИстория финалов Кубка УЕФА. Сезон 2014/15РоссияСими Сайотти: «Выдадим максимум в плей-офф»ВетераныАлександр Тищенко: «Хочется сенсаций»ВетераныIV Регулярный чемпионат 40+. Финальный этап. День 1. "Золото" разыграют "Черное море" и АРПИ Экстра-лигаУ Степана Струка — 300 матчів за "Енергію"!Женский футзалEuropean Women`s Futsal Tournament-2019: «IMS-НУХТ» фінішує п’ятимАзербайджанСезар: «Хочу закрепиться в сборной Азербайджана»Экстра-лигаВиктор Бакум: «Мы играли в первую очередь за идею»Первая лига Іван Скіцко: «Досягнути поставлених цілей завадив великий футбол»АзербайджанЖозе Алесио: «С Испанией настрой будет намного лучше»Футзал в миреОбзоры товарищеских матчей национальный сборных 11-17 апреляДетский футзалКубок України (U-12). Підсумки турніруЭкстра-лигаПокровський «Титан» знімається з Екстра-ліги

Львів’янин, який зробив крок в історію, і все, що ви хотіли знати про рекордний матч в історії футзалу

Львів'янин долучився до рекордного розгрому в сторії футзалу


Не так давно у Північно-східній футзальній лізі Німеччини було встановлено два рекорди. Причому обидва з українським слідом. 10 листопада минулого року «VfL 05» обіграв «Kine em Halle» з рахунком 86:0, чим перекрив здавалося б вічний рекорд бразильців, які на Лузофонських іграх не залишили шансів Східному Тимору – 76:0 (13 жовтня 2006 року). Свій посильний вклад у вигляді 8 голів у цей розгром вніс і українець з польським паспортом Сергій Шаровара.
 
Насправді підсумковий рахунок матчу 101:1. Схоже, що сайт fussball.de не розрахований на такі цифри :)

А 16 березня цього року берлінська «Герта 06» зробила неможливе і поновила рекорд. Під «гарячу» ногу берлінців потрапив все той же «Kine em Halle» – 101:1. Як виявилося, у цьому матчі теж є український слід. Батьки «гертівця» Марвіна Лемішко-Перковіча  українці та й сам він для нас зовсім не іноземець. 

До речі, цей рекорд побити буде вкрай важко, оскільки сезон для «Kine em Halle» закінчився.
 

Про дивовижну історію львів’янина Марвіна Лемішко-Перковіча, який разом зі своєю командою, зробив крок у напрямку потрапляння в Книгу рекордів Гінесса, ми й поговоримо далі.

 Як Ви взагалі потрапили у футзальну ДЮСШ, адже їх не так багато?
 Я грав у футбол з 7 до 12 років у СДЮСШ-4 (Львів). В зимовий період команда завжди виступала в чемпіонаті області та інших футзальних турнірах, оскільки немає належних полів для тренувань. В 12 років я виступав на такому турнірі, а також там грала львівська «Енергія». В її складі виступав мій приятель, який жив на моїй вулиці. Після турніру він мені запропонував спробувати свої сили у футзалі, щоб разом ходити на тренування і тд. Я прийшов на перше тренування, і одразу після його завершення тренер Андрій Ількович запропонував залишитись у команді. 

Пізніше у мене була серйозна травма ліктя, яка не дозволяла займатись спортом 6 місяців. Я лікувався у львівському спортдиспансері. Після відновлення з’явилась можливість піти на перегляд в «Кардинал», в  якому на той момент тренером був Роман Корінь. Проводився набір в команду для участі у чемпіонаті області. Я туди приходив тричі і мене лишили.

 З ким із відомих гравців перетиналися на українському етапі своєї кар'єри?
 Коли я з ними грав, то вони ще не були відомими (посміхається). У «Енергії» грав разом з Назарієм Войтовичем, Віталієм Радевичем і Олегом Гасюком. А в «Кардиналі» з Богданом Чехом, з яким і зараз підтримую тісний зв’язок.
 

 Що спонукало переїхати до Німеччини?
 Насправді я народився в Німеччині. У мене мама – українка. Вона вирішила, що навчатимуся я в Україні, бо родина була у Львові. Коли мені було 3 роки, ми переїхали в Україну. Я тут навчався і закінчив школу. Пізніше з’явилась можливість повернутися в Німеччину і сім'я прийняла рішення нею скористатися. Та і я також бачив, що майбутнє там можна влаштувати значно краще, ніж в Україні, тим паче, що тут вже був не найкращий час.

 Як Ви отримали хорватський паспорт?
 По батьківській лінії. Тато має хорватське коріння і можна було доволі легко отримати паспорт громадянина Хорватії. Була нагода також одержати і німецький паспорт, але для цього потрібно було добре знати мову і зібрати чимало документів. У нас для цього не було багато часу, тому вирішили зробити хорватський паспорт. Все-таки великої різниці немає, бо Хорватія теж у Євросоюзі і з їхнім паспортом можливості майже такі самі.

 Хорватську мову знаєте?
 Так. Взагалі чотири мови знаю.

 Українську, російську, німецьку і хорватську?
 Ще англійську. Російську не рахую (посміхається).

 Як розвивався німецький етап вашої кар'єри?
 Коли я приїхав у Німеччину 2015 року, то отримав можливість тренуватися у футбольній команді «Герта 06», що грає у Північно-східній оберлізі. За рівнем ієрархії це п’ята ліга Німеччини. Поки робилися документи треба було чекати і десь підтримувати форму. Я взагалі не знав, що в цій країні є футзал. Юнацького футзалу тут взагалі немає, тільки футбол. Втім, зимою вони також грають у футзал. От і довелося 3 роки грати у гру мільйонів за юніорів, і міг тренуватися зі старшими, бо у батька там були знайомі. 

Зараз вже є збірна U-19, 1-2 рази на тиждень проходять тренування від федерації кожного міста. Раніше цього всього не було, а зараз під футзальну Бундеслігу все підготовлюють. У Німеччині дуже популярний футбол і футзалу дуже важко хоч якось конкурувати з футболом, але зараз чимало юнаків зацікавилися цим видом спорту.

На одному з тренувань до мене підійшов Девід Роулі, який зараз грає у футбол в Прем'єр-лізі Малайзії. Він мене розпитував чому я приїхав і що хочу досягти. Я йому й розповів, що грав в Україні у футзал і футбол, а тому маю бажання спробувати заграти у Німеччині на професійному рівні. Він мені відповів,що його агент Міхаель Хантше має серйозні зв'язки і допоможе. Через день мені написав Міхаель і розповів, що в нього один гравець виступає у футзальній команді «VfL 05», тож є можливість поїхати на перегляд. Тим паче, що там грають декілька українців, і тренер російськомовний. Я одразу погодився, і за тиждень поїхав на перегляд. Через 7 днів мені повідомили, що я залишаюсь.

 Чому ви через півроку залишили «VfL 05», адже вони саме в цьому сезоні (2017/18) і виграли Кубок Німеччини (головний футзальний трофей у цій країні – прим. авт.)?
 Порівняно з іншими командами там все було на дуже хорошому рівні: тренувальний процес, підбір виконавців, колектив. Зрозуміло, що там стояло завдання виграти Кубок, а тому більше розраховували на досвідчених гравців. Як ви знаєте, на матчі з серйозними командами для підсилення приїжджали українці. Якщо ще на груповому етапі можна було грати, то на плей-оф більшу ставку робили на досвід.

У побутовому плані мене теж не все влаштовувало – робота і місто, в якому я жив. Велику роль у моєму рішенні відіграла і думка сім’ї. Ми вирішили закінчити трудову угоду. Проте головна причина в тому, що я хотів більше грати, розвиватися і прогресувати.
 

 Розкажіть про той дивовижний рекордний матч. Як взагалі таке могло статися?
 Про цю гру взагалі тяжко щось сказати. Щоб ви розуміли, за «Kine em Halle e.V.» грають не якісь там дідусі, а хлопці віком від 16 років до 35 років, які виходять з хорошим настроєм. На виїзд вони зазвичай приїжджають складом з 5-6 гравців. 

Домашні матчі вони приймають у залі жіночої гандбольної команди «Union Halle-Neustadt». Він просто бомбезний. Жоден інший німецький футзальний клуб не грає в настільки шикарному залі та ще й з паркетом. Ніхто не може зрозуміти чому вони грають і оплачують цей зал, адже його оренда коштує шалених грошей.  

Деколи буває важче обіграти фішку чи забити в порожні ворота, ніж проти них грати. Однак тренер дав завдання серйозно налаштуватися і забити принаймні 87 м’ячів, щоб побити рекорд, який у матчі з ними встановив «VfL 05». Був такий момент в матчі, що ми 2 хвилини не могли забити, а потім за 1 хвилину 8 м’ячів забили. Все, що можу сказати – ані ми, ані вони не дотримувалися якоїсь тактики. Як тільки м’яч розводили в центрі майданчика, ми всі разом бігли його забирати і забивали (сміється).

Після матчу їхній тренер сказав, що на наступний сезон буде оновлена команда з новими гравці, і вони демонструватимуть зовсім іншу гру.

 Як же ви примудрилися пропустити від них гол?
 Як я вже казав, ми вчотирьох бігли відбирати м’яч і забивали. Того разу вони якось вдало вибили м'яч і їхній гравець Махмуд Ісса, вийшовши віч-на-віч з нашим воротарем, забив. Дурна позиційна помилка. Після цього ми взяли тайм-аут і забити їм ще 97 голів (посміхається). Сама гра тривала 1 годину і 45 хвилин.

 Невже у них настільки поганий воротар?
 Порівняно з командою  це Джанлуїджі Буффон (посміхається). Він витягнув дуже багато м'ячів, вірніше ми в нього влучали, бо за розмірами він трохи більший за Мануеля Нойєра. Іноді було тяжко йому забити. Думаю, що він зробив десь 50 порятунків.
 

 Який Ваш доробок у цьому дивовижному матчі?
 Забив 8 голів і зробив 19 асистів, 12 разів влучив у стійку і 7 разів не забив в порожні ворота (посміхається). Чесно кажучи, ми могли і 150 м’ячів забити, просто деколи було вкрай тяжко зберігати концентрацію.

 Що за весь цей час змінилося в німецькому футзалі?
 В цьому році Німецький футбольний союз отримав завдання, щоб якнайшвидше зробити професійну футзальну лігу і вже всі готуються що в сезоні 2020/21 буде повноцінна Бундесліга. Якщо один чи два сезони тому можна було на пальцях однієї руки порахувати команди у яких був тренувальний процес, то зараз це вже не так легко. Всі команди уже намагаються грати за якоюсь тактикою, а не покладатися на гру один в один, щоб тільки за рахунок техніки пробувати забити гол. Всі застосовують різні комбінації на кутових і аутах. Раніше це також робили 3-4 команди. 

Як приклад можу навести свою теперішню команду «Герту 06». Якщо порівняти, то в минулому сезоні команда мала 1-2 тренування на тиждень, і то не завжди. В цьому році у нас стабільно 3-4 тренування щотижня. Влітку до нас приєднався молодий тренер 24-річний Джобатта Б'янкіні. Під час ігрової кар’єри він виступав на позиції воротаря і встиг пограти за молодіжну збірну Італії U-21, «Марку Футзал», також грав в Австралії, Японії і США, але зазнав тяжкої травми коліна і не зміг продовжувати кар'єру гравця. 

Наша команда завжди була в нижній частині турнірної таблиці, але в цьому сезоні нам трошки не вистачило, щоб вийти в плей-оф (на 4 очки відстали від другого місця, яке дає право грати у плей-оф – при. авт.). Значить є доволі непоганий прогрес. Якщо минулого року явним фаворитом був «VfL 05», то в цьому році у всіх шанси на перемогу у Кубку 50 на 50.

У багатьох клубів з’явилося бажання грати в Бундеслізі, але, як стало відомо, туди потраплять ті, хто вийде в плей-оф в сезоні 2019/20. Зараз це все в планах і поки що тільки на рівні розмов, але це говорить президент футбольного союзу, що вже є затвердженні дати і умови за яких команди матимуть можливість грати у Бундеслізі.

- У «Герти 06» є плани на Бундеслігу?
 Звичайно, в новому сезоні буде формуватися команда з прицілом на неї. Для цього минулим літом і пройшов тренер. Планується взяти 4-5 гравці для підсилення, і у новому сезоні ставитимуться найвищі завдання.

Андрій Гулій, futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.